ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 669/89/22

Описова частина

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 24 липня 2010 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В кінці 2021 року відповідачка переїхала проживати до своєї тітки, а згодом до іншого чоловіка, при цьому забравши із собою дочку ОСОБА_6 . Син ОСОБА_5 категорично відмовився залишати своє місце проживання та виявив бажання жити разом із батьком.

3. Після переїзду відповідачка з незрозумілих причин обрала спосіб фактично повної ізоляції доньки ОСОБА_6 від спілкування із батьком. В силу поведінки відповідачки ОСОБА_1 фактично не має змоги побачитись з донькою, поговорити з нею по телефону. Аналогічні дії відповідачки призвели до неможливості належного спілкування між собою обох їхніх дітей - сина ОСОБА_7 та дочки ОСОБА_6 , чого вони дуже хочуть та що вкрай негативно впливає на них.

4. Відмічає, що зі свого боку намагається зробити все можливе для того, щоб діти не лише спілкувалися між собою, а і син ОСОБА_5 якчастіше бачився і спілкувався із матір`ю.

5. Наразі між ним та відповідачкою не досягнуто згоди щодо того, з ким будуть проживати їхні малолітні діти. Зважаючи на наявність означеного невирішеного спору, діючи виключно в якнайкращих інтересах дітей, позивач вважає, що їхнє місце проживання слід визначити разом із ним, як їхнім батьком.

6. Позивач зазначав, що до кінця грудня 2021 року він, відповідачка та їхні спільні діти проживали у належному йому на праві особистої приватної власності житловому будинку по АДРЕСА_1 . Означений житловий будинок є доволі просторим, з усіма комунікаціями. Діти у будинку мали кожен окрему кімнату, до чого вони звикли та що стало нормою їхнього буття. Дочка та син, проживаючи разом, звикли один до одного, гарно між собою ладять, допомагають та підтримують один одного. Між ними, як рідними братом та сестрою, існує доволі міцний соціальний зв`язок, розривання якого їм шкодить.

7. З огляду на вказане та посилаючись на те, що з народження дітей він постійно займався їхнім вихованням, між ними наявне повне взаєморозуміння та підтримка, він працевлаштований і має постійний, сталий та достатній дохід, в той час як відповідачка ОСОБА_4 не працевлаштована, не має власного доходу, не забезпечена матеріально та не має власного житла, ОСОБА_1 вважає, що саме визначення місця проживання дітей з ним відповідатиме якнайкращим їхнім інтересам, у зв`язку із чим просив його позов задовольнити.

8. У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей.

9. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , під час якого у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє почуття любові, вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

10. Після подачі позовної заяви вона спільно із донькою переїхала проживати до іншого чоловіка та веде з ним спільне господарство.

11. Позивачка відмітила, що сина ОСОБА_8 чоловік категорично не відпустив з нею. На даний час дитина проживає разом із батьком, згоди на проживання сина з батьком вона не давала, їй як матері чиняться усілякі перешкоди для спілкування та виховання дитини з боку ОСОБА_1 , вона не може забрати дитину для спільного проживання. Її син насильно та примусово розлучений із своєю сестрою.

12. ОСОБА_3 зазначила, що завжди піклувалася про своїх дітей, виконувала свої обов`язки, які ґрунтуються на повазі до прав дитини та людської гідності, створювала всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Вказала, що намагається забезпечити своїм дітям нормальний психологічний та моральний розвиток, намагаючись бачитись, спілкуватись та брати участь у вихованні та утриманні сина, однак, ОСОБА_1 позбавляє її можливості відчувати себе повноцінною матір`ю, розлучаючи дітей.

13. В пріоритетах ОСОБА_1 завжди є робота, він ніколи самостійно не дбав про дітей, не володіє інформацією про лікування дітей, особливості харчування, режим. Всі ці аспекти сімейного життя завжди були на ній. Зауважила, що син ОСОБА_5 знаходиться в такому віці, коли материнська турбота йому більше потрібна, при цьому, вона має більшу прихильність до дитини, має постійне житло, дохід і може забезпечити дитину усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов`язків по вихованню та догляду, а проживання сина з батьком суперечить інтересам дитини, оскільки батько не приділяє йому належної уваги через постійну зайнятість на роботі. Після спілкування із вчителями школи, яку відвідує ОСОБА_5 , позивачка дізналася, що останні скаржились на поведінку сина, він запізнюється в школу, відвідує її в неохайному вигляді.

14. Посилаючись на зазначене позивачка просила суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею.

15. Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2022 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

16. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 27 липня

2023 року, залишених без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_10 з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17. Надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дітей, висновок органу опіки та піклування Білогірської селищної ради, урахувавши особисті якості обох батьків, можливість створення ними належних умов для виховання дітей, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання сина ОСОБА_7 , 2011 року народження, разом з батьком, а доньки ОСОБА_6 , 2014 року народження, разом з мамою.

18. Разом з тим суд роз`яснив сторонам, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батько/мати, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю/батьком, не обмежений/обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю/батьком дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

19. Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 лише в частині вирішення первісних та зустрічних позовних вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про визначення її місця проживання з матір`ю ОСОБА_3 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

20. При цьому колегія суддів врахувала, що ОСОБА_12 з січня 2022 року проживає з матір`ю і дані про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

22. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

24. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного та зустрічного позовів щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_11 та постанову суду апеляційної інстанції.

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі

№ 377/128/18, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 28 грудня

2020 року у справі № 487/2001/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга мотивована тим, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено, що донька ОСОБА_6 виявила бажання проживати з матір`ю, проте таке висловлювання доньки мало місце у присутності відповідачки, що не могло відображати дійсну волю дитини.

27. Вважає, що дійсна воля дитини щодо місця її проживання відображена у висновку судово-психологічної експертизи, яким зокрема констатовано, що

«… дівчинка поважає та прислухається до позиції та думки мами і боїться її розчарувати, намагається все робити для того, щоб не засмучувати маму. ОСОБА_6 свідомо на рівні підсвідомості в присутності мами намагається контролювати свої емоції і відповідає завченими фразами, відстоюючи позицію мами, хоча при цьому емоційно ближча до тата ОСОБА_1 та сприймає свого батька з теплими та люблячими емоціями».

28. Судами попередніх інстанцій дано невірну оцінку думці самої дитини (доньки ОСОБА_6 ) через призму її добровільності та відповідності інтересам дитини. Також судами не враховані особисті якості батьків та їхні моральні якості як вихователів. Вважає, що саме його особисті та моральні якості як вихователя є більш сприятливими для доньки ОСОБА_6 .

29. Також судами не враховано, що за місцем його проживання створено більш комфортні умови для проживання доньки, оскільки у його власності перебуває будинок площею 189,5 кв. м, у якому до розлучення сторін проживали діти та мали окремі кімнати. Суди не врахували потребу ОСОБА_6 та її брата ОСОБА_7 в спільному проживанні, оскільки вони мають незначну різницю у віці (3 роки), чудово доповнювали одне одного, мали між собою міцний емоційний зв`язок.

30. Визначаючи місце проживання доньки ОСОБА_6 разом з матір`ю, суд не взяв до уваги ту обставину, що проживання доньки з матір`ю у нинішніх умовах є некомфортним та обтяжливим для неї.

31. Таким чином, рішення суду першої інстанції переглядалося в суді апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 і тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

32. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 24 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22 грудня

2021 року Білогірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

34. Рішенням Білогірського районного суду від 14 квітня 2022 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_14 відновлено прізвище ОСОБА_14

35. Під час шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

36. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, малолітні діти після свого народження і до погіршення відносин між сторонами проживали разом із своїми батьками в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . У 2021 році ОСОБА_4 створила сім`ю з іншим чоловіком та разом із дочкою ОСОБА_6 переїхала на постійне проживання до нього, за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_5 залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

37. Малолітні діти навчаються у Білогірському опорному закладі загальної середньої освіти ім. І.О. Ткачука Білогірської селищної ради Хмельницької області.

38. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області № 31 від 08 лютого 2022 року «Про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей», доцільно визначити місце проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , а малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з матір`ю ОСОБА_4 . Вказаний висновок виданий на підставі ретельно проаналізованих в сукупності отриманих даних на кожну дитину, характеристики на обох батьків, актів обстеження умов їх проживання, провівши індивідуальні бесіди із дітьми, отримавши інші відомості, наявність яких є обов`язковою при підготовці зазначеного висновку.

39. Житлово-побутові умови проживання як за місцем проживання батька ОСОБА_1 , якому на праві власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , так і за місцем проживання матері ОСОБА_4 , яка проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_16 в його житловому будинку по АДРЕСА_2 , є добрими.

40. Для проживання і виховання дітей створено необхідні умови, що випливає зі змісту актів обстеження умов проживання сторін, складених 17 січня 2022 року фахівцями Служби у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.

41. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є фізичними особами-підприємцями, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №039603, виданою 05 жовтня 2012 року державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області Лавренюком В. М., та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №35582118606, виданою 31 січня 2022 року державним реєстратором Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області Пилипчуком Ю. М.

42. Крім того, ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера ПП «Білогір`я Будсервіс» в періоди з 23 жовтня 2018 року по 31 березня 2020 року та з 20 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року та отримував заробітну плату, що підтверджується даними довідок №№ 1,2, виданих 10 січня 2022 року ПП «Білогір`я Будсервіс».

43. Разом з тим, на підтвердження наявності доходу ОСОБА_1 надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року.

44. ОСОБА_3 на час розгляду справи перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.

45. Характеристики обох батьків є однаково позитивними, що підтверджується даними характеристик №№ 1572,1574, виданими 14 листопада 2022 року виконавчим комітетом Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.

46. За висновком судово-психологічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4112-4115/22-26 від 10 травня 2023 року, згідно зазначеної ситуації та з огляду спостережень під час тестування та бесіди, діти ОСОБА_9 та ОСОБА_12 спроможні з урахуванням їхнього віку, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, усвідомлювати реальний зміст сімейної ситуації, яка склалася навколо спору батьків щодо визначення їхнього місця проживання. Для психологічного спокою та комфорту ОСОБА_7 та ОСОБА_6 краще перебувати у звичному середовищі (в якому вони проживали більшість свого віку), та з людьми, до яких сформувалася емоційна прив`язаність.

47. У ОСОБА_11 по відношенню до мами ОСОБА_17 присутній живий контакт, тактильні емоції, підтримка і бажання спілкуватися, між ними склалися люблячі відносини.

Мотивувальна частина

48. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

49. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

50. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

51. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

52. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

53. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

56. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

57. Як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції переглядалося в суді апеляційної інстанції тільки в частині вирішення позовів щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 і тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

58. У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

59. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

60. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

61. У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

62. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

63. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

64. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

65. Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

66. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

67. Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

68. Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (стаття 141 СК України).

69. У частині четвертій статті 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

70. Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

71. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

72. Тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

73. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що «рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

74. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що «при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів».

75. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

76. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

77. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20 (провадження

№ 61-6229св23), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження

№ 61-10119св22), від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 (провадження № 61-13463св23), від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження

№ 61-16408св23) Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

78. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

79. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, частково задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині визначення місця проживання ОСОБА_11 , з чим погодився й суд апеляційної інстанції, врахував факт проживання малолітньої ОСОБА_11 з ОСОБА_3 з січня 2022 року, її вік, емоційну близькість з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_3 материнських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток, та погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини разом із матір`ю, оскільки переважний час дочка проживає саме з нею, що сторонами не заперечується.

80. Так, судом встановлено, що дівчинка більше прихильна до мами. По відношенню до мами у неї присутній живий контакт, тактильні емоції, підтримка і бажання спілкуватися, між ними склалися люблячі відносини. Зокрема, згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 17 січня 2022 року «Дівчинка активна, виявила бажання жити з мамою».

81. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

82. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

83. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.

84. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

85. Судом врахована думка дитини ОСОБА_10 , яка була заслухана органом опіки та піклування і яка виявила бажання проживати з мамою.

86. Також судами враховано й висновок експерта від №4112-4115/22-26 від 10 травня 2023 року за результатами проведення психологічної експертизи у справі, згідно з яким як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 з виховної точки характеризуються однаково як батьки.

87. З огляду на вказане вище у сукупності, врахувавши інтереси ОСОБА_11 , її вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання ОСОБА_10 з матір`ю ОСОБА_3 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

88. При цьому судами враховано, що ОСОБА_3 не перешкоджає спілкуванню дитини з батьком ОСОБА_1 , той приїздить до доньки, проводить з нею час, спілкується.

89. ОСОБА_1 вказані обставини не спростовані.

90. Суд враховує, що у постанові від 06 липня 2022 року у справі

№ 686/1379/19 (провадження № 61-2837св22) Верховний Суд відхилив посилання касаційної скарги на неможливість роз`єднання рідних брата і сестри, як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки інтереси дітей повинні переважати над іншими обставинами справи та бажанням батьків щодо вирішення спору на їхню користь.

91. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про неможливість роз`єднання рідних брата і сестри, судами попередніх інстанцій встановлено, що перешкод у спілкуванні дітей, які тривалий час проживають окремо, не встановлено, вони проживають майже поруч, навчаються у одній школі, спілкуються за допомогою сучасних засобів зв`язку, періодично мають зустрічі, проводять разом час.

92. Доказів того, що їх окреме проживання негативно впливає на їх психоемоційний стан або щодо наявності перешкод у їх вільному спілкуванні матеріали справи не містять.

93. Колегія суддів виходить з того, що питання застосування моделі спільної фізичної опіки батьків над дітьми судами попередніх інстанцій не досліджувалися. Місце проживання ОСОБА_9 рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року, яке в цій частині не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції, було визначено з батьком ОСОБА_1 . Судові рішення переглядаються лише в частині визначення місця проживання ОСОБА_10 . Водночас, як зазначено вище, остання не позбавлена можливості спілкуватися та проводити час як з батьком ОСОБА_10 , так і з братом ОСОБА_9 , зберігаючи таким чином соціальні зв`язки та психологічну прив`язаність з усіма членами сім`ї.

94. Таким чином, з`ясувавши повно та всебічно обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, з урахуванням пріоритетності прав та інтересів дитини, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, створення нею належних умов для повноцінного розвитку та виховання доньки ОСОБА_6 , приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування,дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_11 з матір`ю ОСОБА_3 .

95. З огляду на вказане доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не досліджували, проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, є безпідставними.

96. У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, оцінивши належним чином надані учасниками спору докази, їх аргументи та заперечення, врахувавши, скільки часу і за яких обставин діти проживали окремо з кожним із батьків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для збереження розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання доньки ОСОБА_6 з матір`ю.

97. Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

98. Також не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами фінансової складової батьків в питанні утримання дітей, оскільки перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (див. постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження

№ 61-14623св21)).

99. З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині про визначення місця проживання ОСОБА_11 з матір`ю.

100. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

101. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

102. Тобто, у разі, якщо донька буде проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за первісним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

103. Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

104. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 рокуу справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

105. Вирішуючи питання про визначення місця проживання доньки з матір`ю у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органів опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалено законні та вмотивовані рішення.

106. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 28 грудня 2020 року у справі

№ 487/2001/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

107. Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

108. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

109. Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

110. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

111. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

112. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

113. Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду