ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_7 на вирок Житомирського апеляційного суду від 19 вересня
2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 19 травня 2022 року о 19:36, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, перебуваючи біля банкомата АТ КБ «Приватбанк», який розташований на зовнішній стіні магазину «Фуршетний» на вул. Мельника,13-А в м. Коростені, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, маючи вільний доступ, підійшов до потерпілого
ОСОБА_8 , який у той час у вказаному банкоматі отримував грошові кошти, та відкрито викрав 3000 грн шляхом висмикування їх з руки ОСОБА_8 , після чого з викраденим з місця події зник, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Житомирський апеляційний суд 19 вересня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить суд касаційної інстанції скасувати вирок Житомирського апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК лише із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке необхідно відбувати реально, є занадто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого.
На думку захисника, апеляційний суд невмотивовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ст. 75 КК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував позиції засудженого стосовно скоєного, який визнав свою винуватість у повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину; його молодого віку, відсутності обставин, які обтяжують покарання, того, що на обліках у нарколога і психіатра ОСОБА_6 не перебуває. Крім цього, суд не взяв до уваги позиції потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, того, що сума викрадених коштів є незначною, підзахисний вчинив злочин унаслідок тяжких сімейних обставин; втратив батьків, рано залишився сиротою, здійснює догляд за братом, який є особою з інвалідністю, не працює, оскільки втратив роботу у зв`язку з військовою агресією російської федерації.
На переконання сторони захисту, сукупність наведених обставин дає підстави для застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити.
Засуджений підтримав доводи касаційної скарги захисника в повному обсязі, просив узяти до уваги обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та задовольнити її.
Прокурор не підтримала доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, і просила Суд відмовити в її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи захисника щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на метіне тільки кару, а й виправлення засудженого.
На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення ст. 65 КК. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано в положеннях КК щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, обґрунтовуючи свій висновок щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в частині звільнення
ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, установив, що цей суд врахував одні й ті ж обставини як підстави для застосування до засудженого одночасно положень статей 69, 75 КК, водночас формально навів у вироку відповідні обставини, яким не дав правильної оцінки, і тим самим належно не мотивував свого рішення про застосування ст. 75 цього Кодексу.
Зокрема, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК, у достатній мірі не врахував даних про особу засудженого, який за місцем реєстрації та проживання характеризується посередньо, не перебуває на спеціалізованих обліках, неодружений, офіційно не має сім`ї та утриманців, непрацевлаштований, не відшкодував заподіяної потерпілому матеріальної шкоди не відшкодував і є особою раніше не судимою відповідно до ст. 89 цього Кодексу.
Місцевий суд, узяв до уваги певні обставини, які, на його переконання, є виключними і дають підстави для звільнення ОСОБА_6 , а саме - збіг складних сімейних обставин, догляд за братом, який має інвалідність, однак ці обставини не підтверджено належними доказами і таких доказів не надано апеляційному суду.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що застосування місцевим судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК є безпідставним, а виправлення ОСОБА_6 - неможливим без ізоляції від суспільства.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу винного, який має посередню характеристику, є особою молодого працездатного віку, офіційно не працює, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який визнав обставинами, що пом`якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, молодий вік і зважив на відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Указані обставини апеляційний суд визнав достатніми, які дають підстави для призначення покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі саме у розмірі 5 років, не достатньо врахував всі встановлені обставини, які впливають на вид і розмір покарання у їх сукупності, в тому числі спосіб заволодіння чужим майном, розмір викраденого, відсутність тяжких наслідків, особу ОСОБА_6 , який вчинив кримінальне правопорушення у молодому віці, його критичне відношення до скоєного.
Таким чином, наведене вище дає підстави у цьому конкретному кримінальному провадженні для пом`якшення призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років. Саме таке покарання колегія суддів вважає за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому таке покарання буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК.
Беззаперечних обставин, які дають можливість для звільнення
ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання і які суд апеляційної інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, касаційна скарга захисника не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування вироку суду апеляційної інстанції, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції стосовно
ОСОБА_6 - зміні шляхом пом`якшення призначеного апеляційним судом покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд