ПОСТАНОВА
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солонцеве, Джанкойського району, Автономної Республіки Крим, жителя АДРЕСА_1 , на вирокКам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. Суд визнав доведеним, що 18 травня 2022 року в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області він, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, таємно повторно викрав у ОСОБА_8 3000 грн.
3. Оскарженою ухвалою апеляційний суд залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Засуджений, посилаючись на пункт 3 частини 1 статті 438 КПК, просить пом`якшити покарання, застосувавши положення статті 69 КК.
5. Він стверджує, що усупереч вимогам статті 65 КК суди не врахували всіх встановлених у справі пом`якшуючих обставин, зокрема його щирого каяття, часткового відшкодування шкоди, активного сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
Позиції учасників судового провадження
6. Потерпіла надіслала до Суду заперечення, просила залишити оскаржені рішення без зміни, а касаційний розгляд провести без її участі.
7. В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали доводи скарги, а прокурор заперечив проти їх задоволення і просив залишити оскаржені рішення без зміни.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
9. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
10. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.[1]
11. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
12. Отже призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим[2].
13. Суд встановив, що суд першої інстанції дотримався вимог закону в частині призначеного покарання і урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення.
14. Суд виходив із того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, врахував, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі й за злочини проти власності, а тому визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання.
15. Водночас суд не залишив поза увагою щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої потерпілій шкоди, а також позитивну характеристику та його відсутність на спеціальних обліках у медичних закладах. Проте суд не встановив зв`язку цих обставин з вчиненим злочином і їх вплив на його тяжкість, а отже і підстав для застосування положень статті 69 КК.
16. У той же час суд вважав за можливе призначити засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією закону про кримінальну відповідальність.
17. Апеляційний суд належним чином проаналізував доводи апеляційної скарги захисту та відхилив їх,зазначивши, окрім іншого, що засуджений не має стійких соціальних зв`язків, до затримання не працював і відповідно до досудової доповіді Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області його виправлення без позбавлення волі на певний строк може становити високу безпеку для суспільства.
18. Таким чином, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.
19. З огляду на викладене доводи засудженого стосовно надмірної суворості призначеного йому покарання слід відхилити, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд