ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/35938/21

У грудні 2021 року й січні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила два позови, які надалі були об`єднані в одне провадження, до комісії зі щорічного оцінювання Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, і з урахуванням уточнення позовних вимог просила суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення результатів оцінювання (результатів виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2021 рік»), прийнятого 2 листопада 2021 року посадовими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: директором Департаменту моніторингу економічних прав ОСОБА_3 , виконуючим обов`язків заступника директора Департаменту моніторингу економічних прав - начальником відділу права на безпечне довкілля ОСОБА_2 ;

2) визнати протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та зобов`язати відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу» притягнути до дисциплінарної відповідальності членів комісії з щорічного оцінювання: директора Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , головного спеціаліста відділу права на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав ОСОБА_2 ;

3) визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої Верховної Ради з прав людини від 16 грудня 2021 року №1562/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів виконання завдань державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» за 2021 рік» у частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання її службової діяльності;

4) визнати протиправним і скасувати наказ Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 23 грудня 2021 року №1595/К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

5) поновити її на посаді головного спеціаліста відділу прав на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

6) стягнути із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2021 року до дати поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, де у неї склалися неприязні стосунки з директором Департаменту моніторингу економічних прав ОСОБА_3 Вказувала, що наприкінці 2021 року у результаті оцінювання результатів службової діяльності державних службовців їй була виставлена негативна оцінка, що й послугувало підставою для звільнення з роботи. ОСОБА_1 не погоджувалася з такою оцінкою і звільненням, стверджуючи, що відповідачі порушили процедуру оцінювання та необґрунтовано виставили їй негативну оцінку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2023 року, позов задоволено частково:

1) визнано протиправним та скасовано Висновок щодо оцінювання результатів державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2021 році головного спеціаліста ОСОБА_1 із оцінкою «негативна», складений керівником служби управління Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

2) визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 16 грудня 2021 року №1562/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів виконання завдань державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» за 2021 рік» у частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 ;

3) визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 23 грудня 2021 року №1595/К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

4) поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу прав на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з 24 грудня 2021 року;

5) стягнуто з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 235338,32 грн;

6) стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі: 454,00 грн;

7) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

8) допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу прав на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з 24 грудня 2021 року та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час оцінки службової діяльності ОСОБА_1 відповідач не дослідив у повній мірі всі обставини виконання/невиконання нею завдань та ключових показників ефективності державного службовця; не врахував обставини, які мали виплив на їхнє невиконання чи неповне виконання, що мало наслідком не об`єктивне (формальне) визначення балів позивачці.

У цьому контексті суд зазначив, що у період з 25 до 28 жовтня 2021 року, тобто до дати проведення результатів оцінювання службової діяльності (2 листопада 2021 року), ОСОБА_1 здійснила моніторинг ТОВ «Еко-Лідер Т», що мало значення в контексті її оцінювання та повинно було враховуватися відповідачем. Суд зауважив, що раніше вказаного часу ОСОБА_1 не залучалася до таких моніторингів, тому не можна стверджувати, що вона не вчиняла жодних дій з метою виконання завдань та ключових показників ефективної діяльності на 2021 рік.

Також суд зауважив, що у звіті позивачки стосовно першого завдання вказано, що нею досліджувалося питання погодження проекту наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Державних санітарно-гігієнічних прав в норм встановлення класу небезпеки відходів», надано відповідні рекомендації за позицією Уповноваженого щодо внесення відповідних змін.

За висновком суду, відповідач оцінивши діяльність позивача в 1 бал не врахував обставини, які викладені нею у звіті виконання завдань державного службовця, не врахував обставини проведення нею моніторингу ТОВ «Еко-Лідер Т» із наданням обґрунтованих висновків щодо цих обставин.

На цій основі суд констатував, що висновок оцінювання службової діяльності позивачки є протиправним і має бути скасований з урахуванням виходу суду за межі позовних вимог.

Інші вимоги суд задовольнив як похідні.

Водночас суд відхилив доводи відповідачів про те, що позивач самостійно не досліджувала законодавство, використала плагіат. Суд вказав, що ці аргументи не відображені у Результатах оцінювання, а навпаки зазначено, що в цій частині ОСОБА_1 виконала завдання та ключові показники.

Зрештою суд наголосив, що не формує висновки в частині того, що завдання та ключові показники ефективної діяльності позивачки як державного службовця на 2021 рік є виконаними нею в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд виходив з того, що оскаржені рішення й дії не породжують прав і обов`язків для позивачки, самі по собі не слугували підставою для звільнення, а оскаржувати слід саме висновок, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання діяльності службовця.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого суду в межах задоволених позовних вимог та погодився з його висновками.

Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції втрутилися у дискреційні повноваження відповідачів стосовно надання оцінки балам, виставленим позивачці, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 березня 2021 року у справі №280/6429/19, від 17 листопада 2021 року у справі №320/425/21, про те, що суд надає оцінку лише відповідності проведеної процедури оцінювання та її результатів вимогам Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640.

У цьому контексті скаржник зазначає, що суди встановили дотримання вимог Порядку №640 під час визначення позивачці завдань і ключових показників та визначення результатів виконання нею завдань, а відтак стверджує, що висновки судів першої й апеляційної інстанції про необ`єктивне й формальне визначення балів позивачці є втручанням у дискреційні повноваження та протирічить практиці Верховного Суду.

Крім цього, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій пунктів 13, 15 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640, указуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

У цьому контексті скаржник стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про період визначення результатів виконання завдань та доказів, які підтверджують граничні строки цього періоду, що стало підставою для задоволення позову.

Скаржник доводить, що відповідно до пунктів 13, 15 Порядку №640 оцінюванню підлягають завдання, виконані службовцем «до дати прийняття наказу про визначення результатів виконання завдань» (11 жовтня 2021 року), тому оцінюванню підлягали тільки ті завдання, які були визначені позивачці та з якими вона ознайомилася у строк до 11 жовтня 2021 року.

За доводами скаржника, суди помилково виснували про необхідність врахування результатів моніторингово візиту, який позивачка здійснила з 25 до 28 жовтня 2021 року «до дати проведення результатів» 2 листопада 2021 року.

На тлі цього скаржник вважає, що моніторинговий візит оцінюванню не підлягав, оскільки був проведений після видачі наказу від 11 жовтня 2021 року про визначення результатів виконання завдань.

ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення лишити без змін. Покликається на необґрунтованість доводів і вимог скаржника.

Інші відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримали 14 листопада 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

24 грудня 2020 року директор Департаменту моніторингу економічних прав ОСОБА_3 затвердила Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2021 рік, ОСОБА_1 (далі також - «Завдання і ключові показники»).

Згідно із цим документом для ОСОБА_1 були визначені такі завдання й ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності:

Завдання № 1 - дослідження проблематики дотримання права людини на безпечне для життя і здоров`я довкілля у сфері управління відходами.

Ключові показники результативності, ефективності та якості виконання цього завдання:

1) на 100% досліджено питання щодо дотримання прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля у сфері поводження з побутовими відходами. Виявлено прогалини у законодавстві та діяльності держави щодо забезпечення права на безпечне довкілля у зв`язку з переробкою відходів сміттєпереробними підприємствами;

2) підготовлено та направлено уповноваженим органам відповідні пропозиції та рекомендації;

3) здійснено аналіз нормативно-правового регулювання цієї сфери та підготовлено пропозиції щодо удосконалення законодавства.

Завдання №2 - досліджено питання удосконалення законодавства у частині перегляду показників гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року №465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами».

Ключові показники результативності, ефективності та якості виконання цього завдання:

1) на 100% досліджено питання актуалізації показників гранично допустимих скидів забруднюючих речових у водні об`єкти;

2) здійснено аналіз міжнародного регулювання у цій сфері та європейської практики встановлення показників гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти;

3) направлено ініціативні листи до уповноважених органів, наукових установ та громадських організацій, що спеціалізуються на охороні довкілля з метою отримання позицій та рекомендацій з цього питання;

4) розроблено рекомендації та пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України у частині актуалізації показників гранично допустимих скидів забруднюючих речових у водні об`єкти та направлено уповноваженим органам.

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилася із вказаними Завданнями і ключовими показниками.

11 жовтня 2021 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини видав наказ №1258/п «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями у 2021 році, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В».

Цим наказом, серед іншого, вирішено:

1) затвердити список державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В», визначення результатів виконання завдань яких проводиться 2021 році (додаток №1).

2) визначити результати виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В», у строк згідно з графіком проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В» у 2021 році (додаток №2).

Згідно з додатком №1 до цього наказу ОСОБА_1 була включена до відповідного списку.

Згідно з додатком №2 до наказу графік проведення визначення результатів виконання завдань передбачав обов`язок для провідних спеціалістів, головних спеціалістів, заступників начальників відділів у строк до 25 жовтня 2021 року подати безпосередньому керівнику письмовий звіт у довільній формі (у випадку прийняття рішення державним службовцем про складення звіту) та заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» і «В» за відповідний рік згідно з додатком 8 до Порядку (Форма щодо результатів виконання завдань) у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

21 жовтня 2021 року наказом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №588/6 виконання обов`язків заступника директора департаменту - начальника відділу прав на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на час відпустки ОСОБА_4 покладено на ОСОБА_2 , головного спеціаліста відділу земельних прав Департаменту моніторингу економічних прав.

25 жовтня 2021 року в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини був зареєстрований Звіт виконання завдань державного службовця ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії «В», головного спеціаліста відділу права на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 була залучена до проведення моніторингу ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР Т» (Малашівське сміттєзвалище твердих побутових відходів). Цей моніторинг був проведений у період з 25 до 28 жовтня 2021 року.

2 листопада 2021 року посадові особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: директор Департаменту моніторингу економічних прав ОСОБА_3 , виконувач обов`язків заступника директора Департаменту моніторингу економічних прав - начальника відділу права на безпечне довкілля ОСОБА_2 склали й підписали Результати виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2021 рік.

Згідно з цим документом середній бал: 1; оцінка: «негативна».

В обґрунтування оцінки зазначено таке: завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання. У деталізації компетенції вказано про необхідність в повному обсязі виконувати завдання на відповідний рік.

Також у Результатах виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 вказано таке:

1) щодо першого завдання - завдання виконано частково, не виконані ключові показники результативності, ефективності та якості №2 й №3, а саме: не підготовлено та не направлено уповноваженим органам пропозиції та рекомендації; не підготовлено пропозиції щодо удосконалення законодавства. Результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання.

2) щодо другого завдання - завдання виконано частково, не виконані ключові показники результативності, ефективності та якості №3 й №4, а саме: не направлено уповноваженим органам, науковим установам та громадським організаціям ініціативні листи з метою отримання відповідних пропозицій та рекомендацій; не розроблено рекомендації та пропозиції щодо змін до чинного законодавства і не направлено уповноваженим органам. Результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання.

У цьому документі ОСОБА_1 висловила незгоду із її оцінкою.

Також ОСОБА_1 висловила свою незгоду в акті про непідписання результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2021 рік, на якому міститься відмітка позивачки від 17 листопада 2021 року.

16 грудня 2021 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини видав наказ №1562/п «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2021 році».

Цим наказом, серед іншого, затверджено висновок, складений керівником служби управління персоналом, щодо оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста ОСОБА_1 у 2021 році із оцінкою «негативна».

23 грудня 2021 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини видав наказ №1595/к Про звільнення ОСОБА_1 ».

Цим наказом відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу права на безпечне довкілля Департаменту моніторингу економічних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, звільнено із займаної посади 24 грудня 2021 року у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності за 2021 рік.

Підставою для прийняття цього наказу слугував наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16 грудня 2021 року №1562/п «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2021 році».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Засади оцінюванню результатів службової діяльності державних службовців урегульовані статтею 44 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі також - «Закон №889-VIII», у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами указаної статті, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.

Державні службовці, які отримали відмінні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, підлягають преміюванню відповідно до цього Закону.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів.

Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 87 Закону №889-VIII отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання) визначає Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №640 від 23 серпня 2017 року (далі також - «Порядок №640», у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пункт 3 Порядку №640 визначає, що оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Пункт 9 Порядку №640 встановлює, що оцінювання проводиться поетапно:

визначення завдань і ключових показників;

визначення результатів виконання завдань;

затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Абзац 1 пункту 10 Порядку №640 визначає, що завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Пункт 11 Порядку №640 передбачає, що державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Порядку.

Пункт 13 Порядку №640 установлює, що визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

Абзаци 1 - 4 пункту 15 Порядку №640 передбачають, що для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається:

список державних службовців;

строк визначення результатів виконання завдань;

доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Пункт 16 Порядку №640 установлює, що висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Абзац 2 пункту 41 Порядку №640 обумовлює, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Пункт 49 Порядку №640 установлює, що висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

IV. ОЦІНКА СУДУ

З метою визначення меж розгляду справи належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 6 листопада 2023 року касаційне провадження відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

Цей спір виник з приводу оцінювання відповідачами результатів службової діяльності позивачки як державного службовця у 2021 році.

Суди встановили та матеріали справи підтверджують, що у випадку ОСОБА_1 їй були затверджені Завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2021 рік, згідно з якими їй було встановлено 2 (два) завдання.

Перше завдання полягало у дослідженні проблематики дотримання права людини на безпечне для життя і здоров`я довкілля у сфері управління відходами.

Ключовими показниками результативності, ефективності та якості виконання цього завдання були визначено такі:

1) на 100% досліджено питання щодо дотримання прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля у сфері поводження з побутовими відходами. Виявлено прогалини у законодавстві та діяльності держави щодо забезпечення права на безпечне довкілля у зв`язку з переробкою відходів сміттєпереробними підприємствами;

2) підготовлено та направлено уповноваженим органам відповідні пропозиції та рекомендації;

3) здійснено аналіз нормативно-правового регулювання цієї сфери та підготовлено пропозиції щодо удосконалення законодавства.

Друге завдання полягало у дослідженні питання удосконалення законодавства у частині перегляду показників гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року №465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами».

Ключові показники результативності, ефективності та якості виконання цього завдання було визнано такі:

1) на 100% досліджено питання актуалізації показників гранично допустимих скидів забруднюючих речових у водні об`єкти;

2) здійснено аналіз міжнародного регулювання у цій сфері та європейської практики встановлення показників гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти;

3) направлено ініціативні листи до уповноважених органів, наукових установ та громадських організацій, що спеціалізуються на охороні довкілля з метою отримання позицій та рекомендацій з цього питання;

4) розроблено рекомендації та пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України у частині актуалізації показників гранично допустимих скидів забруднюючих речових у водні об`єкти та направлено уповноваженим органам.

11 жовтня 2021 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини видав наказ №1258/п «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями у 2021 році, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», установивши, серед іншого, позивачці строк до 25 жовтня 2021 року для подання письмового звіту у довільній формі (у випадку прийняття рішення державним службовцем про складення звіту) та заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем.

25 жовтня 2021 року в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини був зареєстрований Звіт позивачки про виконання нею завдань державного службовця у 2021 році.

2 листопада 2021 року посадові особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини склали й підписали Результати виконання завдань державним службовцем ОСОБА_1 , яка займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2021 рік, згідно з яким середній бал: 1; оцінка: «негативна».

Обґрунтування оцінки полягало в тому, що завдання виконано частково, а результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання.

Щодо першого завдання, то у Результатах виконання завдань державним службовцем зазначено, що це завдання виконано частково, не виконані ключові показники результативності, ефективності та якості №2 й №3, а саме:

- не підготовлено та не направлено уповноваженим органам пропозиції та рекомендації;

- не підготовлено пропозиції щодо удосконалення законодавства.

Щодо другого завдання, то у Результатах виконання завдань державним службовцем зазначено, що це завдання виконано частково, не виконані ключові показники результативності, ефективності та якості №3 й №4, а саме:

- не направлено уповноваженим органам, науковим установам та громадським організаціям ініціативні листи з метою отримання відповідних пропозицій та рекомендацій;

- не розроблено рекомендації та пропозиції щодо змін до чинного законодавства і не направлено уповноваженим органам.

16 грудня 2021 року був затверджений висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста ОСОБА_1 у 2021 році із оцінкою «негативна», а 23 грудня 2021 року видано наказ про її звільнення з посади у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності за 2021 рік.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що негативна оцінка службової діяльності ОСОБА_1 в 1 балу є необґрунтованою, оскільки не враховує усіх обставин виконання/невиконання нею завдань та ключових показників ефективності державного службовця, а також обставин, які мали виплив на їхнє невиконання чи неповне виконання, що мало наслідком не об`єктивне (формальне) визначення балів.

Ці висновки судів засновані на тому факті, шо у період з 25 до 28 жовтня 2021 року, тобто до дати проведення результатів оцінювання службової діяльності 2 листопада 2021 року, ОСОБА_1 провела моніторинг ТОВ «Еко-Лідер Т», де було встановлено відповідні порушення, за наслідком якого готувалися ініціативні листи до відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування для вжиття заходів реагування.

Також суди з`ясували, що протягом 2021 року ОСОБА_1 не залучалася до подібних моніторингів інших суб`єктів та не відмовлялася від їхнього проведення.

Зрештою суди встановили, що у звіті ОСОБА_1 стосовно першого завдання вказано, що нею досліджувалося питання погодження проекту наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Державних санітарно-гігієнічних прав в норм встановлення класу небезпеки відходів», надано відповідні рекомендації за позицією Уповноваженого щодо внесення відповідних змін.

На тлі цих обставин суди виснували, що відповідач, оцінивши діяльність позивача в 1 бал, не врахував обставини, які викладені нею у звіті виконання завдань державного службовця, не врахував обставини проведення нею моніторингу ТОВ «Еко-Лідер Т» із наданням обґрунтованих висновків щодо таких обставин.

На основі цих обставин і міркувань суди першої й апеляційної інстанції констатували, що негативний висновок оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 є протиправним і має бути скасований.

Скаржник поставив перед Верховним Судом питання про те, чи правильним є висновок судів попередніх інстанцій стосовно необхідності врахуванням обставин проведення моніторингового візиту, здійсненого позивачкою з 25 до 28 жовтня 2021 року, тобто після видачі наказу від 11 жовтня 2021 року про визначення результатів виконання завдань державними службовцями.

У цьому контексті скаржник відстоює позицію, яка полягає в тому, що за правилами пунктів 13, 15 Порядку №640 оцінюванню підлягали завдання, виконані ОСОБА_1 «до дати прийняття наказу про визначення результатів виконання завдань» (11 жовтня 2021 року), тому обставини проведення нею моніторингового звіту з 25 до 28 жовтня 2021 року не мали значення під час проведення оцінювання 2 листопада 2021 року.

Суд зауважує, що пункт 13 Порядку №640 установлює, що визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

Абзаци 1 - 4 пункту 15 Порядку №640 передбачають, що для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

У справі ОСОБА_1 наказ про визначення результатів виконання службових завдань був виданий 11 жовтня 2021 року.

За формальними приписами пункту 13 Порядку №640 визначення результатів виконання завдань позивачки мало проводитися за період з 1 січня 2021 року до 11 жовтня 2021 року з урахуванням її письмового звіту та заповненої форми щодо результатів виконання завдань, поданих у строк до 25 жовтня 2021 року.

Водночас Суд зважає на приписи частини другої статті 2 КАС України, якими встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також Суд ураховує пункт 3 Порядку №640, який визначає, що оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Натомість абзац 2 пункту 11 Порядку №640 передбачає, що строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Порядку.

На тлі принципів об`єктивності, доступності і поваги до гідності державного службовця, а також стандарту реальності строку виконання завдання, Суд вважає вагомими для правильного вирішення цього спору обставини, які з`ясували суди попередніх інстанцій, стосовно: 1) проведення моніторингового візиту до ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР Т» Тернопільської міської ради щодо дотримання права людини на безпечне для життя та здоров`я довкілля у сфері поводження з відходами, здійсненого позивачкою з 25 до 28 жовтня 2021 року, де було виявлено й зафіксовано прогалини в законодавстві у сфері поводження з побутовими відходами і підготовлено відповідні рекомендації; 2) незалучення позивачки до подібних моніторингів з 1 січня до 25 жовтня 2021 року.

Також Суд вважає слушними міркування судів попередніх інстанцій про те, що питання залучення до моніторингових візитів, дати видачу наказу про визначення результатів службової діяльності, строку подачі письмового звіту про виконання службових завдань, залучення й вибуття у моніторинговий візит, дати проведення оцінювання - залежали від волі відповідачів, а не позивачки.

На тлі індивідуальних обставин цієї справи Суд вважає розсудливим, справедливим і по суті правильним висновок судів першої й апеляційної інстанцій про те, що моніторинговий візит, проведений з 25 до 28 жовтня 2021 року, тобто після дати прийняття наказу про визначення результатів виконання завдань (21 жовтня 2021 року), підлягав врахуванню під час оцінки службової діяльності позивачки 2 листопада 2021 року, адже стосувався таких показників результативності її службової діяльності як підготовка пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення законодавства.

У цьому контексті Суд не може погодитися з позицією скаржника, оскільки вона зведена до суто формального підходу до трактування пунктів 13, 15 Порядку №640, що на тлі обставин цієї справи не забезпечує справедливого й обґрунтованого оцінювання результатів службової діяльності державного службовця.

Зрештою Суд вважає слушним і вагомим зауваження судів першої й апеляційної інстанції стосовно тієї обставини, що у звіті ОСОБА_1 щодо першого завдання йшлося про досліджувалося нею питання погодження проекту наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Державних санітарно-гігієнічних прав в норм встановлення класу небезпеки відходів», надання відповідних рекомендацій за позицією Уповноваженого щодо внесення відповідних змін. Втім ця обставина не була врахована відповідачами під час оцінювання результатів виконання позивачкою завдань.

З урахуванням фактів цієї справи Суд вважає умовивід судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновку щорічного оцінювання позивачки справедливим і таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає обставинам справи.

На основі цього Суд констатує, що доводи скаржника про помилкове застосування судами першої й апеляційної інстанції пунктів 13, 15 Порядку №640 не знайшли свого підтвердження.

Інше питання, яке поставив скаржником перед Судом, стосується того, чи втрутилися суди першої й апеляційної інстанції у дискреційні повноваження відповідачів стосовно надання оцінки балам, виставленим позивачці.

Перевіривши доводи касаційної скарги про неврахуванням судами першої й апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 березня 2021 року у справі №280/6429/19, від 17 листопада 2021 року у справі №320/425/21, Суд відхиляє їх з огляду на таке.

У справі №280/6429/19 предмет спору полягав у правомірності висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, затвердженого наказом МВС України №1006 від 2 грудня 2019 року в частині ОСОБА_5 , та наказ МВС України №1171о/с від б грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області як такого, що отримав негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році.

Постановою від 30 березня 2021 року Верховний Суд задовольнив касаційні скарги МВС України та Головного сервісного центру МВС України, скасував рішення судів першої й апеляційної інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Серед іншого, касаційна скарга МВС України була мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції втрутилися у дискреційні повноваження МВС України, коли задовольнили позов.

Суд відхилив указані доводи, мотивувавши тим, що суди надали юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та відповідності результатів оцінювання з критеріями оцінювання.

У справі №320/425/21 предметом спору був наказ Голови Держпродспоживслужби від 10 грудня 2020 року № 422-к про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році відносно ОСОБА_6 , затверджений наказом Голови Держпродспоживслужби від 9 грудня 2020 року №420-к у частині пункту 9, у якому ОСОБА_6 виставлено негативну оцінку.

Задовольняючи позовні вимоги у справі №320/425/21, суд першої інстанції детально проаналізував виконання позивачкою всіх п`яти завдань та ключових показників, отримані нею бали та висновки відповідача, на підставі чого дійшов висновку, що позивачем всі завдання та ключові показники виконано у повному обсязі та належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Разом з цим, суд першої інстанції наголосив, що обґрунтування відповідачем негативної оцінки не відповідає Критеріям виставлення балів та принципам проведення оцінювання, встановлених пунктом 3 Порядку №640.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2021 року у справі №320/425/21 скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021 року та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позові. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначення та виставлення оцінки за виконані завдання є дискреційними повноваженнями керівника, а відтак суд не може втручатися у ці повноваження.

Постановою від 17 листопада 2021 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_6 , а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року залишив без змін.

Серед іншого, Суд зазначив, що зміст доводів позивача фактично зводиться до незгоди з отриманими балами, водночас суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача в частині надання оцінки виставлених суб`єктом оцінювання балів та перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта оцінювання щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, оскільки судом надається виключно юридична оцінка відповідності проведеної процедури оцінювання та її результатів вимогам Порядку №640 (пункти 50-53 постанови від 17 листопада 2021 року).

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у справі ОСОБА_1 суди першої й апеляційної інстанції не робили висновків щодо виконання чи невиконання нею завдань та ключових показників, а суд першої інстанції наголосив, що не формує висновки в частині того, що завдання та ключові показники ефективної діяльності позивачки як державного службовця на 2021 рік є виконаними нею в повному обсязі.

У випадку ОСОБА_1 фактична й нормативна підстави для скасування судами попередніх інстанцій висновку щодо її оцінювання є відмінною, від тих, що мали місце у справах №280/6429/19, №320/425/21.

Отже, обставини справи, вага фактів і спірні правовідносини у справі, яка переглядається, не є подібними до тих, що мали місце у перелічених справах. Відтак висновки, на які послався скаржник, не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Зрештою колегія суддів зазначає, що у цій справі суди першої й апеляційної інстанцій не втрутилися у дискреційні повноваження відповідачів у частині визначення та виставлення позивачці оцінки за виконані завдання, оскільки дійсно не робили висновків про повноту виконання нею службових завдань.

Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновки судів попередніх інстанцій, не впливає на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Тож, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що ці рішення ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права та підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення слід залишити без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,