ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненням на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100100003105, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту його затримання, тобто з 17 лютого 2023 року.
За вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, 28 жовтня 2022 року о 15:50 год. з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, повторно, перебуваючи у приміщенні магазину «ECONOMCLASS», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , взявши з випадково відчиненої комори ключ, відчинив комору для зберігання речей покупців, звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_7 майно загальною вартістю 958 грн, чим заподіяв останньому майнову шкоду в указаному розмірі.
Крім того, 27 липня 2022 року о 15 год. 37 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «RED», що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 шляхом підбору ключа проник до комірки шафи для зберігання речей, звідки, діючи умисно, повторно, таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 , на загальну суму 1 271 грн 50 коп., чим заподіяв останній майнову шкоду в указаному розмірі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й указуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушеннята особі засудженого, його явну несправедливість внаслідок суворості, просить змінити оскаржувані судові рішення, призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України чи ст. 69 КК України, або обмежитись відбутим покаранням, та призначити додаткове покарання у виді штрафу чи громадських робіт.
На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має неофіційну роботу в компанії «Глово», а також те, що він має на утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження інваліда дитинства з психічною хворобою, якій він допомагає з адаптацією до навколишнього світу та забезпечує ліками. Також він сам має хронічні захворювання.
Суд також не врахував, що він вчинив злочин у зв`язку зі збігом тяжких особистих обставин, адже після звільнення певний час не міг влаштуватися на роботу і потрібно було відновити документи; добровільно частково повернув викрадені речі потерпілим і попросив вибачення у потерпілих.
Також вважає, що зміни, внесені до Кримінального кодексу України, а саме до ч. 4 ст. 185 КК України, які посилюють кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину в умовах воєнного стану,є неконституційними, й вчинення ним злочинів жодним чином не було пов`язано з воєнний станом. Вбачає передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України покарання надто суворим і диспаритетним відносно покарань за інші значно тяжчі, на його думку, злочини.
Вважає, що апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції щодо призначеного покарання і належним чином доводи його апеляційної скарги не перевірив.
У доповненні засуджений зазначає про те, що він під час виступу з останнім словом також наголошував на пом`якшуючих його покарання обставинах та просив їх врахувати під час постановлення вироку.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції керується положеннями статей 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти досудового розслідування та судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Стосовно доводів засудженого щодо суворості призначеного йому покарання, безпідставного неврахування обставин, які пом`якшують покарання, можливості його звільнення від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України чи застосування положень ст. 69 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання, ставлення винної особи до своїх дій.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_6 покарання, а також щодо неможливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких; дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності і знову вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану.
Судом враховано, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11.06.2001 року, не має зареєстрованого місця проживання, має низку хронічних хвороб, розлучений, має неповнолітню дитину-інваліда, за місцем мешкання характеризувався посередньо.
Також судом враховано обставини, які пом`якшують покарання, а саме визнання вини і щире каяття, й відсутність обставин, які обтяжують покарання. Таким чином, судом були враховані майже всі обставини, на які посилається засуджений у касаційній скарзі.
Стосовно інших зазначених в касаційній скарзі обставин, які пом`якшують покарання, зокрема вчинення кримінального правопорушення через збіг тяжких особистих обставин (неможливість після звільнення влаштуватися на роботу, необхідність відновлення документів), колегія суддів не вбачає їх такими, що ставлять під сумнів обґрунтованість оскаржуваних рішень. Крім цього, посилання на ці обставини жодним чином об`єктивно не підтверджені.
Врахувавши указані вище аспекти, колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
При цьому суд обґрунтовано не встановив підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69, 75 КК України, й переконливих доводів про необхідність такого застосування касаційна скарга засудженого не містить.
Твердження засудженого про неконституційність окремих положень КК України щодо посилення відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені в умовах воєнного стану, є необґрунтованими, оскільки не містять посилань на відповідне рішення Конституційного Суду України.
Так само необґрунтованими є й доводи засудженого щодо диспаритетності санкції ч. 4 ст. 185 КК України відносно санкцій інших передбачених Особливою частиною КК України кримінальних правопорушень, оскільки ці доводи відображають виключно його суб`єктивну думку з цього питання.
Крім цього, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 січня 2024 року (справа № 722/594/22, провадження № 51-3186 кмо 22) щодо застосування положень ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану», колегія суддів об`єднаної палати ККС дійшла висновку, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану. Тобто за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
Враховуючи це, дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
Апеляційний суд, належно перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого щодо суворості призначеного покарання; дійшов висновку про те, що обставини, на які засуджений посилається в апеляційній скарзі, були належним чином враховані судом першої інстанції при визначенні виду та розміру покарання, тому підстав для зміни вироку не встановив. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, під час розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд