ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141150000328, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 05 жовтня 2021 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 20 лютого 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області засудив ОСОБА_7 : за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі частин 1, 5 ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, а на підставі частин 1, 4 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 дні.
2. 17 липня 2023 року Львівський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 задовольнив частково. Вирок місцевого суду змінив. Дії ОСОБА_7 перекваліфікував із ч. 4 ст. 186 на ч. 4 ст. 185 КК із призначенням йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі частин 1, 5 ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а на підставі частин 1, 4 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 дні. У решті вирок щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.
Із урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 19 травня 2022 року близько 21:00 у дворі між будинками АДРЕСА_2 в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинив хуліганські дії, під час яких ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Крім того, в зазначені день, час та місці ОСОБА_7 в умовах воєнного стану таємно викрав належний ОСОБА_11 мобільний телефон Redmi 9 вартістю 4199 грн із сім-картою вартістю 50 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу про зміну ухвали апеляційного суду, призначення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та визначення йому заходу примусу за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років, а за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 дні.
4. На обґрунтування своєї вимоги наводить довід про те, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. На думку захисника, апеляційний суд, обираючи захід примусу за ч. 4 ст. 185 КК, не врахував, що ОСОБА_7 повністю визнав вину у вчиненому, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, думку потерпілого, а також стан здоров`я засудженого, який є інвалідом третьої групи.
Позиції учасників судового провадження
5. Захисник підтримав доводи касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
6. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
7. За правиламич. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
8. Висновків судових інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна, а також у вчиненні хуліганських дій та правильність кваліфікації його дій захисник у касаційній скарзі не оспорює.
9. Разом із тим, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_7 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
10. Дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК кваліфіковані правильно.
11. Що стосується покарання, то колегія суддів зазначає таке.
12. Метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК).
13. Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
14. Як убачається з матеріалів справи, обираючи захід примусу, судові інстанції врахували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один з яких є тяжким, молодий вік ОСОБА_7 , а також те, що він не працює, раніше судимий, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
15. Із огляду на ці обставини, засудженому призначено покарання близьке до мінімальних меж санкцій ч. 4 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 296 КК (стосовно покарання у виді обмеження волі). Крім того, при визначенні ОСОБА_7 заходу примусу за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що порівняно з іншими (принцип повного чи часткового складання) є більш м`яким, а за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
16. Отже, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 65, 50 КК.
17. Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд, визначаючи ОСОБА_7 захід примусу за ч. 4 ст. 185 КК, не врахував його щирого каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, колегія суддів до уваги не приймає.
18. Як видно з матеріалів справи, попри те, що ОСОБА_7 визнав вину у крадіжці майна потерпілого, апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про критичну оцінку засудженим своєї протиправної поведінки, її осуд, а також про надання ним допомоги органам досудового розслідування в розкритті злочину. Колегія суддів з цим погоджується.
19. Неприйнятними є доводи сторони захисту і про відшкодування засудженим завданої шкоди, оскільки цивільний позов потерпілим не заявлявся, мобільний телефон ОСОБА_11 був повернутий за допомогою працівників правоохоронних органів. Стосовно покарання, то потерпілий у цьому питанні поклався на розсуд суду.
20. Щодо доводу про те, що ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи, то відповідні медичні документи про це в матеріалах провадження відсутні.
21. Таким чином колегія суддів не вбачає підстав вважати покарання, призначене ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК, суворим та підстав для пом`якшення заходу примусу.
22. Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника, ретельно перевірив і проаналізував наведені в скаргах доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг сторони захисту без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
23. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
24. Враховуючи, те, що постановлені у справі судові рішення є законними й обґрунтованими, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд