ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
судового секретаря ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в кримінальному провадженні № 12022100100000124за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перемишляни Львівської області, жителя м. Києва, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_5 11 січня 2022 року приблизно о 22:39, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в кв. АДРЕСА_1 під час конфлікту з ОСОБА_9 умисно наніс останньому ножем не менше одного удару в передню частину грудної клітки та не менше одного удару в спину в районі грудної клітини, унаслідок чого заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Київський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2023 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
Вказує, що при перегляді вироку за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції формально перевірив наведені в ній доводи і безпідставно відмовив у задоволенні скарги.
Зауважує на тому, що погодившись із висновком місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування призначеного покарання за умов його звільнення від відбування покарання з випробуванням апеляційний суд не взяв до уваги тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його скоєння та наслідки, а саме завдання потерпілому двох ударів ножем у життєво важливі органи, що могло призвести до смерті останнього.
Стверджує, що апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_5 не відшкодував потерпілому завдану шкоду, що ставить під сумнів наявність у нього щирого каяття, а також того, що цей злочин був скоєний ним у стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою обставиною.
Звертає увагу на те, що апеляційний суд помилково зазначив у своєму рішенні про наявність на утриманні у засудженого малолітньої дитини, оскільки у матеріалах провадження таких даних немає.
З урахуванням цього прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не є обґрунтованою та вмотивованою, такою що відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає скасуванню.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.
Засуджений та його захисник виступили проти задоволення скарги і просили залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК прокурором у касаційній скарзі не оспорюються, а відтак судом касаційної інстанції у цій частині не перевіряються.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність у частині положень ст. 75 КК та безпідставно звільнив засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням. На його переконання, суд апеляційної інстанції при перегляді вироку за його апеляційною скаргою необґрунтовано відхилив наведені в ній доводи погодившись із висновком місцевого суду, при цьому свого рішення належним чином не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону
Відповідно до наданих законом дискреційних повноважень суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про призначення покарання засудженому суд першої інстанції взяв до уваги тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке являється тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, займається суспільно-корисливою працею, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, має постійне місце реєстрації та проживання, задовільно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, а також обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, та обтяжують його - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та даних про особу засудженого місцевий суд дійшов переконливого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи та дав на них у своєму рішенні умотивовані відповіді.
Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що під час перевірки доводів апеляційної скарги прокурора цей суд узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, та дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, уперше притягується до кримінальної відповідальності, займається суспільно корисною працею, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, має постійне місце реєстрації та проживання, задовільно характеризується за місцем роботи і не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.
При цьому апеляційний суд також зважив і на щире каяття засудженого у вчиненому, що є обставиною, яка пом`якшує покарання.
Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не перевірив його доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо відсутності в поведінці засудженого ознак щирого каяття, оскільки останній не відшкодував потерпілому завдану шкоду та не визнав негативних наслідків злочину є неприйнятними.
Спростовуючи ці доводи прокурора суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що під час його допиту в суді ОСОБА_5 вказав про обставини за яких він заподіяв тілесних ушкоджень потерпілому. Активна поведінка засудженого після вчинення злочину, надання ним першої медичної допомоги потерпілому, виклик карети швидкої медичної допомоги та осуд скоєного під час судового розгляду обґрунтовано свідчать про його щире каяття у вчиненому. При цьому апеляційний суд також вказав на те, що судом першої інстанції вживались заходи для виклику потерпілого в судове засідання з метою його допиту для дачі показань, однак останній не виявив бажання бути допитаним у суді і в судові засідання не з`являвся.
Вказані висновки апеляційного суду в оскаржуваному рішенні є достатньо вмотивованими і узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Наведені в рішенні апеляційного суду обставини у їх сукупності свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції у вироку щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, за умов застосування до нього положень ст. 75 КК.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Що стосується посилання в ухвалі апеляційного суду про наявність на утриманні засудженого малолітньої дитини то таке є очевидною опискою, яка не впливає на суть і законність прийнятого рішення.
Також колегія суддів звертає увагу прокурора на те, що в своїй апеляційній скарзі він ставив питання про скасування вироку місцевого суду та призначення ОСОБА_5 реального покарання, однак при цьому не просив апеляційний суд ухвалити у справі новий вирок, що не узгоджується з вимогами статей 407, 420 КПК і виключає можливість погіршення становища засудженого.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Оскільки під час касаційної перевірки Верховним Судом було встановлено, що кримінальний закон до засудженого застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції не допущено, оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд