ПОСТАНОВА
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ) раніше судимого за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 200 годин громадських робіт, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК та призначено йому покарання: за кримінальний проступок та злочин, вчинені до ухвалення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року (за епізодами крадіжки майна та незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_8 , вчинені 24 серпня 2021 року): -за ч. 1 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік; -за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року, перевівши покарання у виді громадських робіт за попереднім вироком у більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі, виходячи із співвідношення, встановленого підпунктом «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідають 8 годин громадських робіт, ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За злочини, вчинені після ухвалення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року, призначено ОСОБА_6 покарання: - за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; - за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК за цим вироком з урахуванням вироку Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту взяття його під варту, тобто з 26 грудня 2022 року.
Зараховано в строк призначеного ОСОБА_6 покарання, строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі, період з 27 червня 2022 року по 1 липня 2022 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено: за ч. 1 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) (епізод від 24 серпня 2021 року)); за ч. 2 ст. 289 КК (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно (епізод від 24 серпня 2021 року)); за ч. 2 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно (епізод від 11 лютого 2022 року); за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК (закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану (епізод від 27 червня 2022 року)), за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення в частині призначеного покарання, зменшивши ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 289 КК та за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК до 3 років позбавлення волі, на підставі статей 70, 71 КК призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК. Вважає, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі врахували усі обставини в сукупності, що призвело до незастосування приписів статей 69, 75 КК. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що покарання призначене за вироком приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року у виді громадських робіт ОСОБА_6 не відбуте через обставини, що не залежали від нього. Вказує, що судами в повній мірі не враховано те, що ОСОБА_6 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся, добровільно в повній мірі відшкодував потерпілому ОСОБА_8 завдану шкоду, у зв`язку з чим останній не має до засудженого претензій будь-якого характеру. Зазначає, що за епізодом від 27 червня 2022 року ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на крадіжку, вартість викраденого майна лише на 35, 25 грн перевищує межу настання кримінальної відповідальності. На думку захисника, вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та є підставою для застосування до нього положень статей 69, 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК в касаційній скарзі захисником не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Що стосується доводів сторони захисту про необхідність зміни постановлених відносно ОСОБА_6 судових рішень в частині призначеного покарання, шляхом застосувавши положень статей 69 і 75 КК, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
За змістом ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку місцевого суду, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_6 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є громадянином України, не працює, має постійні місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, вчинив умисні корисливі, направлені проти власності кримінальні правопорушення, які у відповідності до положень ст. 12 КК відносяться до категорії кримінального проступку, нетяжкого злочину та тяжких злочинів. До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відніс щире каяття, а також добровільне відшкодування завданої шкоди за епізодами крадіжки майна та незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_8 , вчинені 24 серпня 2021 року. Обставин, які згідно ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Врахувавши всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження та давши їм оцінку, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому застосував до ОСОБА_6 покарання у виді позбавленням волі.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги висновок органу з питань пробації про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високу небезпеку для суспільства, мотивуючи таке рішення тим, що ОСОБА_6 , будучи засудженим за вчинення умисного корисливого кримінального проступку 12 жовтня 2021 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК до 200 годин громадських робіт, які не відбув повністю на день ухвалення вироку, знову, через невеликий проміжок часу з певною періодичністю вчинив ряд умисних корисливих кримінальних правопорушень, що свідчить про його стійке та вперте небажання стати на шлях виправлення, відчуття безкарності за вчинене та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання по кожному епізоду, у мінімальних межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, та не знайшов підстав для застосування до нього вимог положень статей 69, 75 КК, як про це просила сторона захисту.
На думку колегії суддів, покарання, призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.
Доводи сторони захисту про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання внаслідок надмірної суворості, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та визнав неспроможними, навівши обґрунтування прийнятого рішення.
Зокрема, апеляційний суд погодився із призначеним ОСОБА_6 покаранням, зазначивши, що суд першої інстанції урахував всі наявні у кримінальному провадженні обставини, що підлягали врахуванню, та з врахуванням фактичних обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, який вже притягався до кримінальної відповідальності, проте належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, дійшов правильного висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції слушно не прийняв до уваги висновок органу з питань пробації про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та те, що обвинувачений не становить високу небезпеку для суспільства, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , будучи засудженим за вчинення умисного корисливого кримінального проступку 12 жовтня 2021 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185 КК до 200 годин громадських робіт, які не відбув повністю на день ухвалення вироку, знову, через невеликий проміжок часу з певною періодичністю вчинив ряд умисних корисливих кримінальних правопорушень, що свідчить про стійку злочинну спрямованість його поведінки та явне небажання вести законослухняний спосіб життя.
При цьому, суд апеляційної інстанції також не встановив підстав для застосування до засудженого положень статей 69, 75 КК, та погодився із висновком місцевого суду про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
З такими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином мотивована і відповідає вимогам статей 370, 419 КПК .
Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо призначеного засудженому покарання та свідчили б про наявність підстав для застосування статей 69, 75 КК у касаційній скарзі захисника не наведено та за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд