ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 372/2777/19

1. Описова частина

У серпні 2019 року ТОВ «Київщина-житло» звернулось з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору від 09 лютого 2006 року про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1, що був укладений між Обухівською міською радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-житло» (далі -ТОВ «Київщина-житло») і Державним підприємством «Київський лісгосп» (далі - ДП «Київський лісгосп»), а також додаткових угод до вказаного договору, та договору від 03 серпня 2010 року про відступлення ОСОБА_1 права вимоги за договором від 09 лютого 2006 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року позовні вимоги ТОВ «Київщина-житло» задоволено. Визнано недійсним договір від 09 лютого 2006 року про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1, який було укладено між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, ТОВ «Київщина-житло» і ДП «Київський лісгосп» з додатковою угодою від 16 лютого 2006 року, угодою від 27 січня 2010 року про внесення змін до договору від 09 лютого 2006 року, додатковою угодою від 05 лютого 2010 року, додатковою угодою від 01 червня 2020 року. Визнано недійсним договір від 03 серпня 2020 року про відступлення права вимоги за договором від 09 лютого 2006 року, що укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, ТОВ «Київщина-жито», ДП «Київський лісгосп і ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з Обухівської міської ради, ДП «Київське лісове господарство», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київщина-житло» судові витрати в розмірі 3 842,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року було змінено в частині солідарного стягнення з Обухівської міської ради, ДП «Київське лісове господарство», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київщина-житло» судові витрати в розмірі 3 842,00 грн. Стягнуто з Обухівської міської ради, ДП «Київське лісове господарство», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київщина-житло» судові витрати в розмірі 1 280,67 грн з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Підставою задоволення позовних вимог слугувало те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року, у справі № 911/1482/17 визнано недійсним рішення 30 сесії Обухівської міської ради Київської області четвертого скликання «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» № 297-30сесії-ІУ від 23 лютого 2006 року, яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га; визнано недійсним рішення 8 сесії Обухівської міської ради Київської області п`ятого скликання «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» № 65-8 сесії-У від 30 листопада 2006 року, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Київщина-Житло» земельної ділянки, площею 5,8 га, у користування; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Обухівською міською радою Київської області та ТОВ «Київщина-Житло» № 6192 від 20 грудня 2006 року, зі всіма змінами та доповненнями; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н. Р. № 14463133 від 15 липня 2014 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 11 червня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року залишено без змін.

Під час розгляду справи №911/1482/17 господарськими судами встановлено, що Обухівська міська рада неправомірно розпорядилась земельною ділянкою лісового фонду у кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га, вилучивши її із складу лісового фонду Обухівського лісництва на підставі рішень Обухівської міської ради Київської області від 23.02.2006 року та від 30.11.2006 року, зміни цільового призначення, укладання відповідних договорів та реєстрації прав. У вказаній справі судами також встановлено, що на день укладення договору від 09 лютого 2006 року Обухівська рада Обухівського району Київської області не мала права на вилучення у ДП «Київський лісгосп» спірної земельної ділянки, у кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га, переведення її в землі міської; ради і передачу ТОВ «Київщина Житло» у користування.

Тобто, фактично предметом оспорюваного договору є передача у користування земельної ділянки лісового фонду для будівництва житлового комплексу. Суд прийшов до висновку, що оспорюваним договором земельна ділянка була передана відповідачами у користування позивачу без згоди землевласника, та всупереч вимогам законодавства, а отже зміст правочину суперечить земельному, лісовому законодавству, а тому вказаний договір, та додаткові угоди мають бути визнані недійсними.

У травні 2023 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника Ганенко Р. А. звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи заяву зазначив про те, що у квітні 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ганенко Р. А., отримав електронною поштою лист Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року № 88/824/13/2023, до якого додавалась заява ДП «Київський лісгосп» від 04 листопада 2022 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 372/2777/19. Зі змісту вказаної заяви адвокату Ганенко Р. А. стало відомо про те, що 26 жовтня 2022 року за вих. № 09-585 ДП «Київський лісгосп» зробило запит до Архівного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області з проханням надати належним чином завірену копію рішення Обухівської міської ради, яким було затверджено договір про співпрацю Обухівської міської ради з ДП «Київський лісгосп» від 09 лютого 2006 року та додатку до нього, а саме даного договору.

27 жовтня 2022 року за вих. 05-04/112 Архівний відділ виконавчого комітету Обухівської міської ради надіслав на адресу ДП «Київський лісгосп» належним чином засвідчену копію рішення Обухівської міської ради від 23 лютого 2006 року № 294-30-ІV, яким було затверджено договір про співпрацю Обухівської міської ради з ДП «Київський лісгосп» та ТОВ «Київщина-житло» від 09 лютого 2006 року та самого Договору (від 09 лютого 2006 року), що є додатком до даного рішення. Зі змісту Договору від 09 лютого 2006 року, укладеного між Обухівською міською радою, ДП «Київський лісгосп» та ТОВ «Київщина-житло», надісланого архівним відділом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області вбачається, що його предметом є земельна ділянка лісового фонду Обухівського лісництва ДП «Київський лісгосп» у кварталі 60, площею 5 га, а не земельна ділянка лісового фонду у кварталі 63, виділ 15, площею 5,8 га, Обухівського лісництва. Зі змісту листа Обухівської міської ради від 06 жовтня 2022 року № 1829 вбачається, що рішенням Обухівської міської ради Київської області № 297-30-ВУ від 23 лютого 2006 року, яке було предметом оскарження у справі № 911/1182/17 вирішено питання про вилучення зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га. При цьому Обухівська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо вилучення земельних ділянок із складу лісового фонду Обухівського лісництва у кварталі 60 ДП «Київське лісове господарство», що є нововиявленою обставиною у цій справі.

Як свідчить лист Обухівської міської ради від 06 жовтня 2022 року № 1829, земельна ділянка лісового фонду в кварталі 60 ніколи не передавалась позивачу і не вилучалась Обухівською міською радою із земель лісового фонду. Ця нововиявлена обставинами є істотною і стала відомою ОСОБА_1 та його представнику тільки 07 квітня 2023 року із листа Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року № 88/824/13/2023.

Окрім того, зі змісту довідки ДП «Київський лісгосп» від 26 січня 2023 року № 3 та доданих до неї планово-картографічних матеріалів вбачається, що земельні ділянки кварталу 60 та кварталу 63 розташовані в межах різних адміністративно-територіальних одиниць: лісогосподарська земельна ділянка кварталу НОМЕР_1 знаходиться в межах міста Обухів (Обухівська міська рада) лісогосподарська земельна ділянка кварталу НОМЕР_2 знаходиться в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району, що є також нововиявленою обставиною. Дана обставина стала відомою ОСОБА_1 та його представнику тільки 25 квітня 2023 року від ДП «Київський лісгосп». Звертав увагу на те, що незмінним пунктом 1.2.1 спірного договору від 09 лютого 2006 року саме в кварталі 60 передбачено вилучення земельної ділянки, яка за умовами договору повинна знаходитись в м. Обухові для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 , однак, як з`ясовується планово-картографічними матеріалами, ця земельна ділянка взагалі не знаходилась в межах міста Обухова і не могла бути вилучена Обухівською міською радою та передана позивачу для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 . До того ж повноваження Обухівської міської ради на дату укладення спірного договору не поширювались на землі Нещерівської сільської ради, що унеможливлює вилучення Обухівською міською радою земельної ділянки в кварталі 60.

Таким чином оскаржуваний у даній справі договір від 09 лютого 2006 року, укладений між Обухівською міською радою, ТОВ «Київщина-житло», ДП «Київський лісгосп», додаткові угоди до нього, а також договір від 03 серпня 2010 року про відступлення права вимоги за договором від 09 лютого 2006 року, укладений з ОСОБА_1 , стосувалися виключно земельної ділянки, розташованої у межах кварталу 60 площею 5 га. Натомість господарськими судами у межах справи №911/1482/17 оскаржувались рішення Обухівської міської ради щодо вилучення у ДП «Київський лісгосп» земельної ділянки, у кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га. Тобто встановлені судами у вказаній справі обставини стосувались зовсім іншої земельної ділянки, ніж та, що є предметом оспорюваних у даній справі договорів. Наведені обставини є істотними для вирішення даної справи, однак не були враховані при постановленні оскарженого рішення.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заява представника відповідача Ганенка Р.А. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Ганенка Р. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у даній справі. Заявник надав докази, що містять нововиявлені обставини, за якими земельна ділянка в кварталі 60 взагалі не вилучалась із лісового фонду і щодо неї Обухівська міська рада не приймала ніяких рішень.

Аргументи учасників справи

Представник ТОВ «Київщина-Житло» - адвокат Карпухін Я. В. 20 листопада 2023 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У січні 2024 року ДП «Київське лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу ТОВ «Київщина-Житло», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлені судами у справі № 911/1482/17 обставини незаконного вилучення Обухівською міською радою земельної ділянки площею 5,8 га зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 не впливають на чинність договору від 09 лютого 2006 року про реалізацію проекту на будівництво житлового комплексу, предметом якого була земельна ділянка площею 5 га, розташована в кварталі 60 Обухівського лісництва.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - Ганенко Р. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Київщина-Житло», у якому зазначає, що йому не могло бути відомо про обставини, які викладені ним у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року. Наведені ОСОБА_1 обставини є істотними, оскільки рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у справі № 372/2777/19 обґрунтовано лише фактами, які викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року у справі № 911/1482/1.

Мотивувальна частина

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта та п`ята статті 423 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначено, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

У частині четвертій статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі PRAVEDNAYA v. RUSSIA, заява № 69529/01, § 27, 28).

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам й врахувавши всі обставини справи, правильно виходив із того, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті керувався не лише рішенням Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року у справі № 911/1482/1, а й іншими обставинами справи, оцінював надані сторонами докази. Так, судом було встановлено, що оспорюваним договором земельна ділянка була передана відповідачами у користування позивачу без згоди землевласника, та всупереч вимогам законодавства, а отже зміст правочину суперечить земельному, лісовому законодавству, а тому вказаний договір, та додаткові угоди мають бути визнані недійсними.

Наведені заявником обставини, а саме те, що земельна ділянка лісового фонду розміром 5 га, що розташована в Обухівському лісництві ДП «Київський лісгосп», квартал 60, яка була предметом договору від 09.02.2066 року про реалізацію проекту з будівництва Житлового комплексу по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка лісового фонду площею 5,8 га, розташована у кварталі 63, виділ 15, що розташована в Обухівському лісництві ДП «Київський лісгосп», незаконність вилучення якої була предметом дослідження судами у справі № 911/1482/17 - є різними земельними ділянками, які розташовані в межах різних сільських рад, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки підставою такого перегляд не можуть бути недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для скасування районного рішення суду від 21 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК, а фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями та спрямовані на переоцінку доказів.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду