ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/9089/21

У квітні 2021 року виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив зобов`язати відповідача привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього перед плануванням стану за власний рахунок.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення перепланування спірної квартири ОСОБА_1 не була її власником, тому обраний позивачем спосіб захисту є неналежним і неефективним. Окрім того, позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2022 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього перед плануванням стану за власний рахунок.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником спірної квартири, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що вона є неналежним відповідачем у справі.

Перепланування квартири АДРЕСА_1 проведено самовільно та спричинило погіршення стану сусідніх квартир в будинку, тому вимоги виконавчого комітету Вінницької міської ради підлягають задоволенню.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 643/5812/18-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17, від 03 березня 2021 року у справі № 641/2156/19-ц.

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Зазначала, що 01 липня 2021 року вона уклала з виконавчим комітетом Вінницької міської ради договір про співпрацю, за умовами якого вона зобов'язалася за власний рахунок здійснити капітальний ремонт та відновлювальні роботи в будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з актом № 1 здачі-прийняття виконаних робіт від 13 вересня 2021 року вона виконала аварійно-відновлювальні роботи житлового будинку та у зв'язку з відсутністю звернень від мешканців житлового будинку його повторне обстеження виконавчим комітетом Вінницької міської ради не проводилось.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

20 квітня 2023 року справа № 127/9089/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. за реєстровим № 1614.

18 березня 2021 року до виконавчих органів Вінницької міської ради звернулися мешканці будинку АДРЕСА_2 зі скаргами на дії ОСОБА_4 , яка розпочала будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_3 , що призвело до пошкодження всього будинку.

Суди встановили, що перепланування квартири АДРЕСА_3 спричинило погіршення стану сусідніх квартир в будинку.

Відповідно до акту обстеження від 31 березня 2021 року, складеного посадовими особами департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, за результатами візуального обстеження комісією виявлено факт виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , а саме: виконано роботи з розбиранням азбестоцементних листів покрівлі (шифер), демонтажу несучих дерев`яних елементів даху (крокв, балок, обрешітки), демонтажу підлоги, виконання земляних робіт з влаштуванням траншей поряд з існуючим фундаментом житлового будинку та виїмки земляного полотна по всій площі квартири на глибину орієнтовно 50 см та частковий демонтаж несучої поперечної цегляної стіни (на яку опиралися балки перекриття), внаслідок чого утворились тріщини у несучих та огороджуючих конструкціях житлового будинку (внутрішні, зовнішні стіни, горище перекриття житлового будинку).

Згідно єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо квартири АДРЕСА_1 в департаменті відсутня.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд (частина перша статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання в сфері містобудування здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У справі, яка переглядається, виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання приведення квартири до попереднього перед самочинним переплануванням стану, мотивуючи це тим, що відповідач порушила будівельні норми, самовільно здійснила перепланування належної їй квартири, що призвело до погіршення стану сусідніх квартир в будинку АДРЕСА_2 .

Спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14- 48цс18).

За таких обставин колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду