ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 461/1135/16-ц

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке відкрите Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) шляхом заміни боржника ОСОБА_2 на його спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що Галицький районний суд м. Львова рішенням від 22 серпня 2016 року, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2016 року, зобов`язав ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом демонтажу самовільно прибудованої веранди до квартири АДРЕСА_1 та привести балкон загального користування на 2-му поверсі будинку АДРЕСА_2 до попереднього стану.

Вказує, що 02 жовтня 2017 року державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Петришак О. М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова від 22 листопада 2016 року у справі № 461/1135/16-ц та зобов`язав ОСОБА_2 виконати рішення суду протягом десяти днів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Оскільки рішення суду так і не виконано існує необхідність заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 17 лютого 2023 року під головуванням судді Волоско І. Р. заяву ОСОБА_1 задовольнив.

Замінив сторону у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), шляхом заміни боржника ОСОБА_2 на його спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2. Боржник ОСОБА_2 помер, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини, а тому є підстави для його заміни правонаступниками.

Львівський апеляційний суд постановою від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 лютого 2023 року скасував та прийняв у справі постанову, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував відсутність відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа

№ 461/1135/16-ц, виданого 22 листопада 2016 року на виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 серпня 2016 року, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року в якій просила оскаржену постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Заявниця вважає, що приймаючи постанову про скасування ухвали місцевого суду, апеляційний суд не врахував приписи абзацу 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених Законом.

В цьому випадку суд апеляційної інстанції повинен був прийняти рішення про скасування постанови державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 та відновлення виконавчого провадження шляхом заміни сторони боржника.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 461/1135/16-ц з місцевого суду.

13 грудня 2023 року справа № 461/1135/16-ц надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Галицький районний суд м. Львова рішенням від 22 серпня 2016 року зобов`язав ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом демонтажу самовільно прибудованої веранди до квартири АДРЕСА_1 та привести балкон загального користування на 2-му поверсі будинку

АДРЕСА_2 до попереднього стану.

02 жовтня 2017 року державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Петришак О. М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа Галицького районного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 461/1135/16-ц. Зобов`язав боржника ОСОБА_2 виконати рішення суду протягом десяти днів.

Суд першої інстанції встановив, що рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 серпня 2016 року боржник ОСОБА_2 не виконав.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грабова Т. М. 16 квітня 2021 року прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 461/1135/16-ц, виданого 22 листопада 2016 року, у якому боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_1 , підстави закінчення виконавчого провадження - пункт 11 частини першої статті 39, стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Додатково апеляційний суд встановив? що постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 461/1135/16-ц, виданого 22 листопада 2016 року, стягувач не оскаржувала, отже вона є чинною.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи -правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження

№ 61-1684св22), від 05 липня 2023 року у справі № 712/8159/15 (провадження

№ 61-14995св21).

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

У наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду акцентовано увагу на встановленні дійсної процесуальної мети правонаступництва.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою лише за наявності відкритого виконавчого провадження, а тому відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 461/1135/16-ц, виданого 22 листопада 2016 року свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-191/11 (провадження

№ 61-6877св22), де касаційний суд вказував, що необхідною умовою для можливості заміни учасника виконавчого провадження є наявність відкритого виконавчого провадження.

Аргумент касаційної скарги про те, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції повинен був прийняти рішення про скасування постанови державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 та відновлення виконавчого провадження шляхом заміни сторони боржника колегія суддів відхиляє, оскільки як правильно встановив суд апеляційної інстанції, постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа

№ 461/1135/16-ц, виданого 22 листопада 2016 року, стягувач ОСОБА_1 не оскаржувала, вона є чинною.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду