ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каракол Іссик-Кульської області Киргизької Республіки, жителя м. Києва.
Обставини справи
1. Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) за зловживання владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним державним інтересам до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки та штрафу в розмірі 8500 грн.
2. На час подій засуджений був головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС, таким чином виконував функції представника влади і працівника правоохоронного органу
3. Суд визнав доведеним, що 27 грудня 2017 року приблизно о 09:00 він здійснив протиправне митне оформлення автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», та який увозився на територію України ОСОБА_8 , що призвело до ненадходження до державного бюджету 179 098,11 грн
4. Суд виключив з обвинувачення здійснення ним у той же день незаконного пропуску через митний кордон України та протиправне митне оформлення ще чотирьох транспортних засобів, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів на загальну суму 712 348,12 грн, що є тяжкими наслідками.
5. Суд також виправдав його за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК, за таких обставин:
25 грудня 2017 року ОСОБА_9 у телефонному режимі запропонував засудженому посприяти йому у безперешкодному переміщенні на Україну п`яти автомобілів за грошову винагороду в розмірі 150 доларів США. 27 грудня 2017 року засуджений повідомив ОСОБА_9 , що згідно з попередньою домовленістю автомобілі можуть заїжджати на митний пост « Ягодин » і направлятися на смугу руху «зелений коридор» для в`їзду в Україну, тим самим прийнявши пропозицію ОСОБА_9 у передачі йому обумовленої неправомірної вигоди. Цього ж дня засуджений здійснив протиправне митне оформлення 5 транспортних засобів.
6. Суд дійшов висновку, що факт розмови ОСОБА_9 із засудженим, під час якої обвинувачений прийняв пропозицію і обіцянку неправомірної вигоди, не підтверджено наданими стороною обвинувачення доказами.
7. Апеляційний суд оскарженою ухвалою звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК у зв`язку із закінченням строків давності, вирок в частині засудження за частиною 1 статті 364 КК скасував і закрив кримінальне провадження на підставі статті 417 КПК. В решті залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
8. Прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у апеляційному суді.
9. Сторона обвинувачення вважає, що апеляційний суд порушив принцип змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, передбачених статтями 22, 23, 94 КПК, оскільки повторно не дослідив частину доказів, які були досліджені судом першої інстанції неповно та з порушеннями, зокрема, не допитав ряду свідків, у тому числі й ОСОБА_9 .
10. Прокурор наполягає на тому, що апеляційним судом належно не спростовано доводів скарги про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 368 КК.
11. Він стверджує, що:
ОСОБА_7 на момент проведення митного оформлення знав, що автомобілі зняті з обліку та ввозилися без доручень від власників транспортних засобів - осіб, які їх придбали за кордоном і це доводиться матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) та показаннями свідків автомобілі не могли бути ввезені в Україну для вільного обігу через невідповідність стандарту ЄВРО-5, а грошова застава в розмірі митних платежів не вносилась на рахунок митниці;
прийняття ОСОБА_7 пропозиції та обіцянки одержання неправомірної вигоди підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 , результатами НСРД, відеозаписами розмов та перепискою у додатку «Телеграм».
12. Зазначає, що суд виключивши з обвинувачення ОСОБА_7 факти сприяння у незаконному переміщенні через кордон чотирьох автомобілів, не прийняв рішення про визнання його невинуватим в цій частині.
13. На переконання прокурора, апеляційний розгляд кримінального провадження здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі доводів та надання обґрунтованих відповідей на них, а тому ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
14. Захисник ОСОБА_6 направив до Суду письмові заперечення, у яких навів свої аргументи щодо необґрунтованості доводів прокурора в касаційній скарзі.
Позиції учасників касаційного розгляду
15. В судовому засіданні прокурор підтримав касаційні вимоги сторони обвинувачення.
16. Захисник та засуджений заперечили проти касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржене судове рішення без зміни.
Оцінка Суду
17. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити .
18. Зважаючи на законодавчі приписи, а також керуючись положеннями статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
19. До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК. Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
20. Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
21. Факт увезення в Україну 27 грудня 2017 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС п`яти автомобілів, у тому числі й автомобіля «Мерседес-Бенц», та проведення їх митного оформлення ОСОБА_7 сторонами не оспорюється.
22. Визнавши ОСОБА_7 винуватим у незаконному митному оформленні автомобіля «Мерседес-Бенц», суд послався на те, що під час митного оформлення цього автомобіля були надані, крім посвідчення про реєстрацію транспортного засобу в Данії, також дозвіл на транзитні номери НОМЕР_1 , документи на транспортний засіб з номером кузова НОМЕР_2 , експортну декларацію, купчі на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , доручення на ім`я ОСОБА_11 , номерні знаки НОМЕР_3 , тобто документи, які свідчили про відсутність постійної реєстрації у відповідній країні.
23. Суд виключив з обвинувачення факти сприяння у незаконному переміщенні через кордон чотирьох інших автомобілів, оскільки дійшов висновку, що не надано доказів тому, що ОСОБА_7 знав про зняття транспортних засобів з реєстрації за кордоном.
24. Зокрема суд послався на те, що відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08 червня 2018 року на Волинській митниці ДФС виявлено і вилучено реєстраційні документи іноземних держав, які свідчили про їх постійну реєстрацію за кордоном.
25. Однак в апеляційній скарзі прокурор вказував, що серед вилучених документів знаходився дозвіл на пересування за тимчасовими номерними знаками, виданий на автомобіль «Сітроен Джампер» номер кузова НОМЕР_4 для поїздки з метою імпорту/експорту (т. 5, а.с. 74). Прокурор стверджував, що ці документи подавалися для митного оформлення ОСОБА_7 , тому він не міг не усвідомлювати, що цей автомобіль знятий з реєстраційного обліку, однак не вжив будь-яких заходів, передбачених Митним кодексом України.
26. На цей довід апеляційної скарги прокурора апеляційний суд не надав переконливої відповіді.
27. Прокурор в апеляційній скарзі звертав увагу на недотримання ОСОБА_7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів що переміщуються громадянами через митний кордон України, зокрема пункту 7 де зазначено, що власник транспортного засобу (ТЗ) або вповноважена особа, подає оригінали та ксерокопії документів що підтверджують право власності на ТЗ, а також пункту 9, яким заборонено пропуск через митний кордон України ТЗ, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
28. Судом першої інстанції не спростовано тверджень сторони обвинувачення, що у перевізників були відсутні документи про право власності чи користування двома автомобілями «Опель», а також « Сітроен » і «Ніссан».
29. Про відсутність у пакеті документів, що подавалися для митного оформлення відповідних доручень на право керування зазначали свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 Підтвердив цю обставину і ОСОБА_9 .
30. Суд зазначає, що доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів.
31. В апеляційній скарзі сторона обвинувачення посилалась на те, що факт зняття чотирьох ТЗ з обліку у країнах із яких вони експортувалися, а також обізнаність про це ОСОБА_7 підтверджується змістом розмов зафіксованих під час проведення НСРД щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_9 . Прокурор зазначав, що в ході розмов обговорювалися питання переміщення 27 грудня 2017 року через кордон п`яти автомобілів за сприяння «митника ОСОБА_19». Зокрема ОСОБА_9 в ході спілкування з водіями, які перевозили автомобілі називає ОСОБА_18 як митника, який буде займатися оформленням, вказує де саме він буде їх чекати, описує його зовнішність, дає вказівку передати йому 2000 грн.
32. Відповідно до статті 94 КПК суд апеляційної інстанції мав оцінити достовірність наданих обвинуваченням протоколів НСРД та їхнього значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню, виходячи з усієї сукупності доказів і навести в ухвалі ґрунтовні мотиви свого рішення, однак не зробив цього.
33. При перегляді кримінального провадження апеляційний суд залишив поза увагою вказані обставини і належної правової оцінки їм не дав.
34. Таке порушення Суд визнає істотним, що дає підстави для скасування ухвали апеляційного суду на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
35. Суд згідно зі статтею 433 КПК не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. Крім того, Суд не може прийняти рішення на погіршення становища виправданого або засудженого.
36. З урахуванням зазначеного Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині, зокрема щодо повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції.
37. При новому розгляді справи апеляційному суду належить урахувати зазначене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, наведені в апеляціях, інші доводи, викладені у касаційних скаргах, дати на них вичерпну відповідь і прийняти законне, обґрунтоване й справедливе рішення, зважаючи на приписи статей 370, 419 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд