ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 742/3620/23

ОСОБА_1 у липні 2023 року звернулась до суду із вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт проживання ОСОБА_4 та її однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2021 року по день смерті ОСОБА_4 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що вона та ОСОБА_4 з серпня 2021 року проживали разом за її адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина.

Під час спільного проживання були пов`язані спільним побутом, мали взаємні сімейні права та обов`язки, вели спільний бюджет, спільно харчувалися, надавали взаємну допомогу один одному, що засвідчує реальність сімейних відносин.

Після призову ОСОБА_4 на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану та його перебування на військовій службі саме вона забезпечувала всі нагальні потреби під час проходження військової служби та направляла всі необхідні речі.

Наголошувала, що саме нею було проведено поховання ОСОБА_4 та видано їй свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 20 червня 2023 року.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу потрібне їй для отримання грошової допомоги від Прилуцької міської ради Чернігівської області.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 28 липня 2023 року відмовив у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснив ОСОБА_1 право на звернення з позовною заявою за правилами КАС України до Чернігівського окружного адміністративного суду. Повернув ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із померлим ОСОБА_4 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

ОСОБА_1 у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди дійшли передчасного висновку, що мета звернення до суду є отримання одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України в результаті загибелі військовослужбовця. Підставою для звернення до суду була відмова Прилуцької міської ради Чернігівської області у наданні одноразової грошової допомоги жителям міста Прилуки на 2021-2025 роки, з рекомендацією надати документ, що підтверджує фактичний шлюб без реєстрації.

Апеляційний суд врахував практику Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з якою вимоги особи, пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Однак, Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 22 вересня 2023 року у справі № 560/17953/21 зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має розглядатися за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, а тому висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц щодо підсудності таких спорів адміністративному суду, є помилковими.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Справа № 742/3620/23 надійшла до Верховного Суду 07 лютого 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 лютого 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), згідно з яким …[справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України].

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ураховуючи вимоги частини шостої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу для продовження розгляду, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,