ПОСТАНОВА
суддів Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Штомпелівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, 7 міжрайонне відділення Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, особа, яка не брала участі у справі та оскаржувала в апеляційному порядку судове рішення, - ОСОБА_2 , провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, 7 міжрайонного відділення Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення факту належності спадкодавцю майна та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона 24 лютого 1973 року зареєструвала з ОСОБА_3 шлюб, у якому дітей не було.
У 1974 році подружжя побудувало житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 .
17 березня 1995 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, однак після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю як дружина та чоловік, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позивач стверджує, що вони проживали однією сім`єю до дня смерті чоловіка.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на:
житловий будинок з господарськими будівлями, майновий пай, транспортний засіб марки «ВАЗ-21063», 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Рішенням виконкому Штомпелівської сільради Хорольського району Полтавської області від 9 жовтня 2006 року № 71 підтверджено, що житловий будинок з господарськими будівлями у
АДРЕСА_1 , згідно з особовим рахунком № НОМЕР_2 погосподарської книги № 01 належав на праві приватної власності ОСОБА_3 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою, виданою директором Дочірнього підприємства «Агрофірма Оріон» Хорольського району Полтавської області (далі - ДП «Агрофірма
Оріон») № 522 від 25 грудня 2006 року, майнова частка (пай) ОСОБА_3 на 1 січня 2006 року становить 8 094 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого начальником Семенівського МРЕВ Полтавської області 24 квітня 2002 року, ОСОБА_3 є власником легкового автомобіля марки «ВАЗ-21063», 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним приватним підприємцем ОСОБА_4
(далі - ПП ОСОБА_4 ), ринкова вартість об`єкта оцінки - автомобіля «ВАЗ-21063», номерний знак НОМЕР_1 на дату оцінки (15 грудня 2006 року) складає 5 878 грн.
При зверненні до Хорольської державної нотаріальної контори відносно оформлення спадщини після ОСОБА_3 їй роз`яснено, що у разі смерті власника нерухомого майна, реєстрація права власності якого не була проведена (відсутній правовстановлюючий документ), питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) має вирішуватись у судовому порядку. Також нотаріусом роз`яснено про необхідність встановлення у судовому порядку факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до довідок, виданих виконкомом Штомпелівської сільради Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_3 до сільської ради з питання оформлення заповіту не звертався, від його імені заповіт не посвідчувався, батьки ОСОБА_3 померли (батько - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, до Хорольської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 з відповідною заявою ніхто не звертався.
ОСОБА_1 вважає, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
За зверненням позивача спеціалістами Комунального підприємства (далі - КП) «Лубенське МБТІ» виготовлений технічний паспорт на житловий будинок на ім`я чоловіка - ОСОБА_3 . Також була видана довідка-характеристика про те, що житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано, вартість житлового будинку з господарськими будівлями становить 44 132,00 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила: встановити факт належності нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 , на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт її проживання зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , однією сім`єю з 24 лютого 1973 року до 18 травня 2006 року; визнати за нею як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 ; майновий пай згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП «Україна» (майновий сертифікат) серії ПО XXII, що належав ОСОБА_3 , частка якого визначена у розмірі 8 094 грн; автомобіль «ВАЗ-21063» номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 1987, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим Семенівським МРЕВ
24 квітня 2002 року, ІХС № НОМЕР_5 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 9 лютого 2007 року, ухваленим у складі судді Миркушіної Н. С., задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Встановлено факт належності нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , - на праві приватної власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , однією сім`єю з 24 лютого 1973 року до 18 травня 2006 року.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, а саме на:
- житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 ;
- майновий пай згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП «Україна» (майновий сертифікат) серії ПО XXII, що належав ОСОБА_3 , частка якого визначена у розмірі 8 094 грн.
- автомобіль ВАЗ-21063 номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 1987, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим Семенівським МРЕВ
24 квітня 2002 року, НОМЕР_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
У квітні 2020 року рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку
ОСОБА_2 , який не брав участі в справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його спадкові права, оскільки він є рідним братом померлого ОСОБА_3 та спадкоємцем за законом другої черги.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 548/2657/19 за позовом ОСОБА_2 до Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання щодо визначення заявнику ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_3 , що є предметом спору у справі № 548/2657/19, має преюдиційне значення для вирішення даної справи, тобто між справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв`язок, тому провадження у справі, що переглядається, підлягає зупиненню на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що, зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд неправильно застосував положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, так як не врахував, що дана норма права містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Матеріали справи, яка є предметом апеляційного перегляду, містять, на його думку, достатньо доказів.
Хибним заявник вважав є висновок апеляційного суду про те, що справа № 548/2657/19 має преюдиційне значення для вирішення справи, яка є предметом апеляційного перегляду (№ 2-169/2007), та між ними існує тісний матеріально-правовий зв`язок.
Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення норм процесуального права.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1973 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , майновий пай згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай серії ПО № ХХІІ та автомобіль ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1987 року випуску, право на які оформлено за ОСОБА_3 .
Протягом шести місяців строку, встановленого для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, заяв про прийняття спадщини до Хорольської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 ніким, крім ОСОБА_1 , подано не було.
Під час розгляду справи місцевий суд на підставі наданих позивачем доказів та допитаних свідків встановив, що ОСОБА_1 дійсно не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини проживала однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , тому відповідно до положень статті 1264 ЦК України є спадкоємнцем четвертої черги після ОСОБА_3
Житловий будинок з господарськими будівлями, розташований у
АДРЕСА_1 , дійсно належав на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після ОСОБА_3 дій щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 не вчинив.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року (справа № 548/2657/19) ОСОБА_2 відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України)провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
При застосуванні правил ЦПК України про зупинення провадження у справі необхідно мати на увазі, що у випадках, передбачених статтею 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а при наявності підстав, визначених статтею 252 ЦПК України, питання про зупинення провадження у справі вирішується судом у залежності від конкретних обставин справи. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, наведений в статтях 251, 252 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи суд апеляційної інстанції, з`ясувавши пов`язаність справи, яка розглядається судом першої інстанції загальної юрисдикції, зі справою, що є предметом перегляду, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
З огляду на викладене та враховуючи, що зупинення провадження у справі з підстав, визначених статтею 251 ЦПК, є обов`язком, а не правом суду, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи заявника про те, що апеляційним судом неправильно застосовано положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, так як не враховано, що дана норма права містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а матеріали справи містять достатньо доказів, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що метою зупинення провадження у справі за вказаною нормою є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
У справі, яка переглядається, основним питанням є встановлення факту порушення спадкових прав заявника, тому, зупиняючи провадження у цій справі апеляційний суд правильно врахував, що у справі № 548/2657/19, яка має преюдиційне значення, вирішується питання про визначення заявнику ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
Інші доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування судом апеляційної інстанції вказаних норм процесуального права та їх тлумачення судом.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року і у касаційному порядку не оскаржене, отже набрало законної сили.
Крім того, на день надходження до суду касаційної інстанції матеріалів справи, яка є предметом касаційного перегляду, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційне провадження у справі закрито.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і такі заявник не вказав.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши наявність обставини, які зумовлюють обов`язкове зупинення провадження у справі, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2020 року без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду