ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080230000326, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім цього злочину.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Також вказаним вироком було визнано невинуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім цього злочину, та судове рішення щодо нього в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, разом з ОСОБА_8 , 10 лютого 2020 року, у період часу з 00:00 до 00:40 год, за попередньою змовою, проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , а в подальшому і до житлового будинку, звідки таємно викрали належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 21 906, 12 грн, яким розпорядились на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку місцевого суду, яким виправдано ОСОБА_6 , зазначає, що апеляційним судом взагалі не дотримано положень статей 370, 419 КПК України щодо перевірки доводів апеляційної скарги прокурора. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 23, 404 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, апеляційним судом не проаналізовано та, в порушення ст. 94 КПК України, не надано належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, про дослідження яких під час апеляційного розгляду клопотав прокурор. Зокрема, прокурор наголошував на необхідності повторного дослідження та належної оцінки протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , який на місці події показав як він та ОСОБА_6 вчинили крадіжку майна ОСОБА_9 , а також про залишення без належної уваги заяви ОСОБА_8 про доступ для огляду працівниками поліції його транспортного засобу з метою добровільної видачі викраденого майна та протоколу огляду предметів від 19 березня 2020 року. Прокурор вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про недопустимість зазначених доказів та, у зв`язку з цим, виправдання ОСОБА_6 , зважаючи при цьому на викладену в окремій думці судді з колегії суддів апеляційного суду позицію щодо їх допустимості. Тому постановлена за результатом апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 412, 419 КПК України та підлягає скасуванню.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважали за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , ці вимоги закону належним чином не виконані при перевірці доводів апеляційної скарги прокурора.
Як убачається зі справи, не погоджуючись із ухваленим виправдувальним вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу з клопотанням про повторне дослідження доказів, детально перерахованих в самій скарзі. При цьому прокурор наголошував на необхідності їх повторного дослідження в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та необґрунтованістю висновків суду щодо недопустимості і недостатності доказів винуватості ОСОБА_6 , що стало підставою ухвалення виправдувального вироку в цій справі.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Проте колегія суддів вважає, що апеляційний суд, залишаючи скаргу сторони обвинувачення без задоволення, в мотивувальній частині ухвали, виклавши зміст вказаних доводів, належним чином їх не перевірив, переконливих мотивів для їх спростування не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.
Так, прокурор наполягав на необхідності належної перевірки висновків суду про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , який на місці події показав як він та ОСОБА_6 вчинили крадіжку майна ОСОБА_9 . Також прокурор наголошував на залишенні без належної уваги даних заяви ОСОБА_8 про доступ для огляду працівниками поліції його транспортного засобу з метою добровільної видачі викраденого майна та даних протоколу огляду предметів від 19 березня 2020 року, а також інших доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про дослідження звукозапису допитів потерпілого і свідків пославшись на те, що усі докази були досліджені судом повністю та без порушень і передбачені ч. 3 ст. 404 КПК України підстави для повторного дослідження цих доказів відсутні. Цей суд в ухвалі вказав, що процесуальним законом не передбачено дослідження звукозапису допиту потерпілого і свідків, про дослідження яких також ставив питання прокурор, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Водночас, як убачається з окремої думки судді зі складу апеляційного суду ОСОБА_10 , відповідне клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, при апеляційному розгляді вирішено головуючим суддею одноособово, без обговорення цього клопотання з іншими суддями, що входять до складу колегії. При апеляційному розгляді було частково досліджено лише відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , об`єктивність дослідження якого викликає обґрунтований сумнів у колегії суддів, з огляду на те, що суддя апеляційного суду в окремій думці констатувала, що перегляд відеозапису слідчого експерименту у судовому засіданні суду апеляційної інстанції супроводжувався коментарями головуючого в справі, які, на думку судді ОСОБА_10 , демонстрували критичне ставлення до вказаного доказу до вирішення справи по суті, що в свою чергу може викликати сумнів у стороннього спостерігача у неупередженості складу суду у даному провадженні.
За змістом положень статей 404, 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з`ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зважаючи на зазначене в цій постанові, колегія суддів приходить до висновку, що допущені під час апеляційного розгляду порушення щодо порядку вирішення клопотання про дослідження доказів, а також враховуючи зміст цього клопотання і доводи апеляційної скарги прокурора, постановлену за результатом апеляційного розгляду ухвалу не можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Процедура апеляційного розгляду, а також зміст ухвали апеляційного суду свідчать про те, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. Апеляційний суд у своєму рішенні не навів посилань на відповідні вимоги кримінального та кримінального процесуального закону, мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали, а також необґрунтовано відмовив у дослідженні доказів, про які клопотав прокурор, за наявності обґрунтованих підстав для задоволення цього клопотання та необхідності повторного дослідження деяких доказів, в зв`язку з чим рішення апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а провадження - призначенню новому розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, повторно дослідити докази, дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд