ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ( в режимі
відеоконференції),
законного представника засудженого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000213, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та проживав у АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недопустимими доказами висновок медичного огляду на стан сп`яніння від 29 грудня 2016 року та протокол одночасного допиту від 27 червня 2017 року, виключено із мотивувальної частини вироку посилання на них як на докази. Також виключено з мотивувальної частини вироку посилання на мотивувальну частину вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10 .
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_9 29 грудня 2016 року приблизно о 01:50 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці - біля пішохідного переходу через залізничну колію, розташованого по вул. Ширяєва в смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області , діючи з єдиним умислом у групі з ОСОБА_10 , бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_11 , якому ОСОБА_10 безпричинно завдав удар кулаком в праву частину обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та, закриваючи шарфом своє обличчя, став у бойову стійку і намагався завдати удар ногою лежачому на землі ОСОБА_11 . Продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на вимогу присутніх поруч осіб - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинити протиправні дії, ОСОБА_10 безпричинно завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_15 , а ОСОБА_9 продовжував стояти поруч у бойовій стійці, забезпечуючи тим самим досягнення ОСОБА_10 їх спільного умислу на грубе порушення громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . У результаті дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_15 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі поданій з метою реабілітації засудженого ОСОБА_9 , який загинув, просить скасувати судові рішення щодо останнього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд при новому розгляді, всупереч норм ст. 439 КПК України, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року.
В порушення вимог ст. 419 КПК України доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо незаконного засудження ОСОБА_9 за ч.2 ст. 296 КК України та відсутності в його діях складу інкримінованого злочину належним чином не перевірив.
Проігнорував доводи про те, що потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у своїх заявах про вчинення злочину не вказували на ОСОБА_9 , як на винну особу, а виключно на ОСОБА_10 .
Не дав відповідей на доводи про незаконне виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_10
Залишив поза увагою й доводи про недопустимість доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів з потерпілими тому, що перед початком слідчих дій понятим не роз`яснювались їх права та не перевірялись документи, що посвідчують їх осіб. Відсутні відповіді стосовно аргументів захисту про те, що місцевий суд всупереч норм ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки у вироку додатково встановив, що обвинувачений махав руками і ногами, а згідно обвинувального акту він лише стояв у бойовій стійці.
Крім того, безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України тому, що в судовому засіданні 04 липня 2023 року законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 подала заяву про продовження апеляційного розгляду з метою реабілітації загиблого сина ОСОБА_9 .
Апеляційний розгляд провів формально, всупереч вимог ст. 404 КПК України повторно доказів не дослідив, а послався лише на докази досліджені місцевим судом, чим порушив засаду безпосередності.
Вказує на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також законний представник засудженого ОСОБА_8 вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст.438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності, обґрунтованості й вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Крім того, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, суд апеляційної інстанції має перевірити й проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними в справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд з достатньою повнотою не дотримався.
Доводи захисника про невиконання апеляційним судом вказівок суду касаційної інстанції, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, заслуговують на увагу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 439 КПК України передбачено, що після скасування ухвали судом касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду, а вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.
Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону допущених судом апеляційної інстанції у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
Тому, під час нового розгляду, апеляційний суд хоча і розглядає справу у звичайному порядку, однак при цьому обов`язковою умовою є виконання вказівок суду касаційної інстанції, адже їх ігнорування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що Верховний Суд у своєму рішенні від 03 вересня 2020 року, скасовуючи ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_9 , та призначаючи новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, крім іншого, вказував на необхідність перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту про незаконність засудження ОСОБА_9 , істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та недопустимість доказів.
Натомість, суд апеляційної інстанціїпри новому розгляді, відхиляючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, дав відповідь лише на два доводи, однак щодо решти взагалі не висловився.
Як убачається з апеляційних скарг та доповнень до них, сторона захисту зазначала про те, що потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 в день події у своїх заявах про вчинення злочину не вказували на ОСОБА_9 , як на винну особу, а виключно на ОСОБА_10 , проте апеляційний суд не дав оцінки цим доводам та в ухвалі не навів відповідей на них.
Крім того, захист наголошував на незаконному виділенні в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_10 . Апеляційний суд проігнорував наведені аргументи й не з`ясував з яких підстав було прийнято таке рішення. У матеріалах кримінального провадження відсутня відповідна постанова прокурора від 07.08.2017, на яку посилається захисник, що унеможливлює суд касаційної інстанції висловитись щодо аналогічних доводів касаційної скарги.
Також в апеляційних скаргах вказувалось про те, що місцевий суд всупереч норм ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки у вироку додатково встановив, що обвинувачений махав руками і ногами, а згідно обвинувального акту він лише стояв у бойовій стійці. Проте, суд апеляційної інстанції усунувся від перевірки наведеного та у своєму рішенні взагалі не виклав власних висновків з цього приводу.
Разом із цим, апеляційний суд жодним чином не відреагував на доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів з потерпілими. Цей суд формально вказав, що всі зібрані у провадженні докази були ретельно досліджені та оцінені місцевим судом за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України. Однак, не спростував тверджень захисту щодо недопустимості конкретних доказів.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Крім того, в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (стаття 419 КПК України).
Отже, під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_9 апеляційний суд наведених вимог КПК України не дотримався, про що слушно йдеться у касаційній скарзі адвоката.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними, що у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування цього рішення.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, усунути допущені порушення, належним чином розглянути апеляційні скарги сторони захисту, дати обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, за наслідками апеляційного розгляду ухвалити законне та належним чином вмотивоване рішення.
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.