ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 723/4562/22

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненому не визнала та пояснила, що потерпіла перша агресивно накинулася на неї з кулаками, провокувала своїми діями на фізичну розправу з її сторони, не дозволяла вийти з кабінету, вимагаючи дочекатись поліцію. Зазначила, що вся ситуація зі спричинення тілесних ушкоджень вигадана, а потерпіла та свідки говорять неправду.

Проте, твердження засудженої про непричетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів районним судом.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості засудженої обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_8 , котра підтвердила факт спричинення їй тілесних ушкоджень та пояснила, що в день події (2 грудня 2022 року) перебуваючи в приміщенні центру дитячо-юнацької творчості почула словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_6 виражалась нецензурною лексикою. Оскільки відбувався навчальний процес і крики були гучні, вона почала заспокоювати ОСОБА_6 і вимагала припинити конфлікт, проте остання не реагувала та почала проводити відеозйомку за допомогою мобільного телефону. З метою припинення відеофіксації вона наблизилась до засудженої, а остання схопившись спочатку правою рукою за волосся, тією ж рукою завдала їй удару в область лівого ока та правою рукою подряпала потерпілій в лівій частині обличчя. Зазначила, що конфлікт припинився, оскільки вона відійшла в бік та сказала, що викличе поліцію, а ОСОБА_6 втекла до свого кабінету.

Обставини заподіяння засудженою тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 детально розповіла та продемонструвала під час проведення слідчого експерименту 15 грудня 2022 року, які відповідають показанням, наданим нею у суді, а відтак твердження сторони захисту про протилежне є безпідставними.

На думку колегії суддів, показання потерпілоїє логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, з показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , котрі у суді підтвердили, що ОСОБА_6 завдала потерпілій удару кулаком в область лівого ока та подряпала ліву щоку, чим спричинила останній легкі тілесні ушкодження. Крім того свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили наявність тілесних ушкоджень на обличчі потерпілої, а саме червоного лівого ока, а в результаті і синця з переходом на нижню повіку та роздерту ліву щоку, що спростовує твердження засудженої про відсутність ушкоджень у потерпілої.

Колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги засудженої про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам сторони захисту, виходячи з нижченаведеного.

Так, з матеріалів справи видно, що судом було допитано свідка ОСОБА_13 , котра пояснила, що спілкувалась з потерпілою ОСОБА_8 6 грудня 2022 року і не бачила у останньої тілесних ушкоджень на обличчі. Проте, проаналізувавши ці показання суд зазначив, що не може брати їх до уваги, оскільки свідок плуталася в своїх показаннях, а саме в даті та часі коли ці події відбувались. Крім того, суд надав оцінку наданим стороною захисту відеозаписам, зазначивши, що вони не можуть підтверджувати невинуватість ОСОБА_6 , оскільки на них не видно саму подію нанесення, чи спростування нанесення, тілесних ушкоджень потерпілій.

З матеріалів справи вбачається, що судом було розглянуто клопотання засудженої та її захисника про проведення психофізіологічної експертизи на детекторі брехні, призначення повторної судово-медичної експертизи, проведення експертизи відеозапису та призначення експертизи щодо ідентифікації особи за фізичними параметрами голосу, в задоволенні яких суд відмовив, виклавши підстави свого рішення в ухвалах, наявних в матеріалах справи.

Також, суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та надав належну оцінку у вироку наступним доказам: протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, з якого убачається, що 5 грудня 2022 року прийнято усну заяву від ОСОБА_8 про те, що 2 грудня 2022 року ОСОБА_6 вчинила словесу суперечку, в ході якої завдала потерпілій декілька ушкоджень (удар в область обличчя і подряпини); протоколам слідчих експериментів проведених за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , котрі під час слідчих дій детально розповіли та показали, як саме ОСОБА_6 заподіяла тілесні ушкодження потерпілій.

З дослідженого судом висновку експерта від 5 грудня 2022 року вбачається, що при судово-медичній експертизі, проведеній з 5 по 12 грудня 2022 року у потерпілої ОСОБА_8 виявлено синець під лівим оком з переходом на нижню повіку, садно на лівій щоці в проекції дуги нижньої щелепи, які виникли в результаті не менше як дворазової травмуючої дії твердих тупих предметів або від ударів об такі, не виключено внаслідок нанесення ударів кулаками рук. Вони є легкими тілесними ушкодженнями і по строку можуть відповідати вказаному в обставинах.

З огляду на вищенаведене, доводи засудженої про те, що вона непричетна до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 та лише захищалась від протиправного нападу з боку останньої, а також про відсутність у потерпілої тілесних ушкоджень,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами.

Таким чином, оцінивши показання потерпілої, свідків та засудженої у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, а кваліфікації дій засудженої за ч. 1 ст. 125 КК є правильною.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженої, належним чином перевірив викладені в ній доводи (про необхідність скасування вироку суду через його незаконність та закриття кримінального провадження та інші), аналогічні тим, що викладені в її касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Зокрема, суд зазначив, що висновки районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які всебічно і повно досліджені судом, та яким надано належну оцінку. При цьому районним судом було вичерпано всі можливості для отримання доказів, які мали значення для встановлення обставин в даній справі та прийнято обґрунтоване рішення.

Водночас, суд не погодився з доводами засудженої про надуманість показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначивши, що це жодним чином не підтверджено ні під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, ні під час його апеляційного перегляду. При цьому зазначив, що вказані свідки повідомили суду про події, які відбувались та є їх очевидцями, а також розповіли про наслідки правопорушення у вигляді тілесних ушкоджень на тілі потерпілої. Крім того, показання вказаних свідків повністю узгоджуються із сукупністю досліджених місцевим судом доказів в частині часу і місця вчинення правопорушення та його наслідків, що свідчить про їх правдивість та відповідність фактичним обставинам справи.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що дослідженими доказами поза розумним сумнівом підтверджується факт того, що ОСОБА_6 своїми умисними діями спричинила легке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону та погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками. Ухвала суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженої у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.

З приводу доводів засудженої про те, що її не було своєчасно забезпечено захисником, а її клопотання про призначення безоплатного захисника залишились поза увагою суду, то слід зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2022 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру та цього ж дня дізнавачем було ухвалено рішення про залучення захисника у кримінальному провадженні для здійснення захисту за призначенням.

Також в матеріалах справи наявні заяви засудженої адресовані районному суду про призначення їй безоплатного захисника (зокрема, від 9 та 13 січня 2023 року), які розглянуті судом і рішенням від 16 січня 2023 року були задоволені.

Згідно доручення для надання безоплатної правової допомоги від 20 січня 2023 року для здійснення захисту ОСОБА_6 було призначено адвоката ОСОБА_14 , від послуг якого засуджена відмовилась під час підготовчого судового засідання, оскільки мала намір укласти договір з адвокатом ОСОБА_15 . В подальшому ОСОБА_6 уклала договір про надання правничої допомоги від 22 лютого 2023 року з адвокатом ОСОБА_15 , котра активно здійснювала її захист у судах першої та апеляційної інстанцій.

Разом із цим, будь-яких очевидних та об`єктивних даних про несвоєчасне забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні, чи неналежне виконання професійних обов`язків адвокатами, які б могли призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 у матеріалах справи не міститься.

Що стосується аргументів засудженої про порушення судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, то слід вказати наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Оскільки відповідних обставин не було встановлено судом апеляційної інстанції, то й підстав для задоволення клопотання сторони захисту про повторне дослідження цих доказів у суду не було.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК, які б указували на необхідність скасування оскаржуваного рішення, та дотримано загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що при призначенні засудженій покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (яке є кримінальним проступком), дані про особу винної (котра раніше не судима, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, не одружена, має на утриманні дитину з інвалідністю), відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Таким чином, покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд