ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 758/3763/23

За вироком Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34 000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_7 13 вересня 2022 року вчинив злочин, пов`язаний із незаконним придбанням та зберіганням психотропних речовин, за наступних обставин.

Так, у невстановлений час та у невстановленому місці, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетамін, у великих розмірах, для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановленому місці, за невстановлених обставин та часу, у невстановленої особи ОСОБА_7 незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, у великих розмірах, для власного вживання, без мети збуту та розпочав його незаконно зберігати.

13 вересня 2022 року о 19:23, перебуваючи в м. Києві у ОСОБА_7 виявлено пакет з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін. Маса амфетаміну у речовині становить 3,032 г., що є великим розміром.

Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великих розмірах, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Київський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий апеляційний розгляд у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення та призначення засудженому покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо:

- призначення засудженому несправедливого покарання через м`якість;

- постановлення ухвали суду апеляційної інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення та призначення засудженому покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник наводить аргументи на спростування її доводів, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а захисник заперечив проти її задоволення.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У пунктах 1, 3 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України установлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.

З матеріалів цього кримінального провадження слідує, що при розгляді апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції доводи щодо м`якості призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання перевірив і своє рішення про правильність призначеного покарання належним чином мотивував.

При цьому суд вірно врахував вимоги чинного законодавства та обставини цього кримінального провадження.

Так, суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції про призначення засудженому покарання у виді штрафу, зауважив про правильність врахування ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не має судимості; позитивно характеризується за місцем проживання; на спеціальних обліках не перебуває; має на утриманні малолітню дитину; повне визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому суд врахував щире каяття засудженого як обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Врахувавши зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначеного судом першої інстанції засудженому покарання у виді штрафу. З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів.

До того ж апеляційний суд залишаючи скаргу без задоволення, відповідні доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірив та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Таким чином, переконливих доводів про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість з касаційної скарги прокурора не вбачається та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Призначене засудженому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці цього кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд