ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/22414/19-ц

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», ОСОБА_2 , про визнання недійсним правочину реєстрації права власності.

2. Позовна заява мотивована тим, що йому стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 06 березня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенком І. М. було зареєстровано право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності та їх обтяжень.

3. Вважав даний правочин недійсним, оскільки реєстрація права власності на квартиру вчинена з порушенням законодавства. Так, підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки, проте договір не є підставою для реєстрації права власності, оскільки лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки є підставою для реєстрації права власності, проте такий договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався, а іпотечний договір не містить іпотечного застереження, а отже в банку відсутнє право на реєстрацію права власності на квартиру.

4. Також вказув, що реєстрація права власності на майно, яке є предметом іпотеки, тобто забезпечувальним зобов`язанням, можливе лише у разі звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка є безспірною, проте заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» не є безспірною, що підтверджується відсутністю судового рішення про стягнення заборгованості і наявністю судового спору. Так, ним у суді у справі № 757/40421/16-ц оспорюється наявність і розмір заборгованості, і не визнається право банку на стягнення заборгованості з підстав спливу строку.

5. Таким чином, вважав, що є підстави визнати недійсним правочин з приводу державної реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на його квартиру, оскільки відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на заставне майно або іпотечне застереження в договорі, а державний реєстратор всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинив реєстрацію права власності на квартиру з метою погашення заборгованості, за якою закінчились строки позовної давності, і в рахунок погашення заборгованості, яка не є безспірною, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

6. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року у складі судді Матійчук Г. О. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, підписуючи іпотечний договір, погодив усі умови, які у ньому містяться, зокрема і наявне іпотечне застереження, яке дозволяє звернути стягнення на майно шляхом набуття права власності. Встановивши, що банком було здійснено всі належні дії щодо звернення до позивача із вимогою про усунення порушення основного зобов`язання за договором, суд дійшов висновку, що вимога про усунення порушення була вручена позивачу з дотриманням іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» й, відповідно, банком правомірно набуто право власності на квартиру.

8. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

9. Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

10. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

11. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Тарасенка І. М. комунального підприємства «Реєстраційне бюро» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45850849 від 06 березня 2019 року.

12. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав, а саме: запис про право власності від 23 лютого 2019 року № 30595686 на квартиру АДРЕСА_2 , за АТ «Укрсоцбанк», внесений на підставі рішення державного реєстратора Тарасенка І. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45850849 від 06 березня 2019 року.

13. Здійснено розподіл судових витрат.

14. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції під час вирішення справи не врахував, що письмову вимогу про усунення порушень не отримали іпотекодавці, тому у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за банком.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

15. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Сенс Банк».

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

20. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц, провадження № 61-16898св18, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/41/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував, що апелянтом було усунуто недоліки, визначені судом.

23. Під час усунення недоліків апеляційної скарги було помилково зазначено в новій апеляційній скарзі номер іншої справи, тому апеляційний суд мав продовжити строк для усунення недоліків, проте цього не зробив та повернув апеляційну скаргу.

24. У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення, виходив із того, що суду не надано доказів отримання вимог про усунення порушень позивачем та іншими співвласниками предмету іпотеки, проте банк на виконання вимог умов договору іпотеки направив вказані листи за відомими йому адресами.

27. Заявник посилається на пункт 6.2 іпотечного договору від 25 травня 2007 року, у якому вказано, що сторони домовились про те, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або зроблені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення одержувача.

28. Отже, вимоги про усунення порушень направлені банком на адреси, зазначені в іпотечному договорі, як це передбачено пунктом 6.2 іпотечного договору.

29. Вказані повідомлення були проігноровані, що свідчить про недобросовісність іпотекодавців та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій.

30. Вказує, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушень основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

31. Отже, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок недбалості чи ухилення від такого отримання.

Відзиви на касаційні скарги не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. 25 травня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10-29/3461, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості 252 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення коштів до 24 травня 2027 року, відповідно до договору про внесення змін.

33. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 травня 2007 року було укладено іпотечний договір № 02-10/1719 з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку AT «Укрсоцбанк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

34. Розділом 4 зазначеного іпотечного договору був передбачений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації.

35. Пунктом 4.1 іпотечного договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцями основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

36. Пунктом 4.2 іпотечного договору сторонами було погоджено, що у разі порушення іпотекодавцями обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - вернути стягнення на предмет іпотеки.

37. Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду; або 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.4. шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або 4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцями та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідарним іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

38. 19 листопада 2018 року за вих. № USB/396 АТ «Укрсоцбанк» звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним договором (а. с. 176, т. 1).

39. Вказані повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повернулися відправникам із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 171-174, т. 1).

40. Натомість рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене на адресу позивача ОСОБА_1 , містить підпис та дату отримання, а саме 03 грудня 2018 року (а. с. 175, т. 1).

41. 23 лютого 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернулось до комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 166, т. 1).

42. Рішенням № 45850849 від 26 березня 2019 року державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка І. М. проведено реєстрацію прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» (а. с. 189, т. 1).

43. 25 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», звернулось із заявою про внесення змін щодо актуальних ідентифікаційний даних суб`єкта права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1403910780000 (а. с. 192, т. 1).

44. 26 жовтня 2019 року внесено зміни до запису про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до яких власником об`єкту нерухомого майна є АТ «Альфа-Банк» (а. с. 198-199, т. 1).

45. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

46. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

48. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишенню без задоволення.

Щодо касаційної скарги АТ «Сенс Банк»

50. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

51. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

52. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

53. Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

55. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

56. У частинах першій та третій статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

57. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

58. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

59. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

60. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

62. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

63. Згідно з пунктом 61 Порядку (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто від 06 березня 2019 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

- 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

- 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

64. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що суд першої інстанції під час вирішення справи не врахував, що письмову вимогу про усунення порушень не отримали іпотекодавці, тому у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за банком.

65. Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком апеляційного суду з огляду на таке.

66. Так, у пункті 6.2 договору іпотеки сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

67. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

68. Пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свобода договору.

69. Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

70. Системний аналіз пункту 6.2. іпотечного договору від 14 травня 2007 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручена особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги потрібно вважати дату її особистого вручення або дату поштового штемпеля відділення одержувача.

71. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20).

72. З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2018 року АТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основаним зобов`язанням (а. с. 176, т. 1).

73. Вказані повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повернулися відправникам із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 171-174, т. 1). Листи направлено на адреси, зазначені в іпотечному договорі.

74. Натомість рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене на адресу позивача ОСОБА_1 , містить підпис та дату отримання, а саме 03 грудня 2018 року (а. с. 175, т. 1).

75. Факт отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень також встановлена судом першої інстанції, який зазначив, що ОСОБА_1 не заперечував отримання такого листа.

76. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

77. Вищевикладене дає підстави для висновку, що банком було виконано вимоги щодо направлення іпотекодавцям вимог про усунення порушень у спосіб, визначений сторонами в іпотечному договорі, тому висновки апеляційного суду щодо відсутності у державного реєстратора підстав для проведення державної реєстрації, є помилковими.

78. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

79. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

80. 26 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду.

81. Ухвалою апеляційного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не долучено до апеляційної скарги довіреність або ордер, що посвідчує її повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Судом вказано, що у матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги, раніше поданий до суду першої інстанції, проте в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено «у Печерському районному суді м. Києва».

82. 06 березня 2023 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27 лютого 2023 року надійшла заява ОСОБА_3 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надано ордер на надання правової допомоги від 29 травня 2022 року № 1128151.

83. Ухвалою апеляційного суду від 08 березня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року.

Продовжено строк ОСОБА_1 для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення місцевого суду.

Суд апеляційної інстанції, продовжуючи строк для усунення недоліків апеляційної скарги, виходив із того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 356 ЦПК України, оскільки в апеляційній скарзі не зазначено третю особу - ОСОБА_2 та його місце проживання чи перебування.

84. 20 березня 2023 року представником ОСОБА_1 подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

85. 24 березня 2023 року управлінням забезпечення автоматизованого документообігу Київського апеляційного суду складено акт № 378/0106/23, у якому вказано, що при розкритті та опрацюванні вмісту листа - клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року по справі № 757/22414/19 для судді Левенця Б. Б., в додатках до листа зазначається 4 екземпляри апеляційної скарги.

Після детального огляду додатку було виявлено, що номер справи та рішення, яке оскаржується, не співпадає з апеляційною скаргою, яку долучають до документа, а саме було виявлено 4 екземпляри апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року по справі № 757/22438/19.

86. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що 20 березня 2023 року представником ОСОБА_1 направлено клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено нову редакцію апеляційної скарги та відповідну кількість її копій.

Проте, суд з урахуванням акта 378/0106/23 від 24 березня 2023 року встановив, що номер справи та рішення, яке оскаржуються, не співпадає з апеляційною скаргою, яка долучена до документа, а саме виявлено 4 екземпляри апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року по справі № 757/22414/19.

Суд вказав, що у справі № 757/22414/19 місцевим судом ухвалено рішення 24 листопада 2022 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду від 08 березня 2023 року, усунуто не було, не подано до суду нової редакції апеляційної скарги, тому в силу положень частини другої статті 357 ЦПК України суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу.

87. Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на те, що було усунуто недоліки апеляційної скарги, оскільки у прохальній частині апеляційної скарги, поданої на виконання ухвали апеляційного суду від 08 березня 2023 року, заявник просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 30 листопада 2022 року та скасувати рішення від 30 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

88. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц, оскільки обставини вказаної справи стосуються повернення апеляційної скарги у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору без продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Натомість у справі, яка переглядається, заявниці було продовжено строк на усунення недоліків, які остання в визначений судом час не виконала.

89. Крім того, колегією суддів враховано, що в подальшому апеляційний суд прийняв нову апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та здійсним перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

90. З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування ухвали апеляційного суду від 27 березня 2023 року.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду