ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 185/7526/15-ц

07 липня 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Просив суд стягнути на його користь з відповідачів заборгованість у розмірі 46 561,06 дол. США, що за курсом 20,67 грн, відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 травня 2015 року складає 962 417,16 грн, за кредитним договором № DNQ0GK0000000238 від 16 липня 2008 року та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнено солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 46 561,06 дол. США, що за курсом 20,67 грн, відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 травня 2015 року складає 962 417,16 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з кожного окремо, на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року у частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по сплаті судового збору скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 14 436,30 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року відкрито провадження у цій справі. Також установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто задовго до звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду із зазначеним позовом. Якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що відповідачі по справі на момент звернення до суду з позовом мали цивільну процесуальну правосуб`єктність. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення у частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNQ0GK0000000238 від 16 липня 2008 року скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, то є підстави для зміни розподілу судових витрат. Апелянтом при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 14 436,30 грн, який підлягає стягненню на його користь з позивача.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та зменшити суму судового збору, яка підлягає стягненню із АТ КБ «ПриватБанк» з 14 436,30 грн до 5 481,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано постанову Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 669/58/20, не досліджено докази у справі - платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви. Тому суд стягнув з позивача більшу суму судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 669/58/20).

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині розподілу судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - січень 2015 року) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (не менше 243,60 грн та не більше 3 654,00 грн).

За подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У частині другій статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

У пункті 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду із позовом у 2015 році АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 3 654,00 грн судового збору, тобто максимальний розмір суми судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру у 2015 році, передбачений підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у відповідній редакції;

ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги у 2023 році сплатив 14 436,30 грн судового збору, проте зурахуванням підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» мав сплатити 5 481,00 грн (3 654,00 грн х 150 %).

апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , помилково стягнув із АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 14 436,30 грн, замість 5 481,00 грн судового збору, який підлягав сплаті ОСОБА_3 , оскільки не врахував, що надмірно сплачена сума судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню платнику за його заявою, а компенсована за рахунок іншої сторони може бути лише сума судового збору у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

За таких обставин постанову апеляційного суду належить змінити в оскарженій частині, зменшивши розмір стягненого із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судового збору із 14 436,30 грн до 5 481,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду