ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023262020002238, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 червня 2023 приблизно о 23:20 год, керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Actros» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби із включеним ближнім світлом фар в м. Чернівці, по вул. Хотинській, яка освітлювалась міським електроосвітленням, зі сторони вул. Калинівської в напрямку вул. П. Ткачука, проїжджаючи будинок №56 вказаної вулиці, порушив вимоги п. 10.1, 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, а саме перед виконанням маневру правого повороту, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, при цьому маючи об`єктивну можливість вчасно виявити велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку вздовж правого краю дороги на велосипеді марки «Comanche-Prairie» та допустив наїзд на останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеда ОСОБА_10 помер.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_7 в своїй касаційній скарзі просить змінити вирок та ухвалу судів першої і апеляційної інстанцій та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що визнав свою вину та щиро кається у скоєному, вибачився перед потерпілими, повністю відшкодував заподіяну шкоду і вони жодних претензій до нього не мають, вчинений ним злочин відноситься до необережних, а тому просить застосувати відносно нього інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також просять змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання і звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважають, що з огляду на наявні в справі дані про особу ОСОБА_7 , а також його щирого каяття і вибачення перед ними за скоєне, повне відшкодування заподіяної шкоди, у суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України. Крім того, зазначають, що з огляду на те, що ОСОБА_7 працює водієм, просили не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити. Погодились також з доводами касаційних скарг потерпілих та просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог засудженого та потерпілих немає, а тому просила їх залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається зі справи, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, який класифікується як тяжкий та є необережним, дані про особу винного, який є особою молодого віку, раніше судимим не був, одружений та на час розгляду справи в суді його дружина ОСОБА_11 була вагітною, працює на посаді водія, за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно, на спеціальних обліках не перебуває. Визнав обставинами, які пом`якшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди одній із потерпілих.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував і те, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 не допускав перевищення швидкості в межах населеного пункту та не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Більше того, згідно з дослідженим у судовому засіданні висновком експертизи № СЕ-19/126-23/5926-ІТ від 19.07.2023 експертом встановлено, що в даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам пункту 13.3 ПІДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, суд виснував, що хоча ОСОБА_7 і вчинив кримінальне правопорушення з необережності, однак, відповідно до ст. 12 КК України, таке кримінальне правопорушення належить до тяжких злочинів, внаслідок його протиправних дій настала смерть потерпілого. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальній формі, а тому не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженого, а також потерпілої ОСОБА_9 , яка не погодилася з призначеним ОСОБА_7 покаранням та просила звільнити його від відбування покарання з випробуванням, залишив апеляційні вимоги зазначених учасників без задоволення.
Проте колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанції про неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та вважає обґрунтованими вимоги касаційних скарг засудженого та потерпілих в цій частині.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вчинений ОСОБА_7 злочин є тяжким, проте відноситься до необережних. Засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, вибачився перед потерпілими та повністю відшкодував заподіяну їм шкоду. Під час досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину та в ході судового розгляду визнав пред`явлене йому обвинувачення і погодився на розгляд справи в порядку ст. 349 КПК України, без дослідження доказів. За наявності обставин, які пом`якшують покарання та з визнанням яких судом першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів, зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також з огляду на позицію потерпілих у цій справі, які жодних претензій до ОСОБА_7 не мають та звернулися з власними касаційними скаргами з проханням застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до останнього, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення касаційних скарг та застосування ст. 75 КК України. В зв`язку з чим вирок та ухвала щодо ОСОБА_7 підлягають зміні в цій частині. При цьому, зважаючи на те, що колегія суддів не знаходить підстав для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд