ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
скаржника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає про безпідставність відмови апеляційного суду у відкритті провадження за її скаргою, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі №3-180/2018 (1644/18).
Позиції інших учасників судового провадження
Скаржник підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи ОСОБА_6 про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які були допущенні судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152 Конституції України).
17 червня 2020 року, Конституційний Суд України ухвалив рішення № 4-р(II)/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 3 ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні її скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального Прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, скаржниця подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення вимог скарги.
Суддя апеляційного суду, ухвалою від 29 грудня 2020 року, відмовив ОСОБА_6 у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на положення ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Однак, постановляючи таке рішення, суддя-доповідач проігнорував той факт, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 4-р(II)/2020, тобто з 17 червня 2020 року.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19) зробила висновок про те, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, а саме з 17 червня 2020 року.
Беручи до уваги те, що перед апеляційним судом ставилось питання про перевірку ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, яка була постановлена після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, отже підлягала оскарженню в апеляційному порядку, тому рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України є помилковим.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування цього рішення.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає до задоволення. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду.
З цих підстав суд ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.