ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/8552/23

6. 31.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява УЦ "Безпека" з вимогами до Конструкторського бюро про стягнення 4 647 645,60 грн пені за порушення термінів виконання зобов`язань за контрактом.

7. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем встановлених календарним планом строків закупівлі спеціального обладнання (в редакції додаткової угоди від 18.11.2022 №22 до контракту), а саме, виконавець зобов`язувався закупити спеціальне обладнання відповідно до специфікації у строк до грудня 2021 року, проте устаткування вартістю 25 667 600,00 грн поставлено останнім 21.11.2022, що підтверджується накладною від 21.11.2022 №32.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 30.10.2018 Державне підприємство "Український науково-технічний і впроваджувальний центр комплексного захисту інформації (УЦ "Безпека") (замовник) та Конструкторське бюро (виконавець) уклали контракт на викання робіт за державним оборонним замовленням №31 (далі - контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується з дотриманням вимог законодавства виконати роботи на виробничих площах ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова" у строки, що зазначені у календарному плані, що є додатком № 1 до цього контракту (далі - календарний план), а замовник - прийняти виконані роботи і оплатити їх.

9. В подальшому сторони уклали низку додаткових угод, якими внесли зміни та доповнення до контракту.

10. Згідно з п.3.8 контракту приймання виконаних виконавцем робіт в цілому, відповідно до п.1.1 цього контракту здійснюється за актом комісією за участі представників виконавця, замовника та Мінекономрозвитку.

11. У відповідності до п.4.1 контракту строк виконання робіт у цілому та кожного їх етапу визначається в календарному плані.

12. Відповідно до календарного плану (в редакції додаткової угоди від 18.11.2022 №22 до контракту) строк завершення робіт за контрактом - грудень 2022 року.

13. Пунктом 6.1 контракту сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов контракту.

14. За порушення строків виконання робіт виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості невиконаних, або виконаних неякісно робіт за кожний день прострочення (пункт 6.2 контракту).

15. За порушення строків проведення оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.3 контракту).

16. У відповідності до пункту 10.1 контракту в редакції додаткової угоди від 09.06.2022 №21, контракт набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 20.12.2022.

17. На виконання зобов`язань за контрактом відповідач виконав захід (роботи) в тому числі: закупівля обладнання, відповідно до специфікації; монтажні та пусконалагоджувальні роботи придбаного обладнання; навчання персоналу для роботи на придбаному обладнанні; випуск пробної партії продукції на обладнанні, що підтверджується підписаним між сторонами Актом від 19.12.2022 про виконання заходу в цілому за контрактом.

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, відмовив у задоволенні позову.

19. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що, оскільки з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів поставки устаткування, а розмір відповідної пені актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, наведене виключає правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем за порушення зобов`язань зі своєчасної поставки устаткування, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

20. УЦ "Безпека" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

21. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, суди неправильно застосували норми статей 549, 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частин 2, 4 ст.231 ГК з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №464 "Питання державного оборонного замовлення", якою затверджено типовий державний контракт на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням, при цьому, висновки Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутні.

22. Також вказує, що постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, на яку послався суд апеляційної інстанції, не містить висновків щодо застосування норм права про стягнення пені за невиконання (неналежне виконання) негрошового зобов`язання.

23. 11.04.2024 надійшов відзив Конструкторського бюро на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Відповідач, зокрема, зазначає:

- підстава касаційного оскарження, передбачена у п.3 ч.2 ст.287 ГПК, не розкрита та необґрунтована в касаційній скарзі, що свідчить про її безпідставність та виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень;

- відповідач виконав роботи, що є предметом контракту, в повному обсязі та своєчасно, в термін, встановлений календарним планом (грудень 2022 року); відсутні правові підстави для застосування п.6.2 контракту, притягнення до відповідальності та стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов`язання за контрактом;

- умовами контракту не передбачено та не встановлено відповідальності за затримку строку закупівлі того чи іншого обладнання згідно специфікації;

- сторони контракту своєчасно та в повному обсязі досягнули цілі контракту та отримали його результат; кінцевим отримувачем, користувачем та розпорядником результату робіт за контрактом є сам відповідач; ніяких втрат, шкоди, збитків жодна із сторін контракту не понесла; права та інтереси позивача відхиленням від графіку поставки обладнання згідно специфікації не порушені;

- сторони, керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд у контракті визначили, що у випадку допущення порушень щодо якості робіт застосовується штрафна санкція у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості неякісно виконаних робіт (через що відбувається прострочення) за кожен день (що є відмінним від положень ч.2 ст.231 ГК), а також визначили, що за прострочення виконання робіт застосовується лише пеня 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення (що також є відмінним від положень ч.2 ст.231 ГК, оскільки контрактом не передбачено штраф 7%);

- умовами контракту не передбачено застосування пені в розмірі 0,1% за затримку закупівлі відповідного устаткування/обладнання для виконання робіт.

24. 17.04.2024 надійшов відзив АТ "УОП" на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. АТ "УОП", зокрема, вказує:

- суд першої інстанції, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, дійшов правильного висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором підряду;

- сторони у контракті передбачили відповідальність за невиконання чи неякісне виконання не будь-якого зобов`язання за контрактом, а саме робіт, визначених у п.1.1 контракту;

- відповідно до акту про виконання робіт, визначених у п.1.1 контракту, роботи були виконані відповідачем 19.12.2022, тобто у строк, встановлений календарним планом;

- сторони не передбачили та не погодили в контракті відповідальність у вигляді пені за порушення інших зобов`язань, аніж невиконання чи неякісне виконання робіт, тому, відповідно, відсутні підстави для стягнення пені за порушення строку закупівлі обладнання;

- сторони контракту конкретизували за прострочення виконання якого саме зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% вартості невиконаних або виконаних неякісно робіт за кожний день прострочення, що відповідає як вимогам статті 231 ГК, так і вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2021 №464 "Питання державного оборонного замовлення".

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

25. Верховний Суд ухвалою від 03.04.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою УЦ "Безпека", розгляд касаційної скарги призначив у закритому судовому засіданні на 15.05.2024.

Щодо стягнення пені за порушення зобов`язань зі своєчасної поставки устаткування (обладнання)

26. Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми статей 549, 551 ЦК, частин 2, 4 ст.231 ГК з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №464 "Питання державного оборонного замовлення", якою затверджено типовий державний контракт на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням, і при цьому відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права.

27. Також вказує, що постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, на яку послався суд апеляційної інстанції, не містить висновків щодо застосування норм права про стягнення пені за невиконання (неналежне виконання) негрошового зобов`язання.

28. Відповідач та третя особа у відзивах зазначають, що сторони у контракті передбачили відповідальність за невиконання чи неякісне виконання не будь-якого зобов`язання за контрактом, а саме робіт, визначених у п.1.1 контракту; такі роботи були виконані у встановлений строк; умовами контракту не передбачено та не встановлено відповідальності за затримку строку закупівлі того чи іншого обладнання згідно специфікації.

29. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

30. Стаття 629 ЦК передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31. Відповідно до ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

32. Статтями 525, 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. Відповідно до ст.193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

34. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем контракту, суди дійшли висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

36. За змістом ч.1 ст.846 ЦК строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

37. У відповідності до п.4.1 контракту строк виконання робіт у цілому та кожного їх етапу визначається в календарному плані. Відповідно до календарного плану (в редакції додаткової угоди від 18.11.2022 №22 до контракту) строк завершення робіт за контрактом - грудень 2022 року.

38. Згідно ч.2 ст.216 ГК застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

39. Відповідно до частин 1, 4 ст.217 ГК господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

40. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст.218 ГК).

41. Відповідно до ч.1 ст.230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

42. Статтею 231 ГК передбачено, зокрема, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1). У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2). Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4).

43. Згідно п.1 ст.546, ст.547 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

44. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК).

45. У відповідності до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

46. Статтею 551 ЦК передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №464 "Питання державного оборонного замовлення" затверджено типовий державний контракт на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням.

48. Відповідно до пунктів 18, 19 типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням строк виконання робіт (надання послуг) у цілому та кожного їх етапу визначається в календарному плані. Строк виконання робіт (надання послуг) може змінюватися за домовленістю сторін, про що вносяться відповідні зміни до контракту.

49. Пунктом 24 типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням передбачено, що сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом несуть відповідальність відповідно до закону та цього контракту.

50. Зі змісту п.25 типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням вбачається, що сторонам надано можливість самостійно визначити види порушень та санкції за них.

51. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в п.6.1 контракту сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов контракту.

52. Згідно п.6.2 контракту за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості невиконаних, або виконаних неякісно робіт за кожний день прострочення.

53. На виконання зобов`язань за контрактом відповідач виконав захід (роботи) в тому числі: закупівля обладнання, відповідно до специфікації; монтажні та пусконалагоджувальні роботи придбаного обладнання; навчання персоналу для роботи на придбаному обладнанні; випуск пробної партії продукції на обладнанні, що підтверджується підписаним між сторонами Актом від 19.12.2022 про виконання заходу в цілому за контрактом.

54. Суди встановили, що умови контракту не містять положень щодо застосування до виконавця такого виду відповідальності як пеня за порушення строків поставки устаткування. В правочині сторони узгодили тільки можливість застосування до виконавця відповідальності за порушення строків виконання робіт.

55. Суди, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, дійшли висновку, що якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

56. Дійсно, ч.2 ст.231 ГК передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

57. Можна погодитися з доводами скаржника про те, що навіть якщо сторони передбачили неустойку (пеню) за порушення строків виконання одного із договірних зобов`язань, то це не виключає застосування санкцій, передбачених ч.2 ст.231 ГК, у разі порушення контрагентом строків виконання інших зобов`язань. Втім, це мають бути саме основні зобов`язання, тобто такі, що становлять предмет господарського договору (контракту). Санкції, передбачені ч.2 ст.231 ГК, не можуть бути застосовані до проміжних, не основних зобов`язань сторони. У цій справі зобов`язання з постачання обладнання було проміжним, таке обладнання не могло бути використане замовником до завершення виконавцем робіт, які становили предмет контракту. Тоді як самі роботи (предмет контракту) були виконані вчасно, як встановили суди.

58. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення пені з виконавця.

59. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

60. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

62. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без змін, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд