ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 463/3633/17

1. Описова частина

У липні 2017 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники звернувся до суду з позовом до Винниківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради, повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка, яка передана рішенням Винниківської міської ради від 03 квітня 2014 року № 1193 ОСОБА_1 у приватну власність розташована на відстані 1 м від притоки річки Миклашівка, а, відтак, відноситься до земель водного фонду й не може передаватись у власність фізичним особам. Рішення Винниківської міської ради про передачу землі прийнято міською радою з порушенням порядку передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки, що порушує інтереси територіальної громади м. Винники та державні інтереси.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати недійсним рішення Винниківської міської ради від 03 квітня 2014 року № 1193 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 » і повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Винники в особі Винниківської міської ради.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року у задоволенні позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення міської ради не може визнаватись таким, що прийнято з порушенням норм статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, оскільки спірна земельна ділянка, яка відведена для ведення садівництва, знаходиться у межах населеного пункту та, відповідно, рішення відносно такої земельної ділянки приймається з урахуванням затверджених проектів забудови цього населеного пункту. Оскільки детальний план території, який включає спірну земельну ділянку і яка у подальшому була надану ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку не скасований, підстави для скасування рішення міської ради відсутні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року залучено до участі у справі Львівську міську раду як правонаступника Винниківської міської ради.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції по суті спору є правильним, проте суд помилково його мотивував.

Системний аналіз норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Проте, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 23 березня 2023 року № 61/21, яка була проведена на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, річка, на яку посилається прокурор, не відноситься до водних об`єктів, так як, фактично, є каналом у який стікають каналізаційні стоки, тому прилеглі до неї земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду а, відповідно, й не потребують прибережної захисної смуги.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники задовольнити.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Таким чином, відповідач у справі не може законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку державної власності водного фонду. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

Вважає, що апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не надав праву оцінку всім доказам у справі, розглянув справу однобоко, взявши до уваги та поклавши в основу судового рішення тільки висновок судової земельно-технічної експертизи, не врахувавши та не надавши належної правової оцінки іншим доказам у справі.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

10 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Винниківської міської ради від 03 квітня 2014 року № 1193 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 4610160300:04:004:0212 площею 0,0109 га на АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 лютого 2014 року № НВ-460104962014, земельна ділянки за кадастровим номером 4610160300:04:004:0212 знаходиться у АДРЕСА_1 , категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площа - 0,0109 га.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна власником земельної ділянки за адресою: Винники, вул. Жуковського, кадастровий номер 4610160300:04:004:0212 є ОСОБА_1 .

З огляду на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 876/5971/17 рішенням Винниківської міської ради від 29 січня 2015 року № 1668 «Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 » затверджено детальний план території.

Цією ж постановою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним рішення Винниківської міської ради від 29 січня 2015 року № 1668 «Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 ».

Крім того, рішення Винниківської міської ради від 29 січня 2015 року № 1668 «Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 » було предметом оскарження у іншій адміністративній справі № 463/1230/16-а і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, відмовлено в задоволенні такого позову.

З огляду на лист Львівського обласного управління водних ресурсів від 18 серпня 2016 року № 09/1342 паспорт річки Миклашівка на потік, який протікає поблизу АДРЕСА_1 , а також проект землеустрою щодо меж водоохоронних зон щодо цієї частини земельної ділянки не розроблялись.

Крім того, відповідно до акту обстеження водного об`єкту у АДРЕСА_1 від 06 червня 2016 року, складеного представниками Винниківської міської ради, відділу водних ресурсів Дублянського управління водного господарства, мешканців вул. Жуковського у м. Винники прибережна захисна смуга потічка практично відсутня, оскільки забудована індивідуальними житловими будинками та господарськими будівлями, використовується під городи, окрім ґрунтових вод, інших джерел наповнення не виявлено, вода в потічку має характерний запах каналізаційних стоків, внаслідок чого в кінцевому, пропонується відкриту частину потічка довжиною 740 м взяти в бетонний колектор з приєднанням до існуючого колектора.

За висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у даній справі від 23 березня 2023 року № 61/21, на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року зроблено такі висновки:

1. Станом на час проведення дослідження наявний відкритий стічний канал біля земельної ділянки площею 0,0109 га, що розміщена у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610160300:04:004:0212, яка належить гр. ОСОБА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку - не може відноситись до водного об`єкту;

Встановити вид даного водного об`єкта - не надається за можливе;

Розроблення та затвердження проектів землеустрою прибережної захисної смуги водного об`єкта потічка (струмка) без назви, правої притоки річки Миклашівка у районі АДРЕСА_1 - не проводилось (відсутнє);

Прибережна захисна смуга водного об`єкта потічка (струмка) без назви, правої притоки річки Миклашівка в районі АДРЕСА_1 - не визначалось і не встановлювалось.

2. В зв`язку з відсутністю встановлених меж прибережної захисної смуги водного об`єкта потічка (струмка) без назви, правої притоки річки Миклашівка в районі вул. Жуковського в м. Винники встановити чи знаходиться земельна ділянка площею 0,0109 га, що розміщена в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610160300:04:004:0212, яка належить гр. ОСОБА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, в цілому чи частина цієї земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги - не надається за можливе.

У справі, що переглядається встановлено, що:

- земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 має такі межі: від А до Б землі ОСОБА_1 ; від Б до В землі міста; від В до А землі загального користування (проїзд);

- у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва у АДРЕСА_1 в межах від Б до В (землі міста) зазначена поряд канава, яка на думку прокурора, є водним об`єктом (потічком);

- паспорт річки на водний об`єкт потік (потічок) та річку Миклашівка не розроблявся;

- не розроблявся та не погоджувався проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон (в тому числі прибережних захисних смуг) в АДРЕСА_1 ;

- запити від органів місцевого самоврядування щодо передачі картографічної основи для використання у якості вихідних даних під час розробки на місцевому рівні містобудівної документації для м. Винники Львівської області до Держгеокадастру не надходили;

- згідно затвердженого генерального плану м. Винники прибережна смуга правої притоки річки Миклашівка відсутня в цілому.

З дослідницької частини висновку експерта від 23 березня 2023 року № 61/21 вбачається, що проведеним оглядом встановлено, що між огорожами садиб вздовж вулиці Жуковського в м. Винники наявний канал, який знаходиться в занедбаному стані, у верхній частині якого розташований бетонний колектор, з якого в канаву витікає вода, з неприроднім запахом та невстановленої якості, витоку потічка (струмка) не встановлено, інших джерел наповнення каналу не виявлено, вода в каналі має характерний запах каналізаційних стоків.

На підставі чого зроблено висновок про неможливість віднесення відкритого стічного каналу до водних об`єктів.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Львівської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц та постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 904/5974/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 801/13164/2012, від 05 червня 2019 року у справі № 806/3602/15, від 27 січня 2020 року у справі № 463/3507/16, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заступник керівника Львівської обласної прокуратури зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступник керівника Львівської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову прокурора, суд апеляційної інстанції виходив виключно з висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у даній справі від 23 березня 2023 року № 61/21, на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, посилаючись на те, що річка, на яку посилається прокурор, не відноситься до водних об`єктів, тому прилеглі до неї земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду а, відповідно, й не потребують прибережної захисної смуги.

Проте, Верховний Суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, оскільки апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, взявши до уваги тільки і виключно висновок судової експертизи, не досліджуючи та не даючи правової оцінки іншим доказам у справі, що суперечить наведеним положенням норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги та перевірені доводи прокурора про те, що висновки судової експертизи від 23 березня 2023 року суперечать іншим наявним у справі доказам, а також не надано детальної оцінки викладеним експертом обставин, які на переконання заявника є суперечливими.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не дослідив усіх доказів у справі та не надав їм оцінки в своїй сукупності, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду