ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полонне Хмельницької області, жительки АДРЕСА_1 , на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного судувід 9 березня 2023 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 5 років, за частиною 1 статті 357 КК - до обмеження волі на строк 1 рік, і за сукупністю злочинів на підставі статті 70 КК остаточно - до позбавлення волі на строк 5 років.
2. Суд визнав доведеним, що 12 липня 2022 року засуджена в умовах воєнного стану таємно викрала в ОСОБА_8 банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» і, розрахувавшись за товари, викрала з банківського рахунку потерпілої 1651 грн.
3. Оскарженою ухвалою вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить змінити оскаржені рішення та застосувати до неї положення статей 69, 75 КК.
5. Він стверджує, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 50 та 65 КК і призначив засудженій надмірно суворе покарання. Він також вважає, що суд не врахував усіх позитивних даних про особу засудженої та пом`якшуючих покарання обставин, а також думку потерпілої, яка претензій до засудженої не висловила і просила суд не позбавляти її волі, оскільки та допомагає їй доглядати за хворим чоловіком.
6. На переконання захисника, апеляційний суд допущених порушень не усунув і не обґрунтував, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
7. Захисник підтримав доводи своєї скарги, а прокурор заперечив проти її задоволення та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законним і обґрунтованим.
8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
11. Доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи і їх значення для визначення виду та розміру призначеного засудженому покарання, а також порядку його відбування. Однак лише незгода сторони з оцінкою суду не доводить явної несправедливості покарання, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 438 КПК у сукупності зі статтею 414 цього Кодексу може стати підставою для скасування або зміни судових рішень.
12. Суд вже зазначав[1], що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Тобто стаття 69 КК може бути застосована, якщо обставини (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
13. Ці обставини мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
14. Суд першої інстанції дотримався вимог закону в частині виду та розміру призначеного засудженій покарання, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої та інші обставини, які мають правове значення.
15. Суд виходив з того, що засуджена вчинила два злочини, один з яких відповідно до статті 12 КК є тяжким, щодо особи похилого віку, а також рецидив злочину, яківизнав обставинами, що обтяжують покарання.
16. Суд зазначає, що у справах публічного обвинувачення позиція потерпілого стосовно покарання не є обов`язковою для суду і не має пріоритету над іншими обставинами справи, тому не вбачає порушення у тому, що суд не визнав підставою для призначення обвинуваченій більш м`якого покарання відсутність претензій з боку потерпілої.
17. Водночас суд не залишив поза увагою обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття засудженої, її активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди. Проте суд не встановив, що вони істотно знизили його тяжкість, тому не знайшов підстав для застосування положень статті 69 КК.
18. У той же час суд дійшов висновку про можливість призначення засудженій мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією кримінального, та, визначаючи остаточне покарання, застосував принцип поглинення покарань.
19. Суд не встановив підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки засудженій раніше призначалися покарання за корисливі злочини із застосуванням статті 75 КК, однак згодом вона вчиняла злочини проти власності. Не залишилась без уваги суду і досудова доповідь органу пробації, який вважав ризик вчинення нею повторних злочинів високим.
20. Апеляційний суд належним чином розглянув доводи сторони захисту і відхилив їх, навівши переконливі мотиви свого рішення. Зокрема, він зазначив, що дані про особу засудженої та її минула поведінка вказують на значну суспільну небезпечність, що виключає звільнення від відбування покарання. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
21. Таким чином, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог статей 50 та 65 КК, а призначене засудженій покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.
22. Доводів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженій, в касаційній скарзі не наведено.
23. З огляду на викладене доводи захисника стосовно надмірної суворості призначеного покарання та необхідності застосування до засудженої положень статті 75 КК слід відхилити, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд