ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 523/5600/22

1. Описова частина

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (далі – ТОВ «Укрдебт плюс») про скасування рішення про державну реєстрацію, припинення та поновлення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2008 року між ним та АКІБ «УкрCиббанк» було укладено кредитний договір № 11308899000 у розмірі 113 900 доларів США до 05 березня 2029 року.

Для забезпечення виконання кредитного зобов`язання між сторонами було укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

У січні 2022 року він дізнався, що державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І. В. право власності на його квартиру було перереєстровано на ТОВ «Укрдебт плюс».

Після звернення за правовою допомогою йому стало відомо, що АКІБ «УкрСиббанк» відступило право вимоги ПАТ «Дельта Банк». У подальшому, право вимоги було відступлено ТОВ «Укрдебт плюс».

12 жовтня 2021 року державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 44528427 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2021 року № 61006598 у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно.

Вважав, що вказана реєстрація була проведена з порушенням встановленого законом порядку, оскільки іпотекодержатель не надав реєстратору належного доказу отримання ним вимоги про погашення заборгованості з повідомленням про наміри звернути стягнення на предмет іпотеки.

Державний реєстратор не перевірив документи, на підставі яких здійснив оспорювану реєстрацію права власності, чим порушив пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Порядок).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

– скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2021 року № 61006598 державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова І. В.;

– припинити право власності ТОВ «Укрдебт плюс» на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року у складі судді Кисельова В. К. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 20 жовтня 2021 року № 61006598 державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського регіону Одеської області Іванова І. В. про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Укрдебт плюс».

Припинено право власності ТОВ «Укрдебт плюс» на квартиру АДРЕСА_1 .

Поновлено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р. Ю. 05 березня 2008 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» в книзі № 682пр., на сторінці № 105, за № 3769, реєстраційний № 22177861.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутні відомості про отримання іпотекодавцем (позивачем) письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушень та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, що є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт плюс» задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що іпотекодержатель належно повідомив ОСОБА_1 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. Напис про одержання поштового відправлення зроблений працівником поштового зв`язку, що зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. ОСОБА_1 не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні кореспонденції.

Також апеляційний суд врахував лист ОСОБА_1 до ТОВ «Укрдебт плюс» про заперечення зміни кредитодавця, що, на думку суду, підтверджує отримання ним вимоги іпотекодержателя.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неналежно врахував надані іпотекодержателем докази отримання ним досудової вимоги з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на зворотному повідомленні з поштової установи відсутній його підпис, що суперечить Правилам надання послуг поштового зв`язку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі – Правила).

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги недопустимі докази, а саме його повідомлення, адресоване ТОВ «Укрдебт плюс», яке не містить інформації про отримання ним іпотечної вимоги. Крім того, вважає, що єдиними доказами законності проведення державної реєстрації є саме документи з реєстраційної справи, на підставі яких здійснюється відповідна реєстраційна дія. Крім того, відповідач ніяк не обґрунтував неможливість подання доказів у справі до суду першої інстанції.

Вказує, що йому не було відомо про зміну кредитора у зобов`язанні, а жодних повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки від ТОВ «Укрдебт плюс» не отримував.

У лютому 2024 року ТОВ «Укрдебт плюс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують законність судового рішення суду апеляційної інстанції, оскаржувану постанову вважає законною та обґрунтованою, тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

05 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11308899000 у розмірі 113 900 доларів США до 05 березня 2029 року.

Для забезпечення виконання кредитного зобов`язання між сторонами було укладено іпотечний договір (додаток № 3), за яким передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шепелюк Р. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05 березня 2008 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» у книзі № 682пр., на сторінці № 105, за 3769, реєстраційний номер № НОМЕР_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 листопада 2019 року ТОВ «Укрдебт плюс» придбало у ПАТ «Дельта-Банк» майнові права за укладеними з ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» кредитним договором та іпотечним договором.

Державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І. В. 20 жовтня 2021 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 61006598, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за суб`єктом: ТОВ «Укрдебт плюс», код 43212924.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру, а також матеріалів реєстраційної справи, які були витребувані судом першої інстанції, підставою для такої реєстрації стали:

1) договір купівлі-продажу прав вимоги від 15 листопада 2019 року;

2) іпотечний договір від 07 березня 2008 року;

Окрім того, до реєстраційної справи були внесені такі документи:

1) вимога про усунення порушень від 09 грудня 2019 року № 2224492/РВ440;

2) опис вкладення від 16 грудня 2019 року;

3) поштове повідомлення про вручення від 27 грудня 2019 року;

4) звіт про оцінку від 21 вересня 2021року;

5) довідка про залишок заборгованості від 11 жовтня 2021 року.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3166/18 (провадження № 14-45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 та постановах Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 212/10219/19, від 08 листопада 2023 року у справі № 442/7748/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також, ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 рок у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22)зробила висновок про те, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Ця судова практика є незмінною (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду у справа № 521/18393/16-ц (провадження №14-661цс18), у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18 та інші).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що іпотекодержатель не надав державному реєстратору документ, що підтверджує отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.

Отримання зазначеного повідомлення є необхідним, оскільки дає можливість іпотекодавцю добровільно усунути допущене порушення.

Суд першої інстанції правильно врахував, що відповідне зворотне повідомлення з поштової установи не містить підпису ОСОБА_1 , а тому не може бути належним доказом вручення йому листа.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на відповідному повідомленні міститься підпис працівника поштової установи, що є належним підтвердженням отримання такого листа адресатом, враховуючи презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. При цьому, апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки апеляційного суду, виходячи з наступного.

Пунктом 91 Правил визначено, що під час вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» адресат (одержувач) підтверджує такий факт своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв`язку.

Відповідне правило також розміщено на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», а також міститься на спірному у цій справі зворотному повідомленні (том 2, а. с. 116).

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за відсутності підпису на зворотному повідомленні іпотекодавця не можна вважати його таким, що отримав вимогу іпотекодержателящодо погашення заборгованості та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності, що є обов`язковим необхідним документом для здійснення державним реєстратором реєстраційної дії відповідно до пункту 61 Порядку.

А у наведеній вище постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16 спірне питання стосувалося поновлення строку на апеляційне оскарження і, крім того, підпис адресата був наявний у вигляді прізвища адресата.

Колегія суддів також погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд взяв до уваги наданий до апеляційної скарги ТОВ «Укрдебт плюс» лист від ОСОБА_1 , оскільки докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України), при тому, що ТОВ «Укрдебт плюс» не обґрунтувало поважності неподання відповідного листа до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду та дослідження у цій справі є саме документи, які були у розпорядженні державного реєстратора та стали підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій, тому вказаний лист не є тим доказом, який міг би вплинути на правильність вирішення спору у цій справі.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення у цій частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині припинення права власності ТОВ «Укрдебт плюс» на квартиру та поновлення права власності ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги єненалежним способом захисту прав, так як судове рішення про скасування рішення державного реєстратора є самостійною підставою для внесення відповідних записів у реєстрі права власності, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 1 984,8 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказану суму необхідно стягнути з ТОВ «Укрдебт плюс» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу частково, скасовує судове рішення апеляційного суду у частині, за яку було сплачено судовий збір, та залишає у силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,