ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 484/1265/23

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Позов обґрунтований тим, що з 11 листопада 2006 року до 15 листопада 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2021 року.

Сторони мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо, неповнолітній син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком, а доньки ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 залишилися проживати з матір`ю.

ОСОБА_2 переїхала разом із доньками проживати до м. Вінниці.

На підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року у справі № 484/1501/22 про затвердження мирової угоди затверджено графік зустрічей дочок із батьком.

Діти під час зустрічей висловлюють бажання проживати разом із ним у м. Первомайську, де старша дочка ОСОБА_8 відвідувала школу та має друзів, де проживають їх рідні дідусь та бабуся, до яких вони дуже прихильні.

Він за місцем проживання створив усі матеріально-побутові умови для їхнього проживання, діти мають окремі кімнати, сучасні меблі, побутову техніку.

ОСОБА_2 винаймає квартиру у м. Вінниці, свого житла не має, працює. Дочка ОСОБА_8 вимушена в чужому місті самостійно добиратися до школи, оскільки матір працює і не має можливості її супроваджувати зі школи. Дочки емоційно прихильні до нього, дослухаються його думки, він має у них авторитет. Крім того, дочки люблять свого брата, який проживає з батьком, і бажають проживати всі однією сім`єю в м. Первомайську.

Розірвання соціальних зв`язків, розлучення з братом негативно впливає на психоемоційний стан дочок, що не відповідає їхнім інтересам. Під час спільного проживання діти добре ладнали, гралися, разом проводили час, тому їхнє спільне проживання буде відповідати найкращим інтересам дітей та забезпечить розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Просив визначити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уродженок міста Первомайська Миколаївської області, з батьком ОСОБА_1 .

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що після припинення фактичних шлюбних відносин влітку 2021 року ОСОБА_1 виїхав, а діти залишились проживати з нею.

У зв`язку із воєнними діями (зокрема на території Миколаївської області), вона задля безпеки дітей змушена була в березні 2022 року разом з дочками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виїхати на проживання до м. Вінниці, де на цей час зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Вона забезпечує належне виховання, навчання і розвиток дочок.

Під час визначення місця проживання дітей необхідно врахувати той факт, що ОСОБА_1 проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, яке значно ближче до лінії фронту, і населені пункти на території Миколаївської області зараз перебувають під частими обстрілами військ російської федерації, зокрема артилерії, тому вона має обґрунтовані побоювання щодо безпеки дочок.

Визначення місця проживання дочок ОСОБА_8 та ОСОБА_10 разом із матір`ю найкраще відповідатиме їхнім інтересам.

Просила визначити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, – Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання дітей разом з батьком передано на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року в первісному позові відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року заяву адвоката Мазура О. В. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пузирем В. О., задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року змінено. Зменшено розмір стягнених з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 1 200,00 грн.

У частині вирішення спору по суті суди, задовольнивши зустрічний позов та відмовивши у первісному, керувались тим, що ОСОБА_1 проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, яке значно ближче до лінії фронту, а населені пункти на території Миколаївської області зараз перебувають під частими обстрілами військ російської федерації, зокрема артилерії, тому у ОСОБА_2 є обґрунтовані побоювання щодо безпеки дочок.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив доводи ОСОБА_1 щодо чинення ОСОБА_2 будь-якого впливу на позицію малолітніх дітей щодо визначення місця проживання разом з матір`ю, оскільки ознак негативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на них не встановлено, і в матеріалах справи немає будь-яких належних та допустимих доказів такого.

Суди взяли до уваги висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 27 вересня 2023 року № 01-00-011-58178, згідно з яким орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів дітей, вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 , та висновок Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області від 02 жовтня 2023 року № 6769/3-1-26, відповідно до якого вважає недоцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 .

Суди врахували, що мати ОСОБА_2 піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, піклується про їх стан здоров`я, приділяє дітям належну увагу, діти зростають у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості. Визначення місця проживання дітей з матір`ю, ніяким чином не буде порушувати прав ОСОБА_1 та створювати йому перешкоди щодо участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 27 вересня 2023 року № 01-00-011-58178 та висновок Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області від 02 жовтня 2023 року № 6769/3-1-26 є достатньо обґрунтованими та належним чином не спростовані.

ОСОБА_2 має стабільний дохід, а тому може забезпечувати дітей усім необхідним для їх благополучного, спокійного життя, разом з дітьми проживає у двокімнатній квартирі з усіма зручностями.

У разі визначення місця проживання дочок з батьком буде порушено звичне для дітей середовище, що не відповідатиме найкращим інтересам малолітніх дітей.

У березні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Пузира В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 466/7707/19, провадження № 61-4202св23.

Суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 235/139/16, провадження № 61-36629св18, від 03 серпня 2022 рокуу справі № 910/5408/21, від 26 січня 2021 року у справі № 236/4268/18, провадження № 51-3124км20, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, провадження № 61-12112сво22.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, а саме диску з аудіозаписами телефонних розмов сторін у справі щодо того, що ОСОБА_2 маніпулює дітьми, налаштовує їх проти батька, та намагається завчасно завершити побачення батька з дітьми.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що аудіозаписи телефонних розмов, які долучив ОСОБА_1 в суді першої інстанції є конфіденційною інформацію, на розголошення якої ОСОБА_2 дозволу не надавала.

Посилання ОСОБА_1 на необґрунтованість висновків органів опіки і піклування є безпідставним, оскільки висновки є достатньо обґрунтованими та оцінювались у сукупності з іншими доказами у справі.

Суди врахували найкращі інтереси дітей, вислухали думку малолітньої ОСОБА_4 , яка більше бажає проживати з матір`ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 11 листопада 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2021 року.

У шлюбі у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо, неповнолітній син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком та на цей час навчається в м. Умані, а доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишилися проживати з матір`ю.

Згідно з довідкою–характеристикою голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-107» ОСОБА_1 проживає у житловому приміщенні (квартирі) АДРЕСА_2 , разом з ним проживає неповнолітній син ОСОБА_1 . За місцем проживання характеризується з позитивної сторони, скарг на нього не надходило, громадський порядок не порушував. За свідченнями свідків, працьовитий і ввічливий, займається вихованням сина та утримує сім`ю.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа–підприємець, основний вид економічної діяльності – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та з початком веденням воєнних дій, зокрема безпосередньо на території Миколаївської області, ОСОБА_2 у березні 2022 року разом із двома малолітніми дітьми виїхала на безпечну територію, а саме до м. Вінниці.

Згідно з довідками від 31 березня 2022 року № 509-5000611389, № 5000611661, № 5000611661, виданими Управлінням соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, мати ОСОБА_2 та діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.

Відповідно до довідки від 30 березня 2023 року № 75 малолітня ОСОБА_4 навчається у 2-А класі Комунального закладу «Вінницький ліцей № 4 ім. Д. І. Менделєєва».

Згідно з характеристикою з навчального закладу учениця ОСОБА_8 характеризується виключно позитивно, має навчальні досягнення високого рівня, відвідує різні гуртки, підтримує дружні стосунки з однокласниками та іншими учнями. Мати приділяє належну увагу вихованню ОСОБА_4 , цікавиться її успіхами, постійно спілкується з класним керівником і відвідує батьківські збори, водночас батько в питаннях життєдіяльності класу участі не бере, успішністю дитини іноді цікавиться в телефонному режимі.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 від 30 березня 2023 року, виданої Первомайською гімназією № 5 Первомайської міської ради, за час навчання (з 01 вересня 2021 року до 22 вересня 2022 року) вихованням займалася переважно матір, яка постійно комунікувала з учителями, цікавилася навчанням доньки.

Згідно з довідкою вказаного навчального закладу від 28 березня 2023 року № 05-01-02/21 з 03 жовтня 2022 року і на час видання довідки ОСОБА_3 відвідує групу загального розвитку для дітей раннього дошкільного віку № НОМЕР_1 Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад № 31 ВМР».

У липні 2022 року ОСОБА_2 як законний представник дочок уклала декларації із сімейним лікарем для забезпечення їх належного здоров`я.

Згідно з довідкою сімейного лікаря ОСОБА_11 (Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5») матір дітей регулярно приводить їх на профілактичні огляди та в разі хвороби дітей звертається за консультацією для отримання протоколу лікування. Батько дітей жодного разу на прийомі з ними не був, здоров`ям дітей не цікавився.

Рішенням Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 13 травня 2022 року № 121 «Про встановлення порядку побачення ОСОБА_1 з малолітніми дітьми» визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

На підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року у справі № 484/1501/22 затверджено графік зустрічей дочок із батьком.

ОСОБА_2 позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має постійний дохід – заробітну плату, а також отримує від батька дітей аліменти на утримання дітей відповідно до рішення суду.

ОСОБА_2 проживає в орендованій квартирі на АДРЕСА_3 , але також має власну житлову нерухомість, зокрема є власником 1/2 частини чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки-характеристики від 29 березня 2023 року № 5, виданої головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-107», за період проживання за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_2 характеризувалася позитивно, займалася вихованням дітей. За свідченням сусідів працьовита і ввічлива, доброзичлива, дбайлива мати.

Згідно з довідкою від 28 березня 2023 року № 12/00/014/17271, виданою Департаментом кадрової політики Вінницької міської ради, ОСОБА_2 прийнята на роботу у відділ фінансового аналізу та тарифної політики Управління економічної політики Департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради за строковим договором з 08 липня 2023 року до 30 червня 2023 року.

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_2 на посаді проявила себе як кваліфікований та досвідчений спеціаліст, сумлінно ставиться до виконання службових обов`язків, ініціативна, цілеспрямована, дисциплінована, легко знаходить спільну мову з колегами, у спілкуванні ввічлива та доброзичлива, відповідальна, енергійна.

Згідно з довідками про доходи від 29 березня 2023 року № 06/11/73, від 14 вересня 2023 року № 06/11/154 ОСОБА_2 має стабільний щомісячний дохід.

Відповідно до довідки від 23 серпня 2022 року, довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, зокрема на предмет вживання психоактивних речовин, від 26 вересня 2023 року № 1416, виданими Комунальним некомерційним підприємством «Центр терапії залежностей «Соціотерапія»», ОСОБА_2 на диспансерному обліку в лікувальній установі не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-нарколога не зверталася, ознак вживання психоактивних речовин не має.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_2 разом з дітьми проживає у двокімнатній квартирі з усіма зручностями, централізованим водо-, газо- та електропостачанням, індивідуальним газовим опаленням, загальною площею 50,00 кв. м, розташованій на першому поверсі чотириповерхового багатоквартирного житлового будинку. На час перевірки стан житла задовільний, речі складені, є необхідні меблі та побутова техніка, продукти харчування у достатній кількості. За місцем проживання облаштовані місця для відпочинку, навчання. Діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, іграшками, іграми, канцелярським приладдям (з висновку Органу опіки і піклування Первомайської міської ради від 02 жовтня 2023 року № 6769/3-1-26).

За місцем проживання у м. Вінниці створені всі необхідні умови для проживання, виховання і розвитку дітей, що перевірено Органом опіки і піклування Вінницької міської ради та підтверджується його висновком, наданим у справи № 484/1501/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у їх вихованні та спілкуванні з ними.

Згідно з висновком Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 27 вересня 2023 року № 01-00-011-58178 доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області від 02 жовтня 2023 року № 6769/3-1-26 недоцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду в суді першої інстанції з`ясовано думку дитини ОСОБА_4 щодо предмета спору. В судовому засіданні дитина пояснила, що найбільше бажає проживати разом з обома батьками, з батьком бажає спілкуватися та підтримувати відносини.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають керуватися інтересами самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23, на яку посилається заявник.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 235/139/16, провадження № 61-36629св18, на яку посилається заявник).

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави – учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

У справі «Ген та інші проти України» (рішення ЄСПЛ від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) суд зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Згідно з матеріалами справи суд першої інстанції встановив, що сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, і кожен з них створив комфортні умови для проживання та гармонійного розвитку дітей. Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дітей з боку обох батьків не встановлено.

Суди обґрунтовано врахували висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 27 вересня 2023 року № 01-00-011-58178 та висновок Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області від 02 жовтня 2023 року № 6769/3-1-26, відсутність належних, допустимих доказів чинення матір`ю перешкод у спілкуванні батька з дітьми за графіком, визначеним мировою угодою сторін у справі № 484/1501/22, більшу територіальну безпечність з огляду те, що м. Первомайськ знаходиться значно ближче до лінії фронту та населені пункти Миколаївської області перебувають під частими обстрілами.

Верховний Суд керується тим, що під час ухвалення всіх рішень, що стосуються дітей, найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися. Держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати законність, легітимну мету та баланс інтересів сторін.

Суди взяли до уваги, що ОСОБА_1 двічі на місяць приїздить до дочок у м. Вінницю, безперешкодно спілкується з дітьми за допомогою телекомунікаційних засобів (умови участі у вихованні дітей встановлено ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2022 року у справі № 484/1501/22 про затвердження мирової угоди), тому враховано баланс інтересів сторін на спілкування дітей як з батьком так і з матір`ю.

Складаючи відповідні висновки служба у справах дітей та орган опіки і піклування врахували умови для дітей за місцем проживання обох батьків і думку дітей, з`ясовану під час розгляду питання надання висновку, відповідно до якої діти бажають проживати з матір`ю ОСОБА_2 , а також бажають проживати і з батьком за умови, якщо з ними буде проживати матір.

Верховний Суд зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно до її віку і зрілості.

Суд першої інстанції також заслухав та врахував думку малолітньої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні зазначила, що найбільше бажає проживати разом з обома батьками, з батьком бажає спілкуватися та підтримувати відносини.

З огляду на вік ОСОБА_3 (три роки на час розгляду справи в суді першої інстанції) її опитування в суді не проводилось, обґрунтовано взято до уваги опитування, проведені спеціалістами під час складення висновків про доцільність встановлення місця проживання дітей з одним із батьків.

З огляду на встановлені обставини справи, Верховний Суд зазначає, що батько дівчаток не обґрунтував, чому після укладення батьками мирової угоди, яку Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області затвердив 28 грудня 2022 року, виникла необхідність змінити місце проживання дітей, що буде відповідати їх найкращим інтересам, з урахуванням забезпечення також їхнього права на забезпечення безпеки і права на життя.

Верховний Суд, враховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дітей з мамою у м. Вінниці, їх право бути заслуханими, бажання дітей дитини щодо проживання фактично з мамою, дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду про визначення місця проживання дітей з мамою.

Заявник посилається у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, провадження № 61-12112сво22, про те, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

Верховний Суд зауважує, що у справі, яка переглядається, до суду надано два висновки органів опіки і піклування: за місцем проживання матері з дочками та за місцем проживання батька, необґрунтованість яких не встановлена. Водночас висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, не є обов`язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі, тому ці доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

З огляду на вказане висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 не суперечать висновкам судів у справі, що переглядається.

Стосовно доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, а саме диску з аудіозаписами телефонних розмов сторін у справі щодо того, що ОСОБА_2 маніпулює дітьми, налаштовує їх проти батька та намагається завчасно завершити побачення батька з дітьми, та залишив ці докази без уваги, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законності отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи.

Одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, необхідно розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 466/7707/19, провадження № 61-4202св23, на яку посилається заявник).

Суд першої інстанції керувався тим, що допустимих доказівнегативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на дітей ОСОБА_1 не надав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що суд може встановити недопустимість конкретного доказу після його дослідження в судовому засіданні. Суд першої інстанції не дослідив електронних доказів - аудіозаписів телефонних розмов, не виклав мотивів, чому залишив такі докази без уваги.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 та його представника щодо вчинення ОСОБА_2 будь-якого впливу на позицію малолітніх дітей щодо визначення місця проживання разом з матір`ю, оскільки ознак негативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на них суд не встановив та в матеріалах справи немає будь-яких належних та допустимих доказів такого.

У цій справі не можна стверджувати, що суд апеляційної інстанції надав чітку відповідь на доводи апеляційної скарги щодо недопустимості аудіозапису телефонних розмов як недопустимого доказу у цій справі.

Водночас Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги керується тим, що відсутність конкретних мотивів щодо вказаного доводу апеляційної скарги не призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі з огляду на оцінку усіх доказів у справі у їх сукупності.

Посилання в касаційній скарзі на висновки у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21 (щодо цілісності (достовірності) електронних доказів) та від 26 січня 2021 року у справі № 236/4268/18, провадження № 51-3124км20 (про долучення записів слідчих дій у кримінальному провадженні), є необґрунтованими, оскільки вказані висновки не є застосовними, оскільки у справі, що переглядається, встановлено недопустимість як електронних доказів записів телефонних розмов сторін.

З огляду на встановлені обставини справи Верховний Суд зазначає, що визначення місця проживання дочок, які до звернення з цим позовом до суду проживали з матір`ю у безпечному, надійному і стабільному середовищі, не висловили категоричного і єдиного бажання проживати з батьком, переслідує легітимну мету захисту найкращих інтересів дітей. При визначенні того, чи втручання було «необхідним у демократичному суспільстві» суди попередніх інстанцій врахували обставини, які відповідають найкращим інтересам дітей.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

З урахуванням підстав позову, встановлених обставин справи, меж касаційного розгляду, підстав для скасування судових рішень у справі немає.

Підстави касаційного оскарження не підтвердилися.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду