ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/11219/13-ц

1. У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»

(далі - ПАТ «Укрсиббанк», банк), правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів кредитного договору і здійснення перерахунку заборгованості за кредитом.

3. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня

2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2014 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитом у розмірі 47 907,11 дол. США, що еквівалентно 382 921,53 грн, за відсотками - 0,39 дол. США, що еквівалентно 3,12 грн, за пенею за прострочення сплати кредиту - 2 535,46 дол. США, що еквівалентно

20 265,92 грн, за пенею за прострочення сплати відсотків - 323,36 дол. США, що еквівалентно 2 584,63 грн, всього: 50 766,32 дол. США, що еквівалентно 405 775, 20 грн, а також 3 441 грн судового збору. У зустрічному позові відмовлено.

4. На виконання рішення Святошинським районним судом м. Києва

19 грудня 2014 року видано виконавчі листи, які звернуто до примусового виконання.

5. У жовтні 2022 року АТ «Укрсиббанк» звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2 за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року.

6. Заяву мотивовано тим, що виконавчий лист було надіслано до виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві, на виконання якого було відкрито виконавче провадження № 51737279 та проводились виконавчі дії.

7. 01 червня 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» укладено договір про надання послуг № 01/06, на підставі якого ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» зобов`язалось надавати банку послуги, спрямовані на сприяння погашення заборгованості боржників перед банком за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором від 02 липня 2007 року № 11174687000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 . Виконавцю кредитний договір передано до виконання

21 листопада 2016 року.

8. Враховуючи, що у банку була відсутня інформація про рух виконавчого провадження, представником ПАТ «Укрсиббанк» було надіслано запит до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві для з`ясування питання щодо стадії виконання рішення суду та місцезнаходження оригіналу виконавчого листа.

9. Листом від 19 листопада 2020 року Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ) (далі -Святошинський РВ ДВС) повідомив стягувача, що постановою державного виконавця від 04 жовтня 2016 року виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва № 2/759/4943/14 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості повернутий стягувачу, а у зв`язку зі знищенням реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції надати інформацію щодо місцезнаходження виконавчого документа неможливо.

10. Банк вказує, що ні оригінали виконавчих листів, ні постанови державного виконавця до стягувача не надходили, а отже їх було втрачено під час пересилання засобами поштового зв`язку з вини Святошинського РВ ДВС. Якби Святошинський РВ ДВС надав відповідь на перший запит банку у 2018 році, то банк мав би можливість перевірити чи дійсно органи державної виконавчої служби направили постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з оригіналом виконавчого документу. Однак оригінал виконавчого документу на адресу АТ «Укрсиббанк» не надходив і матеріали справи доказів про зворотнє не містять, також матеріали справи не містять і доказів направлення виконавцем оригіналів виконавчих листів до банку.

11. З урахуванням викладеного, банк просив видати дублікат виконавчого листа № 2/759/4943/14 щодо боржника ОСОБА_2 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом у розмірі 47 907,11 дол. США, що еквівалентно 382 921,53 грн, за відсотками - 0,39 дол. США, що еквівалентно 3,12 грн, за пенею за прострочення сплати кредиту - 2 535,46 дол. США, що еквівалентно 20 265,92 грн, за пенею за прострочення сплати відсотків - 323,36 дол. США, що еквівалентно 2 584,63 грн, всього: 50 766,32 дол. США, що еквівалентно 405 775, 20 грн, а також 3 441 грн судового збору.

12. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня

2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

13. Відмовляючи у видачі дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не надано належних доказів втрати оригіналу виконавчого листа, а видача дубліката може призвести до подвійного стягнення.

14. У касаційній скарзі АТ «Укрсиббанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. 18 січня 2024 року АТ «Укрсиббанк» подало касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.

19. Вказує, що виконавчий лист було надіслано на виконання до Святошинського РВ ДВС, яким 21 липня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51737279, проте 04 жовтня 2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, однак ні оригінали виконавчих листів, ні постанови державного виконавця до стягувача не надходили.

20. Вважає, що оригінал виконавчого документа втрачено з вини Святошинського РВ ДВС, який вчасно не надав відповіді на запити банку у 2018 році (лист від 30 липня 2018 року за вих. № 37/18,) та у 2019 році

(лист від 25 квітня 2019 року за вих. № 462/19). Натомість відповідь Святошинського РВ ДВС отримано лише 19 листопада 2020 року.

21. Крім того суди не звернули увагу, що виконавчий документ було повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 12 червня 2016 року у зв`язку із забороною звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановленою Законом України від 0З червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягненнямайна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

22. Оскільки з 23 вересня 2021 року Закон № 1304-VIIвтратив чинність, то з огляду на підстави повернення виконавчого документа стягувачу (пункт 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»), саме з цього дня розпочався трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

23. Отже, строк пред`явлення виконавчого листа у справі № 759/11219/13-ц до виконання не пропущено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року не виконане, заборгованість відповідачами перед АТ «Укрсиббанк» не погашена, а оригінал виконавчого листа відсутній як у стягувача так і в органу державного виконавчої служби.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Обставини справи, встановлені судами

24. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 грудня

2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2014 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитом у розмірі 47 907,11 дол. США, що еквівалентно 382 921,53 грн, за відсотками - 0,39 дол. США, що еквівалентно 3,12 грн, за пенею за прострочення сплати кредиту - 2 535,46 дол. США, що еквівалентно

20 265,92 грн, за пенею за прострочення сплати відсотків - 323,36 дол. США, що еквівалентно 2 584,63 грн, всього: 50 766,32 дол. США, що еквівалентно 405 775, 20 грн, а також 3 441 грн судового збору. У зустрічному позові відмовлено.

25. На виконання рішення Святошинським районним судом м. Києва

19 грудня 2014 року видано виконавчі листи, які звернуто до примусового виконання.

26. На виконанні у Святошинському РВ ДВС у м. Києві Центрального МУМЮ

(м. Київ) перебувало виконавче провадження № 51737279 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/4943/14 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в солідарному порядку.

27. 21 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження, а 04 жовтня 2016 року, на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» - постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

28. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

32. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

33. Частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів) частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

34. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

35. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

36. ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

37. Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

38. За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

39. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

40. Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

41. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

42. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

43. Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

44. Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

45. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

47. У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

48. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі судом виконавчого листа у розглядуваній справі та його пред`явлення до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність

05 жовтня 2016 року.

49. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

50. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

51. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

52. Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

53. Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

54. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

55. Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

56. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що у розглядуваній справі виконавчий лист виданий Святошинським районним судом м. Києва, постановою державного виконавця від 04 жовтня 2016 року було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

57. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

58. Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

59. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (частина п`ята статті 23 Закону № 606-XIV).

60. Подібні положення містить і частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII, згідно з якою у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

61. На момент прийняття державним виконавцем 04 жовтня 2016 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.

62. 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня

2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.

63. З урахуванням наведених положень законодавства, оскільки постановою державного виконавця від 04 жовтня 2016 року виконавчий документ стягувачу повернуто у зв`язку із встановленою законом забороною звернення стягнення на майно боржника, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду, відлік строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання має обраховуватись з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

64. Вказане узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08, від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц.

65. Отже заява АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа подана у жовтні 2022 року, є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

66. Стягувач стверджував що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, а Святошинський РВ ДВС у листі від 19 листопада 2020 року повідомив, що у зв`язку зі знищенням реєстрів відправки рекомендованої кореспонденції надати інформацію щодо місцезнаходження виконавчого документа неможливо.

67. Отже виконавчий лист відсутній як у стягувача так і у виконавця, а відомості про належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відсутні.

68. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на зазначені обставини уваги не звернули, не зазначили, які ще докази може надати банк на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа, та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа.

69. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

70. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

71. Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

72. Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

73. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

74. Судові витрати, у виді судового збору сплаченого АТ «Укрсиббанк» за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684 грн та касаційної скарги в розмірі

3 028 грн, підлягають стягненню на користь банку із ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду