ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/7212/21

Описова частина

У травні 2021 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (далі - ТОВ «Олком-Лізинг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., про скасування рішення державного реєстратора.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19 вересня 2022 року ТОВ «Олком-Лізинг» просило суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексниий номер: 40941772, щодо припинення запису про іпотеку 26005426 від 22 грудня 2006 року щодо нерухомого майна: РНОНМ: 1156065480000, квартира загальною площею 29,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава припинення зазначена: заява щодо припинення іпотеки та обтяження, серія та номер: 1815/ПА, виданий 11 серпня 2015 року, видавник: Центральне регіональне управління «Банк «Фінанси та кредит»;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, м. Київ, Бригіди В. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40983817 від07 травня 2018 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., зареєстрованого в Реєстрі за № 342;

- визнати ТОВ «Олком-Лізинг», як правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», Іпотекодержателем відповідно до договору іпотеки від 22 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В. Д., зареєстровано в реєстрі за № 2622, щодо нерухомого майна: квартира загальною площею 29,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1156065480000;

- припинити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , набуте на підставі договору купівлі-продажу від 07 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., зареєстрованого в Реєстрі за № 342, щодо нерухомого майна: квартира загальною площею 29,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 1156065480000. Номер запису про право власності 26043218 від 07 травня 2018 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року позов ТОВ «Олком-Лізинг» задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 18 травня 2023 року через засоби поштового зв`язку подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року залишено без руху та надано заявниці строк в десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 27 406,50 грн. Роз`яснено заявниці, що у разі невиконання ухвалисуду апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута ОСОБА_1

04 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання зазначила про те, що на сьогоднішній день у неї скрутне матеріальне становище, її доходу недостатньо для утримання родини, тому вона не може сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. У зв`язку з цим просила суд звільнити її від сплати судового збору. На підтвердження зазначених обставин остання надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, зазначених в ухвалі від 19 червня 2023 року, до десяти днів з дня вручення копії ухвали. Роз`яснено заявниці, що у разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута ОСОБА_1

13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суд з заявою, в якій зазначила про те, що на сьогоднішній день вона має скрутне матеріальне становище, оскільки не працює та має на вихованні малолітню дитину, тому вона не може сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. У зв`язку з цим просила суд звільнити її від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі. На підтвердження зазначених обставин остання надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно та копії довідок Пенсійного фонду України за формами ОК-7, ОК-5, сформовані 12 липня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2023 року на підставі частини другої статті 357 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявниці.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на підтвердження її скрутного майнового стану і відсутності у неї можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Зокрема заявницею не було надано документів, які б підтверджували, що вона є безробітною, та має на утриманні малолітню дитину. Також суд зазначив, що надані відповідачкою довідки з Пенсійного Фонду України не охоплюють період розгляду даної справи.

27 липня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку повторно звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року. При цьому, заявниця просила суд поновити строк для подання апеляційної скарги та звільнити її від сплати судового збору, оскільки у неї на сьогоднішній день скрутне матеріальне становище, вона немає доходу у зв`язку з війною та тим, що має на вихованні малолітню дитину. На підтвердження зазначених обставин остання надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно та копії довідок Пенсійного фонду України за формами ОК-7, ОК-5, сформовані 12 липня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року задоволено та поновлено його. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року залишено без руху, та надано заявниці строк в десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 27 406,50 грн. Роз`яснено заявниці, що у разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута ОСОБА_1

21 серпня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення її від сплати судового збору, в якій остання зазначила, що у неї на сьогоднішній день скрутне матеріальне становище, вона немає доходу у зв`язку з війною та тим, що має на вихованні малолітню дитину. На підтвердження зазначених обставин остання надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно та копії довідок Пенсійного фонду України за формами ОК-7, ОК-5, сформовані 12 липня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року, зазначених в ухвалі від 09 серпня 2023 року, до десяти днів з дня вручення копії ухвали. Роз`яснено заявниці, що у разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута ОСОБА_1

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала Київському апеляційному суду заяву про звільнення її від сплати судового збору. Зазначила про те, що вона немає доходу у зв`язку з війною та тим, що має на вихованні малолітню дитину.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року на підставі частини другої статті 357 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявниці.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на підтвердження її скрутного майнового стану і відсутності у неї можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Зокрема заявницею не було надано документів, які б підтверджували, що вона є безробітною та має на утриманні малолітню дитину. При цьому, надані довідки з Пенсійного Фонду України за період з 2001-2003 роки та за 2012-2014 роки не охоплюють період розгляду даної справи.

19 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку втретє звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року. При цьому, заявниця просила суд поновити строк для подання апеляційної скарги та звільнити її від сплати судового збору, посилалась на те, що вона немає доходу у зв`язку з війною та тим, що має на вихованні малолітню дитину.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно та копії довідок Пенсійного фонду України за формами ОК-7, ОК-5, сформовані 12 липня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року залишено без розгляду та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявницею доводи поважності пропуску строку є обґрунтованими.

Водночас заявниця двічі до цього подавала апеляційні скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року. При цьому, кожного разу судовий збір сплачено не було. Встановивши розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги, суд залишав скаргу без руху та роз`яснював заявниці порядок усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

У відповідь заявниця неодноразово надавала клопотання про звільнення чи відстрочення сплати судового збору у зв`язку зі скрутним майновим станом. На підтвердження скрутного майнового стану заявниця подавала довідки ОК-5, ОК-7 за період до 2014 року та довідку з реєстру фізичних осіб-платників податку.

Апеляційним судом неодноразово роз`яснювалося, що звільнення чи відстрочення сплати судового збору здійснюється на підставі оцінки майнового стону в цілому, а не тільки на підставі оцінки грошових надходжень. При цьому, мають враховуватися і наявність нерухомого майна, банківських вкладів, корпоративних прав, цінних паперів, тощо. У зв`язку з подальшим неподанням до суду відомостей з даного приводу апеляційні скарги визнавались неподаними та повертались заявниці.

Після чергового повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 подала до суду нову апеляційну скаргу та нове клопотання про звільнення від сплати судового збору. При цьому, зазначене клопотання є аналогічним тим, що вже подавалися до суду раніше і були оцінені та відхилені судом.

Оскільки ОСОБА_1 в черговий раз подала до суду апеляційну скаргу з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, яке є повністю аналогічним тим, що вже неодноразово вирішувалися судом, без будь-якого врахування попередніх роз`яснень суду, апеляційний суд визнав подання такої апеляційної скарги та відповідного клопотання зловживанням процесуальними правами, залишивши вказану апеляційну без розгляду та повернувши її особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу від 17 квітня 2024 року ТОВ «Олком-Лізинг» просить суд в задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Форма і зміст апеляційної скарги має відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнення від його сплати.

Встановлено, що ОСОБА_1 тричі подавала апеляційні скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року. При цьому, кожного разу судовий збір сплачено нею не було.

Двічі, встановивши розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги, апеляційний суд залишав апеляційну скаргу без руху та роз`яснював заявниці порядок усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

ОСОБА_1 неодноразово надавала клопотання про звільнення чи відстрочення її від сплати судового збору, посилаючись на те, що у неї на сьогоднішній день скрутне матеріальне становище, вона немає доходу у зв`язку з війною та тим, що має на вихованні малолітню дитину. На підтвердження зазначених обставин остання надавала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 29 червня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року включно та копії довідок Пенсійного фонду України за формами ОК-7, ОК-5, сформовані 12 липня 2023 року.

Апеляційним судом неодноразово роз`яснювалося, що звільнення чи відстрочення сплати судового збору здійснюється на підставі оцінки майнового стану в цілому, а не тільки на підставі оцінки грошових надходжень. При цьому, мають враховуватися і наявність нерухомого майна, банківських вкладів, корпоративних прав, цінних паперів, тощо.

У зв`язку з подальшим неподанням ОСОБА_1 до суду нових відомостей з даного приводу апеляційні скарги визнавались неподаними та повертались заявниці. При цьому апеляційний суд зазначав, що відповідачкою не було надано документів, які б підтверджували, що вона є безробітною та має на утриманні малолітню дитину. Також суд вказував, що надані довідки з Пенсійного Фонду України за період з 2001-2003 роки та за 2012-2014 роки не охоплюють період розгляду даної справи.

Після чергового повернення судом апеляційної скарги ОСОБА_1 19 січня 2024 року втретє подала до суду апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року та клопотання про звільнення її від сплати судового збору. При цьому клопотання та додані до них документи були аналогічні тим, що вже неодноразово подавались ОСОБА_1 до суду раніше і були оцінені та відхилені судом.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України.

Встановлено, що учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Водночас кожний учасник справи зобов`язаний: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_1 втретє подала до суду апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, яке є аналогічним тим, що вже неодноразово вирішувалися судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, апеляційний суд обґрунтовано визнав такі дії зловживанням процесуальними правами, повернувши апеляційну скаргу заявниці без розгляду.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду