ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 .? адвоката ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 9 лютого 2023 року засуджено ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком 13 жовтня 2022 року близько 16:00 ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку з її смертю, за попередньою змовою між собою, під час дії воєнного стану, проникли до квартири АДРЕСА_2 , з якої викрали майно потерпілого ОСОБА_8 , а саме: планшет вартістю 300,48 грн, ноутбук вартістю 2494,17 грн, два мобільних телефони вартістю 270 грн за кожен, ноутбук вартістю 25 419 грн та грошові кошти в сумі 8200 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, скоєному в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК.
Житомирський апеляційний суд вироком від 26 грудня 2023 року вирок місцевого суду у частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, зазначає, що вирок апеляційного суду є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, у результаті чого було застосовано занадто суворе покарання. Просить указаний вирок змінити: застосувати до засудженого приписи ст. 75 КК і призначити йому покарання, яке б не було пов`язано з реальним позбавленням волі.
Звертає увагу, що суди належним чином не оцінили обставин, які пом`якшують покарання, а саме: визнання вини; щирого каяття; складних життєвих обставин; того, що ОСОБА_7 вибачився за вчинений злочин; відсутності будь-якої шкоди, оскільки майно було повернуто; позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.
Позиції учасників судового провадження
Захисник наполягав на задоволенні касаційної скарги.
Прокурор не підтримала доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просила залишити її без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи захисника в касаційній скарзі про невідповідність призначеного судами покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважаючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення і мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мети і засад його призначення.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і можливості застосування приписів ст. 75 КК, та пов`язано із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання (статті 66, 67 КК), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні бути враховані під час призначення покарання.
Так, з матеріалів провадження випливає те, що суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи висновок стосовно виду й розміру визначеного засудженому покарання, взяв до уваги обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), і відсутність обставин, що його обтяжують.
Також суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі із застосуванням до нього звільнення від відбування покарання, не зняті і не погашені в законному порядку судимості, звільнення з місць позбавлення волі 29 січня 2021 року та вчинення у жовтні 2022 року нового умисного тяжкого кримінального правопорушення проти власності в період воєнного стану, що свідчить про його стале небажання стати на шлях виправлення. Судом також взято до уваги, що він неодружений, не має сім`ї та утриманців, працездатного віку, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на спеціалізованих обліках не перебуває.
Крім цього, як слушно зазначив апеляційний суд, викрадене майно та кошти було вилучено й повернуто завдяки процесуальним діям працівників поліції.
На підставі наведених даних суд дійшов висновку про необхідність призначення
ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією статті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років без застосування положень ст. 75 цього Кодексу, тобто призначив покарання, яке він має відбувати реально.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим і застосувати положення ст. 75 КК, як про це зазначено в касаційній скарзі, Суд не знаходить.
Вирок апеляційного суду належним чином мотивований і відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б вели до безумовного скасування або зміни судового рішення, суд касаційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд