ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/3145/20-ц

Описова частина

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - ПрАТ «СК «Граве Україна») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивовано тим, що 04 серпня 2019 року у м. Одеса, по вул. Французький бульвар, 10, із її транспортним засобом «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбувся страховий випадок - ДТП, у результаті якого застрахований автомобіль у ПрАТ «СК «Граве Україна» зазнав механічних пошкоджень. З метою отримання страхового відшкодування 05 серпня 2019 року вона звернулася до відповідача із відповідною заявою та надав необхідні документи, зокрема, нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Листом відповідача від 06 серпня 2019 року їй було повідомлено, що заява-повідомлення про випадок з транспортним засобом від 05 серпня 2019 року не підлягає розгляду страховиком, у зв`язку із припиненням дії Договору страхування та відсутністю страхового покриття станом на момент відповідної події.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 вважала дії відповідача щодо неприйняття рішення про виплату страхового відшкодування незаконними, необґрунтованими, у зв`язку із чим просила суд стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 207 813,03 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що не встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про страхування», умов укладеного договору, прав позивача, при розгляді заяви про страхове відшкодування, оскільки на момент подання такої заяви Договір страхування був припиненим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б., відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу на судове рішення було подано заявником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційний суд вказав, що правових підстав вважати, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи немає, спростовуються матеріалами справи, тому виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду відсутні.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 січня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк. Касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б., усунув недоліки касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/3145/20-ц із Печерського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 було повідомлено про дату та час судового засідання 15 липня 2021 року, повний текст судового рішення ні позивач, ні її представник не отримували, з судовим рішення ознайомилися в канцелярії районного суду, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України, оскільки на переконання заявника, відсутність доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання свідчить про наявність виключної підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилається на відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ПрАТ «СК «Граве Україна» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права

(абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

За правилом частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1. подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2. пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б., направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року, яке було оприлюднено на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 18 лютого 2022 року.

Як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження заявник посилався на пропуск строку внаслідок неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 15 липня 2021 року та у якому було ухвалено оскаржуване судове рішення.

Із текстом рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року у справі № 757/3145/20-ц представник заявника ознайомився у канцелярії Печерського районного суду м Києва, оскільки копія рішення засобами поштового зв`язку на адресу заявника та представника не направлялась. При цьому в касаційній скарзі заявник навіть не зазначає дати такого ознайомлення.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків.

Оскільки з моменту складення повного тексту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (15 липня 2021 року) до моменту звернення до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою (08 листопада 2023 року) сплинуло більше року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Заявником не наведено переконливих аргументів, які б доводили протилежне.

При цьому, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є позивачем у справі та була повідомлена про розгляд вказаної справи, про що свідчать клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, відповідь на відзив, заява про виклик свідків, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Крім того, зі змісту протоколу судового засідання від 01 березня 2021 року вбачається, що представник позивача - ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні 01 березня 2021 року. У матеріалах справи міститься розписка про повідомлення представника позивача - ОСОБА_3 про призначення даної справи до розгляду на 15 липня 2021 року об 12:00 год.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Пунктом 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки зокрема є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що його довірителька не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому, ОСОБА_1 подавалися до суду заяви по суті розгляду справи, зокрема: клопотання про відкладення підготовчого судового засідання; відповідь на відзив; заява про виклик свідків; клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність справи у провадженні суду. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 2-2754/11 (провадження № 61 -8207св19).

Верховний Суд звертає увагу заявника, що ОСОБА_1 є позивачем у цій справі, а тому була обізнана про її існування, проте не скористалася своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги у строк, визначений чинним законодавством, хоча мала об`єктивну можливість це зробити.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу на судове рішення було нею подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д. Б., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду