ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/4692/20

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2016 відсоткового розміру його пенсії нижче 90% від сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Пенсійний фонд України відновити його пенсійні права шляхом обчислення з 01.01.2016 його пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Пенсійний фонд України виплатити йому недоплачені суми пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у не проведенні з 31.08.2011 індексації його пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Пенсійний фонд України відновити його пенсійні права шляхом проведення індексації всіх виплачених йому з 31.08.2011 сум пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Пенсійний фонд виплати йому суми індексації пенсії з 31.08.2011;

- запровадити у порядку статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2011 року позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, перебуває, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка обчислена в розмірі 90% грошового забезпечення пенсії.

У 2016 році позивач вступив на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, яку він проходив на офіцерських посадах, під час проходження служби в ЗСУ продовжував отримувати пенсію, оскільки відповідно до діючої редакції Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" під час призову на військову службу в особливий період виплата пенсії не припиняється.

У 2016 році позивач отримав статус учасника бойових дій.

У серпні 2018 року позивача звільнено з військової служби.

На підставі заяви позивача з 04.08.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві його переведено на військову пенсію, яку обчислено у розмірі 70%, а з 29.08.2018 - на військову пенсію по інвалідності, яку обчислено у розмірі 80%.

На запит позивача про надання інформації Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 10.02.2020 вих. №2600-0213-8/12590 повідомлено, що з 01.01.2016 перерахунок пенсії обчислено виходячи з 70% відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводиться перерахунок пенсії, зокрема у відповідності до статей 13, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У вересні 2018 відповідно до поданої до Головного управління заяви проведено з 04.08.2018 перерахунок після звільнення зі служби в зв`язку з демобілізацією на підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління документів. Розмір пенсії було обчислено з розрахунку 70% сум грошового забезпечення за 39 років вислуги, відповідно до редакції Закону, що діяла на момент перерахунку. Відповідно до заяви від 29.11.2018 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено з розрахунку 80 % суми грошового забезпечення.

Не погодившись із діями відповідачів щодо зменшення основного розміру пенсії з 01.01.2016 та щодо не проведення з 31.08.2011 індексації пенсії, позивач звернувся до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.11.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 по 28.11.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення та невиплати з 31.08.2011 ОСОБА_1 індексації пенсії протиправною.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити індексацію та виплатити ОСОБА_1 суми пенсії, виплачених з 31.08.2011, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Також суди виходили з того, що з 29.11.2018 позивачу була призначена пенсія по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення, відповідно до законодавчих приписів, чинних на той час, тому підстави для задоволення позову у відповідній частині позовних вимог відсутні.

Також суди виходили з того, що пенсія, яку позивач отримує, є об`єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що пенсія позивача індексувалась з 2011 року.

Також суди виходили з того, що статтею 382 КАС України встановлене право суду встановити відповідні заходи судового контролю, водночас, позивачем не зазначено жодної підстави, за яких виникає така необхідність, з огляду на що клопотання позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення статті 23 Закону №2262-XII відповідно до якої, в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Також покликається на те, що оскільки у нього є вислуга для пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення (яка була призначена у 2011 році і її виплата не припинялася, тобто він не втрачав право на її отримання) то отримавши у 2018 році інвалідність, має право на обчислення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, тобто, у розмірі тих самих 90%, на які він набув право у 2011 році при первісному призначенні пенсії за вислугу років.

Також покликається на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні від 30.09.2020 визнав його право на обчислення військової (не міліцейської) пенсії за вислугу років у відсотковому розмірі 90% грошового забезпечення у 2018 році після його звільнення. А якщо це право було визнано судом, то відповідно він має право саме на такий відсотковий розмір (90%) й при обчисленні пенсії по інвалідності у тому ж 2018 році.

Також покликається на те, що підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Також покликається на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідатиме меті адміністративного судочинства про повний та всебічний захист його порушеного права, а відмова у його встановленні тягнутиме неповний захист його права та надасть можливість відповідачу тривалий час не виконувати судове рішення.

Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов`язанні відповідачів обчислювати військову пенсію по інвалідності після 28.11.2018 у розмірі 90% сум його грошового забезпечення та відмови у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити у цій частині нове рішення, відповідно до якого: визнати протиправним зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з 29.11.2018 відсоткового розміру його пенсії нижче 90% від сум грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів відновити його пенсійні права шляхом обчислення з 29.11.2018 пенсії у розмірі 90% від грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів виплатити йому недоплачені з 29.11.2018 суми пенсії; запровадити у порядку статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.

Відповідачі не скористались правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Судові рішення оскаржуються лише позивачем і лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, відтак в силу приписів статті 341 КАС України касаційний перегляд здійснюється саме в таких межах.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), тут і надалі - в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені у статті 18 Закону №2262-XII, згідно якою пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно зі статтею 19 Закону №2262-XII групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Статтею 21 Закону №2262-XII визначено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Водночас, відповідно до статті 23 Закону №2262-ХІІ в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій безпідставно обмежили відсотковий розмір грошового забезпечення моментом призначення позивачу пенсії по інвалідності, оскільки відповідно до статті 23 Закону №2262-ХІІ пенсія по інвалідності може призначатися у розмірі пенсії за вислугу років.

Оскільки суди встановили, що станом на час призначення пенсії по інвалідності вислуга позивача надавала йому право на пенсію в розмірі 90%, то в силу приписів статті 23 Закону №2262-ХІІ пенсія по інвалідності з 29.11.2018 повинна призначатись в такому ж розмірі.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії саме по 28.11.2018 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення по 28.11.2018, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні в частині мотивів часткового задоволення позовних вимог, а також виключенні у резолютивній частині рішення суду першої інстанції слів і цифр "по 28.11.2018", а в решті - залишенню без змін.

Вимоги касаційної скарги про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають, оскільки за правилами статті 382 КАС України такі повноваження належать суду, який постановив судове рішення, а в силу приписів статтей 328 та 294 КАС України ухвали з питань судового контролю за виконанням судових рішень касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,