ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у кримінальному провадженністосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 5300 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
Вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду 19 травня 2019 року близько 02:00 ОСОБА_6 разом з раніше знайомою ОСОБА_8 перебували у приміщенні квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 .
У цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які були у стані алкогольного сп`яніння виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом розбійного нападу, поєднаного із застосуванням насильства, що є небезпечним для здоров`я та життя особи, яка зазнала нападу, після чого
ОСОБА_6 і ОСОБА_8 вступили між собою у злочинну змову.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів напали на ОСОБА_9 та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя особи, яка зазнала нападу, завдали йому не менше шести травмуючих ударів руками і ногами, спричинивши потерпілому такі тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітки, переломи 5-го ребра по передньо - пахвовій і 8-го ребра по середньо-пахвовій лініях справа, правосторонній пневмогемоторакс, підшкірну емфізему на рівні переломів ребер, численні підшкірні гематоми до 20 см у діаметрі обличчя, тулуба, обох верхніх кінцівок. Закрита травма грудної клітки з переломами 5, 8-го ребер, пневмогемотораксом, підшкірною емфіземою, підшкірні гематоми тулуба за своїм характером у сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Підшкірні гематоми обличчя, верхніх кінцівок за характером належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, подолавши волю потерпілого до опору, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , із погрозою застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для здоров`я та життя потерпілого, а саме приставивши до шиї кухонний ніж, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_9 , після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 5569,13 грн.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
У цьому кримінальному провадженні вироком Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2021 року також було засуджено ОСОБА_8 , вирок стосовно якої ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з її смертю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), однак це рішення не оскаржується в касаційному порядку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечення на касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не погоджується з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2023 року, вважає, що вона прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить призначити новий розгляд.
Вважає, що докази, надані стороною обвинувачення не доводять його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначає, що апеляційний суд порушив його право на захист, оскільки обмежив його в часі на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Час, наданий судом на ознайомлення, не був для нього достатнім, про що він наголошував у суді апеляційної інстанції.
Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд не дотримався вимог статей 23, 94, 404, 405 КПК.
Порушуючи приписи ст. 404 КПК суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі і проведенні комплексної судово-медичної експертизи, хоча наявні в матеріалах кримінального провадження експертні висновки містять протиріччя. Також таке клопотання було обумовлено тим, що місцевий суд провів судовий розгляд неповно, зокрема безпідставно не допитав свідка сторони обвинувачення
ОСОБА_10 .
Також апеляційний суд здійснив судовий розгляду без участі потерпілого та його представника, чим порушив його право бути присутнім під час розгляду справи і виступити в судових дебатах.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого прокурор, який брав участь у розгляді справи, не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі, і просить судові рішення залишити без зміни. Обґрунтовуючи свою позицію, вказує на те, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, повно і всебічно дослідивши всі докази у справі, у тому числі сторони захисту. Апеляційний суд розглянув справу в межах поданих апеляційних скарг, дав вичерпні відповіді на доводи, забезпечив засудженому право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Позиція засудженого щодо недостатності часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження була спрямована на затягування розгляду справи.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили суд її задовольнити.
Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, вислухавши засудженого та його захисника, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги і вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, на що посилається у скарзі засуджений. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК і ґрунтується на з`ясованих обставинах, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено. У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, які суд дослідив та оцінив із урахуванням положень статей 85, 86, 88, 94 цього Кодексу. Вирок суду відповідає приписам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
Так, незважаючи на часткове визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні, її встановлено на підставі показань потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив суду, що 18 травня 2019 року близько 20:00 на пл. Миру в м. Краматорську він познайомився з дівчиною, яка представилася ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ). Через деякий час до них приєднався хлопець, вона представила його своїм братом та назвала ОСОБА_12 ( ОСОБА_6 ). Разом вони перебували у сквері Шевченка, де вживали алкогольні напої. ОСОБА_8 постійно виявляла до нього знаки уваги і загравала. Близько 23:00 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 викликали таксі та запропонували підвезти його додому. Усі піднялися до його квартири на АДРЕСА_2 . Оскільки в нього не було достатньо алкогольних напоїв, вони викликали таксі і разом поїхали їх купувати. Повернувшись додому, почали спілкуватися та вживати алкогольні напої. Пізніше він з`ясував, що ОСОБА_6 не є братом ОСОБА_8 . Під час розмов у квартирі ОСОБА_8 постійно загравала до нього. Близько 02:00 ОСОБА_6 вийшов на сходову клітку палити, а ОСОБА_8 обняла його, а у цей час зайшов
ОСОБА_6 і став завдавати йому ударів по обличчю й казати, що ОСОБА_8 є його дружиною та йому не приємно це бачити. ОСОБА_6 завдав йому великої кількості ударів у різні частини тіла, потім повалив з ніг і продовжив завдавати удари. Коли потерпілий був на підлозі, ОСОБА_8 також почала завдавати йому ударів у різні частині тіла. Припинивши побої, вони підняли його під руки та потягли до однієї з кімнат, там кинули на диван та завдали йому декількох ударів по голові. Протягом ночі питали пін код банківської картки, скільки на ній грошей та намагалися з`ясувати, де в нього лежать долари і золото, водночас завдавали тілесних ушкоджень по обличчю. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 по черзі перебували в кімнаті й спостерігали за ним, щоб він не рухався, і намагалися відшукувати цінні речі у квартирі. Він бачив все, але не рухався, оскільки боявся за своє життя. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 погрожували йому вбивством і зґвалтуванням невідомою особою. У певний час ОСОБА_8 притиснула йому до горла ніж, і вони повідомили, що він винен їм 5000 дол. Від отриманих тілесних ушкоджень змінилося його життя, оскільки він позбавлений можливості займатися спортом, зокрема альпінізмом. Одна легеня в нього майже не працює, та він не може в повному обсязі виконувати свої трудові обов`язки.
Ці показання є послідовними й повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема: заявою потерпілого ОСОБА_9 від 19 травня 2019 року про вчинений щодо нього розбійний напад невідомими чоловіком і жінкою за місцем його проживання, які спричинили йому численні тілесні ушкодження та заволоділи його речами; протоколом огляду місця події від 19 травня 2019 року; фактичними даними, які містяться:
- у висновку комісійної судово-медичної експертизи від 03 вересня 2019 року № 143, який зроблено на підставі аналізу медичної документації та відповідно до якого у ОСОБА_9 встановлено тілесні ушкодження, що могли виникнути в період і за обставин кримінального провадження, указаних в ухвалі суду про призначення експертизи, і належать до тяжких тілесних ушкоджень;
- у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 20 травня 2019 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6 як особу, що завдавала йому тілесних ушкоджень та заволоділа його майном;
- у протоколі огляду відеозаписів від 01 серпня 2019 року, за даними якого на відеозаписах з телефону ОСОБА_8 зафіксовано події, що відбувалися у квартирі потерпілого, зокрема погрози ОСОБА_8 в бік потерпілого та її поведінка в цілому;
- у висновку експерта від 21 червня 2019 року № 2/5-15, згідно з яким слід пальця руки, вилучений 19 травня 2019 року на місці вчинення злочину, залишений мізинцем правої руки ОСОБА_6 ;
- у протоколі слідчого експерименту від 06 червня 2019 року за участю потерпілого та ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , у якому відтворено обставини завдання потерпілому ударів на кухні квартири, погрози ножем у спальні та місцезнаходження майна;
- у протоколах огляду предметів від 25 червня 2019 року, згідно з якими було оглянуто надані потерпілим виписку за його карткового рахунку, з датовану 19 травня 2019 року, якою, зокрема, підтверджено видачу готівки в сумі 2800 грн, та фотознімки відеокамери банкомата під час зняття грошових коштів, на яких зафіксовано ОСОБА_8 , що закриває обличчя руками та розмовляє по мобільному телефону.
Враховано також показання судово-медичного експерта ОСОБА_13 , який підтвердив фактичні дані висновку та вказав на методики, використані в ході комісійної судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 .
Доводи ОСОБА_6 про те, що він мав намір забрати в потерпілого кошти, які той був йому винен, і бійку спровокував потерпілий, який намагався примусити
ОСОБА_8 вступити в інтимні відносини, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки сторона захисту не надала на підтвердження цього достовірних доказів.
Отже, зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання потерпілого і фактичні дані, що містяться у протоколах слідчих дій та у висновках експертів, беззаперечно підтверджують винуватість засудженого, а тому правомірно поклав їх в основу вироку. Ці докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності. Місцевий суд визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством та погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дійшов висновку, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 цей суд розглянув із дотриманням вимог ст. 370 КПК. Винуватість ОСОБА_6 установлено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, і зробив висновок, що доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, визнання ряду доказів недопустимими є необґрунтованими. Докази, покладені місцевим судом в основу вироку, є належними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Апеляційний суд зауважив, що ОСОБА_6 спричинив насильство щодо потерпілого ОСОБА_9 , під час чого вимагав негайно передати йому грошові кошти, а також без добровільної згоди потерпілого забрав його майно, яке перебувало у квартирі, в той час, коли потерпілий був у безпорадному стані внаслідок завдання йому ОСОБА_6 численних тілесних ушкоджень. Крім того, суд звернув увагу, що сам обвинувачений під час допиту не заперечував факту завдання потерпілому тілесних ушкоджень і того, що забрав в нього банківську карту, з якої було знято грошові кошти, та майно потерпілого.
Суд вважає неспроможними доводи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим не дотримався приписів ст. 404 КПК.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями.
Як видно з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції, і не надав іншої оцінки доказам, ніж та, яку дав місцевий суд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків. Повторне недослідження апеляційним судом у порядку ст. 404 цього Кодексу доказів не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду.
Доводи касаційної скарги засудженого про розгляд кримінального провадження з порушенням вимог КПК, без участі потерпілого колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 405 КПК апеляційний розгляд за відсутності сторін або інших учасників кримінального провадження можливий за умови, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілий був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційних розглядів і з врахуванням його заяви про можливість здійснення апеляційного розгляду за його відсутності та за відсутності представника, зважаючи на це, апеляційний суд здійснив розгляд апеляційних скарг сторони захисту без указаних осіб, оскільки їх участь у розгляді справи не була обов`язковою (т. 3, а с. 220).
Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не зазначає, як відсутність потерпілого під час апеляційного розгляду вплинула на законність постановленого судом рішення в цілому.
Доводи засудженого про те, що суд безпідставно не допитав свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 , є необґрунтованими з огляду на таке.
Як видно зматеріалів кримінального провадження, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор у справі не наполягав на допиті свідка ОСОБА_10 , а сторона захисту не заявляла клопотань про допит її допит. Крім того, засуджений не вказує, які фактичні дані, що могли вплинути на законність прийнятих рішень, могла повідомити свідок.
Необґрунтованими є доводи засудженого про те, що суд безпідставно відмовив стороні захисту у проведенні додаткової судово-медичної експертизи.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту в цій частині, слушно зауважив, що експертом на підставі усіх необхідних даних провів повне та об`єктивне дослідження тілесних ушкоджень потерпілого й інших даних, які б могли бути підставою для визнання експертизи неповною, матеріали кримінального провадження не містять, а тому відсутні причини для проведення додаткової судово-медичної експертизи. Крім того, сторона захисту, не погоджуючись із висновком комплексної судово-медичної експертизи, не посилається на обставини, які викликають сумніви в достовірності висновків експертизи і які є суттєвими та можуть впливати або впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_6 . Про такі обставини не зазначено в касаційній скарзі. Також допитаний за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_13 детально розповів, які документи медичного характеру було надано для проведення експертизи та які методичні рекомендації використано для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого. З пояснень експерта не вбачаються будь-які розбіжності з висновками експертизи, що могли вплинути на її результати або давали підстави для призначення додаткової експертизи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з обставин, установлених судами попередніх інстанцій, видно, що характер, послідовність дій та поведінка
ОСОБА_6 під час вчинення злочину достатньою мірою вказують на наявність у його діях ознак саме розбою за кваліфікуючими ознаками, які визначено судовими рішеннями.
Апеляційний суд, залишаючи без змін вирок суду першої інстанції, відповідно до ст. 419 КПК належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав уважати ухвалу апеляційного суду незаконною чи необґрунтованою, на чому наполягає засуджений, колегія суддів не вбачає.
Доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції позбавив його права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, не ґрунтуються на цих матеріалах.
За матеріалами справи, засуджений 06, 10 та 24 грудня 2021 року був ознайомлений з томами № 1 та 2 томами матеріалів кримінального провадження (т. 3, а.с. 208-210).
27 квітня 2023 року засуджений повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з проханням надати йому можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Згідно з наявними у справі відмітками (т. 4, а.с. 46) засуджений був доставлений до апеляційного суду, де 12, 18, 19 травня 2023 року здійснював ознайомлення зі справою. Оскільки засуджений зволікав з ознайомленням, суд ухвалою від 22 травня 2023 року встановив строк на ознайомлення, а саме 22, 23, 24 травня 2023 року з 12:00. У вказані дні засуджений здійснював ознайомлення, що підтверджено відповідними відмітками.
Таким чином, апеляційний суд, діючи в межах процесуального закону, вжив достатніх заходів для забезпечення засудженому права на ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, на час ознайомлення матеріали кримінального провадження складалися із чотирьох неповних томів, що не є значним обсягом, який міг ускладнювати ознайомлення.
Інші доводи засудженого, стосовно переоцінки фактичних обставин подій, повноти дослідження доказів та їх достовірності Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
Істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути безумовною підставою для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.
Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд