ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 308/14745/21

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що її рідний дядько - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у власному будинку АДРЕСА_1 . За життя він сім`ю не створив, у шлюбі не перебував, дітей не має та заповіту не залишив. Її батько - ОСОБА_5 є єдиним рідним братом померлого, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Її батько в шестимісячний строк із дати відкриття спадщини за братом вчиняв дії щодо прийнятті спадщини, однак вона не знайшла жодних письмових документів, які би засвідчували подання її батьком заяви на прийняття спадщини нотаріусу. Маючи намір оформити документи на спадщину за покійним дядьком - ОСОБА_4 у порядку спадкової трансмісії, вона звернулася до приватного нотаріуса, однак у прийнятті такої заяви їй в усній формі було відмовлено через пропуск її батьком - ОСОБА_5 установленого законодавством шестимісячного строку на прийняття спадщини за рідним братом - ОСОБА_4 . Відтак це не дає їй права оформлення спадкових прав за покійним дядьком - ОСОБА_4 у позасудовий спосіб без установлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, вона, як єдина племінниця померлого дядька, є спадкоємицею п`ятої черги за законом, до якої також належить і відповідач у справі - її троюрідна сестра.

Поважною причиною пропуску нею строку для прийняття спадщини була наявність спадкоємця другої черги (її батька), який висловив своє бажання прийняти спадщину і переконував її в тому, що все для цього оформив. Вона, як племінниця померлого, є спадкоємицею п`ятої черги, а тому вважала, що подання нею такої заяви про прийняття спадщини не є виправданим.

Просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті рідного дядька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дати набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, пред`являючи указаний позов, ОСОБА_1 відповідачем зазначила ОСОБА_2 . На підставі письмового звернення ОСОБА_1 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Новицькою О. В. видано 05 листопада 2021 року інформаційну довідку зі спадкового реєстру, якою підтверджено, що за померлим ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалась. Докази того, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем, яка прийняла спадщину за померлим ОСОБА_4 , в матеріалах справи відсутні, до позовної заяви не долучено.

Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19.

Позивачем до закінчення підготовчого провадження не заявлялись клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи або залучати до участі у справі співвідповідачів.

Зважаючи на викладене, позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, що є безумовною підставою для відмови в його задоволенні, клопотання про заміну неналежного відповідача на належного або залучення до участі у справі співвідповідачів позивачем в порядку статті 51 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження не заявлено.

Що стосується клопотання відповідача про долучення письмових доказів до матеріалів справи, яке надійшло до суду 07 грудня 2022 року, суд виходить з того, що оскільки відповідач в порушення приписів ЦПК України не долучила доказів до відзиву, не подала відзив на позовну заяву, та не повідомила суд письмово про наявність об`єктивних причин, через які доказ не може бути поданий у встановлений законом строк, подала їх до суду після спливу тривалого часу, а відтак докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 22 березня 2022 року і 22 листопада 2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Петрецьким С. І. до суду було подано клопотання про залучення до участі у цій справі співвідповідача - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області та про повернення до стадії підготовчого засідання.

У судовому засіданні 18 січня 2023 року протокольною ухвалою вказані клопотання залишені без розгляду.

Суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 (провадження № 61-21431св21), статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і підійшов до вирішення цього питання формально, хоча сторона позивача участі в підготовчому засіданні не брала та обґрунтувала поважність причин неподання відповідного клопотання до закінчення підготовчого провадження.

Проте апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції, а відтак оскаржене рішення суду в порядку статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, що не перешкоджає позивачу звернутися до місцевого суду з іншим позовом до належного відповідача або ж з інших підстав.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відмовлено у долучені до матеріалів справи документів, поданих відповідачем, оскільки таку відмову суду безпосередньо ОСОБА_2 , як особа, що їх подала, не оскаржувала.

Аргументи учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щопри розгляді справи суди не застосували правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20. До початку розгляду справи по суті представником позивача були подані клопотання про залучення співвідповідача (заміну неналежного відповідача) - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, а також заяву (клопотання) про повернення до стадії підготовчого судового засідання, якою просив для виконання невиконаних завдань підготовчого провадження у справі повернутись до стадії підготовчого судового засідання та прийняти до розгляду клопотання позивача про залучення співвідповідача (заміну неналежного відповідача).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27 червня 2022 року в задоволенні клопотань представника позивача щодо заміни неналежного відповідача та повернення до стадії підготовчого судового засідання було відмовлено та вказано на можливість оскарження такої ухвали в апеляційному порядку.

26 вересня 2022 року ухвалою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу представника позивача на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27 червня 2022 року повернуто особі, яка її подала, оскільки така не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Клопотання про залучення співвідповідача (заміну неналежного відповідача) позивач також заявляв в суді апеляційної інстанції, та у тексті апеляційної скарги.

Суд обмежив процесуальні права позивача на судовий захист, незважаючи на те, що згідно з частиною третьою статті 51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем за окремих умов, які позивачем обґрунтовувались у поданих заявах та клопотаннях.

Суди не врахували та не дослідили чи може бути відповідач у справі ОСОБА_2 належним відповідачем, оскільки заявила своє право на спадкове майно. Одночасно до суду першої інстанції вона подала документи, що засвідчують вчинення нею дій щодо прийняття спадщини за померлим їхнім з позивачем дядьком.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи не застосував правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, мав процесуальні повноваження для вирішення питання про заміну сторони.

Апеляційний суд вказав на допущені порушення процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції, однак посилався, як на підставу прийняття постанови, на статтю 375 ЦПК України. Формальний підхід до розгляду справи судами попередніх інстанцій позбавив позивача права на судовий захист та доступ до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 9 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20; у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 5526381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша - третя статті 51ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (частина друга статті 197ЦПК України).

Підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні(частини перша, друга статті 197ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 (провадження № 61-21431св21), на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. … В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті». В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». У справі, що переглядається: у вересні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , КЖЕП «Південне», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна; ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за № 204/6085/20; призначено у справі підготовче засідання; ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська постановленою на місці 01 грудня 2020 року закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті; 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 в рахунок виконання зобов`язань за договором іпотеки від 28 грудня 2020 року прийняла у власність спірну квартиру, яка у подальшому розподілена на дві окремі квартири: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 ; після чого 02 квітня 2021 року кв. АДРЕСА_2 відчужена на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 . Право власності на новоутворену кв. АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 29 березня 2021 року; 21 квітня 2021 року Дніпровська міська рада до суду першої інстанції подала заяву про повернення в підготовче засідання з метою зміни предмету позову; суди дійшли висновку про відсутність підстав для такого повернення, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи; суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачем подано позов до зміни власника спірної квартири та її поділу на дві окремі квартири; за таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за неналежного складу відповідачів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 295/19747/14-ц (провадження № 61-20794св19) вказано, що «ухвала Богунського районного суду міста Житомира, занесена до протоколу судового засідання, від 19 серпня 2019 року, якою замінено кредитора на ОСОБА_5 є такою, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому висновок апеляційного суду про її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є помилковим з таких підстав. Направляючи справу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався положеннями пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України у поєднанні з положеннями статті 379 ЦПК України. Разом з тим, з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду заяви про заміну сторони у справі, така ухвала не є ухвалою у сенсі положення зазначених норм права. За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді такої ухвали є статті 375-378 ЦПК України. Положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи з підстав статті 379 ЦПК України. Всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду заяви про заміну сторони у справі, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув заяву по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалою суду першої інстанції від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 28 грудня 2021 року;

28 грудня 2021 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника; відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та визнання позову. Підготовче судове засідання 28 грудня 2021 року не проводилось у зв`язку з відпусткою судді;

підготовче судове засідання проведено без участі сторін 24 лютого 2022 року, в якому суд відмовив у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та продовжив судовий розгляд. Ухвала мотивована тим, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців. Докази того, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем, яка прийняла спадщину за померлим ОСОБА_4 , в матеріалах справи відсутні. Позивачем не заявлялись клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. За таких обставин визнання позову відповідачем ОСОБА_2 суперечить закону;

одночасно, в підготовчому судовому засіданні24 лютого 2022 року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 24 березня 2022 року;

22 березня 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, а 23 березня 2022 року - клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, тобто до початку розгляду справи по суті. В справі відсутні відомості про проведення розгляду справи 24 березня 2022 року;

27 червня 2022 року суд у задоволені клопотання представника позивача про повернення справи до стадії підготовчого судового засідання та клопотання про залучення співвідповідача у справі відмовив. Вказав, зокрема, що вирішення питання про залучення до участі в справі співвідповідача відбувається у підготовчому засіданні, яке на даний час закрито, і правового механізму повернення із стадії судового розгляду по суті на стадію підготовчого провадження не передбачено нормами ЦПК України;

22 листопада 2022 року представником позивача повторно до суду було подано клопотання про залучення до участі у цій справі співвідповідача - Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області - та про повернення до стадії підготовчого засідання;

у судовому засіданні 18 січня 2023 року протокольною ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вказані клопотання залишено без розгляду.

За таких обставин суд першої інстанції не забезпечив завдань підготовчого провадження, якими є забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, не відклав 24 лютого 2022 рокупідготовче провадження за встановлення обставин, які свідчили про пред`явлення позову до неналежного відповідача та неможливість вирішення питання про його заміну без участі відповідача. При цьому в ухвалі про закриття підготовчого провадження суд констатував, що «відсутні питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача».

Суд першої інстанції не врахував, що неврегульованість процесуальним законодавством питання повернення суду до стадії підготовчого провадження після його закриттяне виключає можливість прийняття такого рішення для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, зокрема, якщо вони зумовлені необхідністю забезпечення завдань цивільного судочинства.

Рішення суду першої інстанції про відмову у позові обґрунтовано виключнойого пред`явленням до неналежного відповідача.

Тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що суд першої інстанції підійшов до вирішення питання щодо залучення співвідповідача у справі та повернення до стадії підготовчого засідання формально, хоча сторона позивача участі в підготовчому засіданні не брала та обґрунтувала поважність причин неподання відповідного клопотання до закінчення підготовчого провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,