ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
її захисника адвоката ОСОБА_7
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140090001108від 15 квітня 2020 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимої, за ст. 307 ч. 1, ст. 321 ч. 3, ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1КК України, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 307 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ст. 321 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на неї покладено відповідні обов`язки.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-20/23453-МРВ від 16 січня 2021 року, №СЕ-19-114-21-1743-НЗПРАП від 19 лютого 2021 року, №СЕ-19-114-21-1744-НЗПРАП від 24 лютого 2021 року, №СЕ-19/114-21/1741-НЗПРАП від 24 лютого 2021 року у розмірі 1 634,50 грн, 2 288,30 грн, 3 922,80 грн, 3 595,90 грн відповідно.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
06 грудня 2020 року приблизно о 09 годині 45 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби психотропні речовини і прекурсори», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, незаконно збула ОСОБА_9 , анкетні дані якого змінено, в фольгово-полімерному блістері таблетку білого кольору, в якій згідно висновку експерта № СЕ 19/114-20/23453-МРВ від 16 січня 2021 року виявлено «метадон», що віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальною масою 0,0223 грам і який попередньо придбала та зберігала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.
Крім цього, 06 грудня 2020 року приблизно о 09 годині 45 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , всупереч вимогам ст. 19, 20, 21, 27 Закону України «Про лікарські засоби», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення незаконно збула ОСОБА_9 , анкетні дані якого змінено, фрагмент фольгово-полімерного блістера з двома таблетками жовтого кольору з написом «КМП», в яких згідно висновку експерта № СЕ 19/114-20/2353-МРВ від 16 січня 2021 року виявлено «зопіклон» - сильнодіючий лікарський засіб, загальною масою 0,0150 грам, який попередньо придбала та зберігала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.
Також 21 січня 2021 року, приблизно о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік АС № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби психотропні речовини і прекурсори», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, незаконно збула ОСОБА_9 , анкетні дані якого змінено, фольгово-полімерний блістер з таблеткою білого кольору, в якій згідно висновку експерта №СЕ 19/114-21/1743-НЗПРАП від 19 лютого 2021 року виявлено «метадон», що віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальною масою 0,0223 грам і який попередньо придбала та зберігала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.
Крім цього, 21 січня 2021 року, приблизно о 08 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік АС № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , всупереч вимогам ст. 19, 20, 21, 27 Закону України «Про лікарські засоби», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, незаконно збула ОСОБА_9 , анкетні дані якого змінено, фрагмент фольгово-полімерного блістера з двома таблетками жовтого кольору з написом «СОН…», в яких згідно висновку експерта №СЕ 19/114-21/1743-НЗПРАП від 19 лютого 2021 року виявлено «зопіклон», що відноситься до сильнодіючих лікарських засобів, загальною масою 0,0150 грам і який попередньо придбала та зберігала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.
Також 21 січня 2021 року, приблизно о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту сильнодіючих лікарських засобів, всупереч вимогам ст. 19, 20, 21, 27 Закону України «Про лікарські засоби», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, незаконно зберігала в фольгово-полімерному блістеру з написом «СОНАТ зопіклон 7,5 мг….» десять таблеток жовтого кольору, в яких згідно висновку експерта № СЕ-19/114-21/1744-НЗПРАП від 24 лютого 2021 року виявлено «зопіклон», що відноситься до сильнодіючих лікарських засобів, загальною масою 0,075 грам і який вона попередньо придбала та зберігала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.
Крім цього, 21 січня 2021 року, у період часу з 14 години 25 хвилин до 15 години 23 хвилини, працівниками УБН у Львівській області ДБН НП України спільно із працівниками відділу поліції № 4 Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено п`ять таблеток круглої форми білого кольору у фрагменті фольгового блістера з написом - маркування «МЕТАЛОН-ЗН…» та чотири таблетки круглої форми білого кольору в трьох секціях «Пн, СБ, Нд» полімерного футляра, у яких згідно висновку експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/114-21/1741-НЗПРАП від 24 лютого 2021 року виявлено метадон, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальною масою 0,2025 грам і який ОСОБА_6 попередньо незаконно придбала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та незаконно зберігала за місцем свого проживання до 21 січня 2021 року.
Також в цей же день в ході проведення вказаного санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 було виявлено у фрагменті фольгового блістера з написом - маркуванням «СОНАТ …» шість таблеток та фрагмент таблетки вкритих оболонкою жовтого кольору, у яких згідно висновку експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-21/1741-НЗПРАП від 24 лютого 2021 року виявлено «зопіклон», що відноситься до сильнодіючих лікарських засобів, загальною масою 0,0506 грам і які ОСОБА_6 попередньо умисно незаконно придбала за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та незаконно зберігала за місцем свого проживання до 21 січня 2021 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор вказує на допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої внаслідок м`якості, у зв`язку із чим просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та її особі внаслідок м`якості. Вважає, що апеляційний суд не навів в ухвалі належного мотивування підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, та не обґрунтував свого висновку про те, чому призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370, ст. 419 ч. 2 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
В письмових поясненнях щодо касаційної скарги прокурора захисник засудженої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Захисник та засуджена в судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 307 ч. 1, ст. 321 ч. 3, ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1 КК України та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Як убачається зі змісту вироку, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням зазначених вимог закону врахував наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, а саме її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Врахував суд також і дані про особу ОСОБА_6 , яка відповідно до вимог ст. 89 КК України є несудимою, має ряд тяжких захворювань, а також відсутність негативних наслідків від вчинених нею кримінальних правопорушень, та дійшов до висновку про можливість призначення їй покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 307 ч. 2 КК України без конфіскації майна, застосувавши положення ст. 69 ч. 1 КК України, та в межах санкцій за ст. 307 ч. 1, ст. 309 ч. 1, ст. 321 ч. 3 КК України, призначивши остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України є необґрунтованими та в цій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_10 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.
У своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, ст. 321 ч. 3, ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1 КК України, вважала, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі ОСОБА_6 внаслідок м`якості. Прокурор просила скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким визнати її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, ст. 321 ч. 3, ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1КК України, і призначити їй остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Також, окрім іншого, прокурор зазначала, що суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та того, яким чином призначення покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням досягне мети покарання, сприятиме виправленню ОСОБА_6 та буде запобігати вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про невмотивованість вироку в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, прокурор вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема зазначила, що суд, застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України одночасно із застосуванням ст. 69 КК України та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, в повній мірі не врахував і не надав об`єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення покарання та не мотивував свого рішення в цій частині. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду, прокурор вказала на недопустимість одночасного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69, 75 КК України із врахуванням одних і тих же встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не оцінив, не врахував тяжкість вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, кількість епізодів її злочинної діяльності та залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив та прийняте рішення належним чином не мотивував.
З врахуванням наведеного, призначене засудженій ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і таким, що не відповідає тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень і її особі та є м`яким, а касаційна скарга прокурора в цій частині є обґрунтованою.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п.п. 1, 2, 3 КПК України є підставами для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено, призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд