ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 309/1405/21

За вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено долю речових доказів та прийнято рішення щодо стягнення процесуальних витрат.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року вирок районного суду залишено без змін.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01:00, ОСОБА_7 , який був у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки зі своїм знайомим ОСОБА_8 , на ґрунті побуту затіяв сварку, в ході якої, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, завдав декількох ударів руками в ділянку голови ОСОБА_8 , повалив його на землю та завдав численні удари ногами в ділянку голови й тулуба і з метою доведення своїх злочинних дій, спрямованих на заподіяння смерті ОСОБА_8 до кінця, кухонним ножем завдав чотирьох ножових поранень в ділянку шиї, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден та подряпин передньої частини шиї. Після цього, він, перевернувши тіло ОСОБА_8 на живіт, за допомогою електричних подовжувачів і шкіряного паска, зв`язав йому руки та ноги і залишив на підлозі в кімнаті.

У зв`язку з отриманням указаних тілесних ушкоджень, які за висновком судово-медичної експертизи належать до тяжких тілесних ушкоджень, та внаслідок поєднаної травми голови й тулуба, яка призвела до субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, ускладнилася забоєм і набряком речовини головного мозку з вклиненням у великий потиличний отвір, ОСОБА_8 помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а тому вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України,оскільки суд дав неправильну оцінку доказам. Стверджує, що суд проігнорував доводи сторони захисту щодо визнання доказів недопустимими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, наведені в його апеляційній скарзі, а також не обґрунтував свої висновки на спростування таких доводів і не мотивував свого рішення належним чином, унаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом суперечить приписам КПК України. Також звертає увагу, що всупереч положенням ст. 404 КПК України апеляційний суд невмотивовано і безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про повторне дослідження доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримала подану скаргу. Прокурор частково підтримала касаційну скаргу захисника, зокрема в частині невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження і дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.

Така перевірка має бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, на вирок суду першої інстанції захисник подала апеляційну скаргу, в якій вказувала на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Захисник просила скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , закрите це кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпанням можливості їх отримати. Зокрема, вона зазначала, що:

- свідки, допитані районним судом щодо цієї події, не володіли інформацією, яка б прямо вказувала на причетність ОСОБА_7 до умисного вбивства ОСОБА_8 ;

- виходячи з установлених висновком експерта тілесних ушкоджень у потерпілого, їх характеру та способу заподіяння, районний суд не звернув увагу на те, що в ОСОБА_7 відсутні будь-які тілесні ушкодження, які б свідчили про завдання ним потерпілому тілесні ушкодження;

- орган досудового розслідування належним чином не перевірив версії стосовно причетності інших осіб до цього злочину. Про це вона наголошувала у суді першої інстанції, втім суд не звернув відповідної уваги на вказані доводи;

- проведеними у справі експертизами не встановлено, що на тілі й одязі померлого ОСОБА_8 наявні генетичні ознаки крові та клітин ОСОБА_7 ;

- дані протоколу огляду предмета від 22 березня 2021 року й відеозапис до нього містять недостовірну інформацію, оскільки камери фіксують не вхід до подвір`я будинку АДРЕСА_3 , а поворот до такого будинку, де знаходяться ще декілька будинків. Тому незрозуміло, як слідчі могли встановити, хто саме були ті особи, які туди заходили, тощо.

Проте апеляційний суд в ухвалі взагалі не виклав доводів захисника, наведених в її апеляційній скарзі, обмежився лише загальними фразами. Крім того, враховуючи, що захисник у скарзі наполягала на непричетність ОСОБА_7 до вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_9 та вказувала на відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину, апеляційний суд у контексті таких доводів повинен був перевірити, чи правильно районний суд установив фактичні обставини кримінального провадження, перевірити оцінку доказів з точки зору їх допустимості й достовірності та з`ясувати, чи доводять вони поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і чим саме спростовуються доводи сторони захисту про протилежне, адже суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка має повноваження переглянути вирок на зазначених засудженим підставах та усунути відповідні порушення, допущені районним судом, у разі їх виявлення.

Отже, апеляційний суд не пересвідчився в необґрунтованості аргументів сторони захисту, не дав жодних відповідей на них та не спростував їх належним чином, не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою, тоді як формальний підхід до розгляду аргументів сторони захисту є недопустимим, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК України.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що зі свого боку в цьому конкретному випадку, враховуючи визначені законом повноваження суду касаційної інстанції, позбавляє можливості перевірити в касаційному порядку правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а також правової оцінки обставин, оскільки вони не були предметом процесуальної перевірки в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не перевіряє інших доводів касаційної скарги захисника, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що потрібно здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з урахуванням змісту доводів і вимог захисника, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторін і обставини, що становлять предмет доказування, та з дотриманням положень гл. 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, а також те, що після скасування ухвали апеляційного суду продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким встановлено вину засудженого та призначено покарання, у контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , з метою забезпечення апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення і призначає новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції з підстав істотного порушення суперечать положенням кримінального процесуального закону (ч. 1 п. 1 ст. 438 КПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 404 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд