ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 766/19587/20

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінлайн» (далі - ТОВ «ФК «Фінлайн»), у якому просила: визнати припиненими кредитний договір № 2102/0408/71-072 від 24 квітня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, договір поруки № 2102/0408/71-072-Р-1 від 24 квітня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості) від 24 квітня 2008 року; припинити в державному реєстрі записи про іпотеку № 8613998 від 24 квітня 2008 року та про обтяження № 8614129 від 24 квітня 2008 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24 квітня 2008 року між нею та ПАТ «Свебданк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», укладений кредитний договір на суму 70 000,00 доларів США.

Виконання кредитних зобов`язань забезпечені порукою ОСОБА_2 , а також іпотекою.

04 лютого 2015 року між нею та АТ «Дельта Банк» укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким погоджені нові умови погашення кредитної заборгованості.

Розмір кредиту встановлено в сумі 527 994,23 грн, що складається з: траншу 1 у розмірі 416 861,94 грн та траншу 2 у розмірі 111 132,29 грн.

Умовами додаткового договору визначено, що в разі виконання нею належним чином всіх умов договору станом на 03 лютого 2023 року, сторони укладають договір про прощення (анулювання) залишку заборгованості по договору на суму траншу 2.

Вона достроково та в повному обсязі виконала умови додаткового договору та 07 червня 2019 року внесла останній платіж по траншу 1. Відразу після цього запропонувала АТ «Дельта Банк» укласти додаткову угоду про анулювання боргу. У відповідь на це банк повідомив про те, що у зв`язку з проведенням у АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації йому заборонено укладати такі угоди.

06 серпня 2020 року вона дізналася, що 23 липня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» відступило своє право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення ТОВ «ФК «Фінлайн». На її неодноразові вимоги укласти додаткову угоду до кредитного договору відповідач не надав позитивної відповіді.

Посилаючись на наведені обставини, відмову відповідача виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, просила позов задовольнити.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року позов задоволено.

Визнано припиненим кредитний договір № 2102/0408/71-072 від 24 квітня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Визнано припиненим договір поруки № 2102/0408/71-072-Р-1 від 24 квітня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, укладений між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано припиненим іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості) від 24 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1422, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Припинено в державному реєстрі запис про іпотеку № 8613998 від 24 квітня 2008 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19099032 від 04 лютого 2015 року.

Припинено в державному реєстрі запис про обтяження № 8614129 від 24 квітня 2008 року, підстава державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: ВКІ № 835271-835275, виданий 24 квітня 2008 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19099032 від 04 лютого 2015 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок кредитора списати суму боргу в розмірі траншу 2 шляхом укладення відповідної додаткової угоди про прощення боргу. Проте відповідач порушив умови договору та в односторонньому порядку відмовився виконувати цей обов`язок. Оскільки позивач у повному обсязі виконала свої зобов`язання за кредитним договором, наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю визначених статтею 605 ЦК України підстав для припинення основного зобов`язання. Умова додаткового договору щодо прощення боргу, враховуючи час укладання додаткової угоди та час запровадження тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк», підпадає під ознаки нікчемної частини правочину.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року й залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2021 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 826/23064/15 та від 28 вересня 2022 року в справі № 530/1995/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи.

Не врахував, що, укладаючи 04 лютого 2015 року додатковий договір, сторони домовились про те, що в разі повного погашення нею до 03 лютого 2023 року суми траншу 1, вони укладають додаткову угоду про анулювання (прощення) суми траншу 2. Вона свої зобов`язання виконала достроково в повному обсязі, тому має право вимагати від відповідача виконання умов договору.

При цьому відповідач не є суб`єктом, на якого поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Рішення щодо нікчемності будь-якої частини кредитного договору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не приймав, а суд не наділений повноваженнями проводити перевірку правочинів на наявність ознак їх нікчемності.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 лютого 2024 року справа № 766/19587/20 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

24 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» уклали кредитний договір № 2102/0408/71-072, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 70 000,00 доларів США на строк до 24 квітня 2033 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» уклали договір поруки № 2102/0408/71-072-Р-1, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати за невиконання позивачем її кредитних зобов`язань.

Також 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» уклали іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості), відповідно до якого позивач передала в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року ВАТ «Сведбанк» відступило своє право вимоги за вказаними договорами АТ «Дельта Банк».

04 лютого 2015 року АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № 2102/0408/71-072, яким, зокрема, змінили валюту договору з долара США на гривню, здійснили прощення (анулювання) частини заборгованості, змінили порядок та строки виконання умов кредитного договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 додаткової угоди розмір кредиту встановлюється в сумі 527 994,23 грн, що складається з окремих частин, а саме: траншу 1 у розмірі 416 861,94 грн та траншу 2 у розмірі 111 132,29 грн.

Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом - до 03 лютого 2023 року включно.

Згідно з пунктом 8 додаткового договору сторони домовились, що в разі виконання позичальником належним чином всіх умов договору станом на 03 лютого 2023 року, сторони укладають договір про прощення (анулювання) залишку заборгованості за договором, на суму траншу 2.

Також 04 лютого 2015 року сторони уклали додатковий договір № 1 до договору поруки № 2102/0408/71-072Р-1.

З 3 березня 2015 року в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з заявою, у якій просила роз`яснити застосування пункту 8 додаткової угоди № 1 в частині списання траншу 2 по кредитному договору, на яку отримала відповідь про встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження щодо прощення (анулювання) частини заборгованості за кредитним договором.

23 липня 2020 року АТ «Дельта Банк» відступило своє право вимоги до ОСОБА_1 . ТОВ «ФК «Фінлайн».

Станом на час укладення договору відступлення основна заборгованість по тілу кредиту складає 111 128,20 грн, заборгованість за нарахованими процентами за кредитом - 1,27 грн.

У серпні 2020 року позивач звернулася до ТОВ «ФК «Фінлайн» з пропозицією укласти додаткову угоду до кредитного договору на виконання пункту 8 додаткового договору № 1, проте сторони не дійшли згоди щодо прощення боргу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Додатковим договором № 1 від 04 лютого 2015 року до кредитного договору позивач та АТ «Дельта Банк» передбачили укладення договору про прощення (анулювання) залишку заборгованості за кредитом - траншу 2 у розмірі 111 132,29 грн, якщо позивач станом на 03 лютого 2023 року належним чином виконає всі умови договору.

З 3 березня 2015 року в АТ «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Так, у частині другій статі 38 Закону встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК).

Установивши, що за місяць до запровадження тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» уклало додатковий договір до кредитного договору, у пункті 8 якого прийняв на себе обов`язок відмовитися від власних майнових прав, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ця умова додаткового договору є нікчемною та відповідно ні в АТ «Дельта Банк», ні в його правонаступника ТОВ «ФК «Фінлайн» не виник обов`язок її виконувати, у зв`язку з чим правильно відмовив у позові.

Посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності будь-якої частини кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки відповідна частина правочину є нікчемною не за рішенням Уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Інші доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановусуду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду