ПОСТАНОВА
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , особи, провадження щодо якої закрито ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12018100060001707 за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Києва, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 18 січня 2023 року у підготовчому судовому засіданні задовольнив клопотання захисника ОСОБА_5 та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Переглянувши рішення за апеляційною скаргою прокурора Київський апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2023 року залишив його без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та безпідставно прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Стверджує, що оцінка судом першої інстанції під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості прийнятих у ході досудового розслідування рішень слідчого/прокурора виключно на підставі доказів, наданих однією зі стороні, порушує принцип змагальності, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів враховуючи, що такі відсутні в розпорядженні суду на цій стадії. Таким чином, викладені факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового провадження.
Зазначає, що при розгляді клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК суд у підготовчому судовому засіданні не досліджував жодних доказів, а тому не зрозуміло на підставі чого місцевий суд дійшов висновку про закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні після повідомлення особі про підозру.
Вказує, що при перегляді рішення місцевого суду за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на викладені в ній доводи.
З урахуванням цього прокурор вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання вимог статей 370, 372 та 419 КПК, що перешкодило цим судам ухвалити законні рішення у справі.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.
ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
За правилами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У зв`язку з цим початок строк досудового розслідування у кримінальному провадженні передбачений у ст. 219 КПК обчислюється з моменту вчинення першої зазначеної процесуальної дії та до виконання однієї з перелічених альтернативних процесуальних дій. У частині другій цієї норми встановлено строки досудового розслідування починаючи з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і до дня повідомлення особі про підозру залежно від ступеня тяжкості злочину, а у частині третій - строки закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Відповідно до ст. 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
За правилами пункту 4 параграфа 2 Розділу 4 Прикінцевих положень цього Закону підпункти 11-27, 45 пункту 7 параграфа 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Як убачається з ухвали місцевого суду, при розгляді клопотання захисника у підготовчому засіданні, зокрема при ознайомленні зі змістом обвинувального акта та долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, цей суд встановив, що відомості про кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК були внесені до ЄРДР за № 42017101060000207 04 жовтня 2017 року.
13 березня 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
24 квітня 2018 року з матеріалів кримінального провадження № 42017101060000207 було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , а виділеному кримінальному провадженню присвоєно № 12018100060001707.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 був затверджений прокурором 31 травня 2018 року, направлений до суду 06 червня 2018 року та фактично отриманий судом 08 червня 2018 року (т. 1, а. к. п. 1-17).
Місцевий суд встановив, що кінцевою датою закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є13 травня 2018 року і обвинувальний акт був направлений до суду поза межами цього строку, а тому погодився з обґрунтованістю доводів клопотання захисника та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності й шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Так, при перегляді цього рішення за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції ретельно перевірив наведені в ній доводи і погодився з правильністю висновків суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні був скерований до суду закінчення строку досудового розслідування.
Окрім того, апеляційний суд звернув увагу на те, і це не заперечується у касаційній скарзі прокурора, що слідчий ОСОБА_9 у рапорті без дати та номеру повідомив начальника Печерського УП ГУНП в м. Києві про те, що 11.05.2018 ним підготовлено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження, яке було направлено у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 135 КПК, поштою, крім того, цього ж дня продубльовано за допомогою месенджеру «Viber» на абонентський номер, яким користується підозрюваний ОСОБА_6 (т. 1, а. к. п. 12-14).
Також апеляційний суд вказав, що матеріали провадження містять ксерокопії опису вкладення скерованого на ім`я ОСОБА_6 та ксерокопію повідомлення месенджеру «Viber» на його абонентський номер, однак жодного підтвердження про те, що останній отримав ці повідомлення, або відмовився їх отримувати матеріали справи не містять. З долученої до матеріалів провадження ксерокопії повідомлення з вайберу неможливо зробити беззаперечний висновок, коли саме було скероване це повідомлення.
При цьому суд апеляційної інстанції слушно зауважив на тому, що матеріали кримінального провадження не містять даних щодо строку закінчення виконання стороною захисту вимог ст. 290 КПК, і цю обставину прокурором не спростовано.
Не залишились поза увагою апеляційного суду і доводи прокурора про те, що оскільки 11.05.2018 сторона захисту була повідомлена про завершення досудового розслідування, то до кінця строку досудового розслідування залишалось 2 дні.
Відхиляючи ці доводи прокурора апеляційний суд в ухвалі вказав, що з матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні був затверджений прокурором 31.05.2018 та 02.06.2018 разом із копією матеріалів кримінального провадження направлений ОСОБА_6 та його захиснику (т. 1, а. к. п. 1-9, 15-17).
До суду першої інстанції обвинувальний акт надійшов 08.06.2018, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Тому апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та залишив рішення цього суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Водночас у поданій касаційній скарзі прокурор посилаючись на те, що суд під час підготовчого судового засідання прийняв рішення виключно на підставі доказів наданих однією із сторін, а також на те, що в ході розгляду вказаного клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК жодні докази, у тому числі документи, не досліджувалися, зазначив про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме статей 219, 290, 370, 419 КПК, проте жодних доводів про порушення саме положень, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не зазначив.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги та вправі вийти за межі цих доводів лише у випадку, коли цим не погіршується становище особи.
Оскільки правових підстав для виходу за межі вимог касаційної скарги прокурора під час касаційної перевірки суд касаційної інстанції не має, а наведені у ній доводи не дають підстав для її задоволення, колегія суддів вважає необхідним цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд