ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/11360/20

Описова частина

15 липня 2020 року адвокат Доніна Л. А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 000 грн щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину задоволено.

Збільшено розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 522/4239/15-ц, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 20 000 грн, починаючи з 15 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій з питань виправлення описки в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року та роз`яснень ухвалених у справі судових рішень.

02 лютого 2023 року від представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є. до суду першої інстанції надійшла заява про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року.

Заявник просив суд роз`яснити резолютивну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року в частині, як саме та з якого часу сплачувати аліменти у новому розмірі: з 15 липня 2020 року, тобто з дня подання позовної заяви, чи з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є. про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

Заява про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року розглянута місцевим судом за участі представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 14 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року.Крім того, ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали місцевого суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано йому строк для обґрунтування підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також для надання доказів сплати судового збору.

04 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому зазначив, що він особисто отримав повний текст судового рішення суду першої інстанції 01 червня 2023 року, оскільки станом на момент отримання повного тексту судового рішення 18 травня 2023 року його представником адвокатом Буряковою М. Є. договір з цим представником вже було розірвано.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_2 строк на усунення недоліків для обґрунтування підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду та надання відповідних доказів.

20 жовтня 2023 року адвокат Ялова Ю. О. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про усунення недоліків, в якій вказала на те, що 15 травня 2023 року ОСОБА_2 попередив адвоката Бурякову М. Є. про розірвання договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2016 року, тому вона була повідомлена про розірвання цього договору, коли отримувала в суді першої інстанції 18 травня 2023 року повний текст ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року про відмову у роз`ясненні рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи містять витяг із договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2016 року між адвокатом Буряковою М. Є. та клієнтом ОСОБА_2 , в якій зазначено про надання повного обсягу повноважень адвокату. Особливості розірвання цього договору не вказані. Повноваження адвоката Бурякової М. Є. підтверджені також ордером на надання правничої допомоги ОСОБА_2 в Приморському районному суді м. Одеси.

04 травня 2023 року під час проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду першої інстанції Бурякова М. Є. була присутня в судовому засіданні.

Копію повного тексту ухвали суду першої інстанції від 04 травня 2023 року про відмову у роз`ясненні рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 рокупредставник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є., отримала 18 травня 2023 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Належних та допустимих доказів того, що станом на момент отримання повного тексту ухвали суду першої інстанції адвокатом Буряковою М. Є. її повноваження були припинені ОСОБА_2 суду не надав.

Строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції сплив 02 червня 2023 року.

Проте ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду зі скаргою 14 червня 2023 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію указаної ухвали отримав 01 червня 2023 року, що не спростовується матеріалами справи.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав вимоги суду апеляційної інстанції та не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Апеляційний суд указав, що поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

14 грудня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Ялова Ю. О. , через систему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року та, з урахуванням уточнення, просив скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Заявник указує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції у цій справі у зв`язку із пропуском ним строку на апеляційне оскарження.

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 копії судового рішення суду першої інстанції або ознайомлення його з матеріалами справи.

Ухвала суду першої інстанції вручена представнику ОСОБА_2 адвокату Буряковій М. Є. 18 травня 2023 року. При цьому заявник зазначає, що 15 травня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. була письмово повідомлена про розірвання договору про надання правової допомоги.

ОСОБА_2 отримав повний текст ухвали суду першої інстанції на електрону пошту 01 червня 2023 року та вважає, що пропустив строк на подання апеляційної скарги з поважних причин.

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/11360/20.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи щодо вирішення питання про відкриття апеляційного провадження

Суд апеляційної інстанції установив, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є. про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

Заява про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року розглянута місцевим судом за участі представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є.

18 травня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. особисто отримала повний текст ухвали суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції установив, що станом на 18 травня 2023 року ОСОБА_2 та/або його представник не повідомляли суд про припинення між ними договору про надання правової допомоги, на підставі якого адвокат Бурякова М. Є. представляла інтереси ОСОБА_2 в цій справі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. отримала повний текст ухвали суду першої інстанції на підставі чинного договору про надання правової допомоги та ордеру адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 в Приморському районному суді м. Одеси.

Апеляційний суд установив, що визначений законом строк на подання апеляційної скарги для ОСОБА_2 сплив 02 червня 2023 року (п`ятнадцятий день з дня вручення учаснику справи через представника відповідної ухвали суду).

14 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження указаної ухвали суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано йому строк для обґрунтування підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також для надання доказів про сплату судового збору.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з необхідності подання ОСОБА_2 доказів поважності пропуску строку апеляційного оскарження, зокрема доказів отримання повного тексту судового рішення суду першої інстанції не раніше ніж 01 червня 2023 року.

04 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому зазначив, що він особисто отримав повний текст судового рішення суду першої інстанції 01 червня 2023 року, оскільки станом на момент отримання повного тексту судового рішення 18 травня 2023 року його представником адвокатом Буряковою М. Є. договір з цим представником вже було розірвано.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_2 строк на усунення недоліків для обґрунтування підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду та надання доказів на підтвердження своїх обґрунтувань.

Продовжуючи ОСОБА_2 строк на усунення недоліків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з матеріалами справи повний текст судового рішення місцевого суду отримано 18 травня 2023 року представником ОСОБА_2 адвокатом Буряковою М. Є.

Матеріали справи містять повідомлення ОСОБА_2 від 15 травня 2023 року про розірвання договору про надання правової допомоги, однак розписка Бурякової М. Є. про отримання цього повідомлення датована 18 травня 2023 року, тобто в день, коли вона отримала як представник заявника повний текст ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд указав, що для належного вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в цій справі необхідні докази того, коли саме представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є., отримала повний текст судового рішення суду першої інстанції.

20 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , в особі адвоката Ялової Ю. О., звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про усунення недоліків, у якій указав, що 15 травня 2023 року попередив Бурякову М. Є. про розірвання договору про надання правової допомоги, тому остання була повідомлення про розірвання договору коли отримувала в суді 18 травня 2023 року повний текст ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_2 не надав апеляційному суду належних та допустимих доказів того, що в день отримання 18 травня 2023 року його представником адвокатом Буряковою М. Є. повного тексту ухвали суду першої інстанції договір про надання правової допомоги між ними був припинений, про що, зокрема, було належно повідомлено суд першої інстанції, який видав повний текст указаного судового рішення Буряковій М. Є. саме як представнику ОСОБА_2 на підставі відповідного договору та ордера, які містяться в матеріалах справи.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_2 не виконав вимог суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року та ухвалі Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, та не надав доказів поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є. про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

Заява про роз`яснення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року розглянута місцевим судом за участі представника ОСОБА_2 адвоката Бурякової М. Є.

Тобто результат розгляду ініційованого ним питання ОСОБА_2 був відомий у день його вирішення, а саме 04 травня 2023 року.

18 травня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. особисто отримала повний текст ухвали суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції установив, що станом на 18 травня 2023 року ОСОБА_2 та/або його представник не повідомляли суд про припинення між ними договору про надання правової допомоги, на підставі якого адвокат Бурякова М. Є. представляла інтереси ОСОБА_2 в цій справі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. отримала повний текст ухвали суду першої інстанції на підставі чинного договору про надання правової допомоги та ордера адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 у Приморському районному суді м. Одеси.

Визначений законом строк на подання апеляційної скарги для ОСОБА_2 сплив 02 червня 2023 року (п`ятнадцятий день з дня вручення учаснику справи через представника відповідної ухвали суду).

14 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року. ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження указаної ухвали суду.

У цій справі суд апеляційної інстанції виконав вимоги частини третьої статті 357 ЦПК України та неодноразово залишав без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 із наданням йому можливості надати належні та допустимі докази поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_2 не виконав вимог суду апеляційної інстанції, які були викладені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року та ухвалі Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року.

ОСОБА_2 не надав апеляційному суду належних та допустимих доказів того, що в день отримання 18 травня 2023 року його представником адвокатом Буряковою М. Є. повного тексту ухвали суду першої інстанції договір про надання правової допомоги між ними був припинений, про що, зокрема, було належно повідомлено суд першої інстанції, який видав повний текст указаного судового рішення Буряковій М. Є. саме як представнику ОСОБА_2 на підставі відповідного договору та ордера, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами учасників спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що представник ОСОБА_2 адвокат Бурякова М. Є. 18 травня 2023 року отримала повний текст ухвали суду першої інстанції і з цього часу апеляційна скарга на це судове рішення мала бути подана до 02 червня 2023 року включно, що не спростовано ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що останній подав апеляційну скаргу 14 червня 2023 року зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження та не надав апеляційному суду жодного належного та допустимого доказу поважності причин такого пропуску, у зв`язку із чим у силу вимог закону відмовив у відкритті апеляційного провадження.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 копії судового рішення суду першої інстанції або ознайомлення його з матеріалами справи, оскільки апеляційний суд установив, а заявник не спростував, що 18 травня 2023 року адвокат Бурякова М. Є., діючи на підставі договору про надання правової допомоги та ордера адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 в Приморського районного суду м. Одеси, тобто маючи повний обсяг повноважень представника ОСОБА_2 , отримала в його інтересах повний текст ухвали суду першої інстанції.

Представник, який має повноваження представляти особу в суді, здійснює процесуальні права та обов`язки від імені особи, яку він представляє. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути належно повідомлено суд.

Про припинення повноважень адвоката Бурякової М. Є. як свого представника ОСОБА_2 Приморський районний суд м. Одеси не повідомляв, і подаючи апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції 14 червня 2023 року, ОСОБА_2 указані обставини не наводив.

Вперше такі обставини викладені ОСОБА_2 лише у вересні 2023 року після зазначення в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року про те, що згідно з матеріалами справи 18 травня 2023 року представник ОСОБА_2 Бурякова М. В. отримала копію ухвали місцевого суду і матеріали справи не містять доказів того, що договір про надання правової допомоги з адвокатом Буряковою М. В. станом на вказану дату було розірвано.

Матеріали справи містять повідомлення ОСОБА_2 від 15 травня 2023 року про розірвання договору про надання правової допомоги, однак розписка Бурякової М. Є. про отримання цього повідомлення датована 18 травня 2023 року, тобто в день, коли вона отримала як представник заявника повний текст ухвали суду першої інстанції. Таке повідомлення датоване 15 травня 2023 року, а в правому нижньому його куті зазначено «отримала особисто Бурякова 18.05.23» (т. 3, а. с. 16).

Зазначені обставини в їх сукупності оцінюються колегією суддів з розумною критикою, що не дає підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є суперечливими, оскільки останній визнає, що ухвала суду першої інстанції була вручена його представнику 18 травня 2023 року. При цьому заявник також зазначає, що 18 травня 2023 року його представник Бурякова М. Є. була письмово повідомлення про розірвання договору про надання правової допомоги.

Указані доводи також не дають суду касаційної інстанції підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки такі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про отримання Буряковою М. Є. повного тексту ухвали місцевого суду на підставі повноважень представника ОСОБА_2 та в його інтересах. Іншої мети вчинення таких дій Буряковою М. Є. заявник не зазначає.

Наведене також спростовує і доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримав повний текст ухвали суду першої інстанції на електрону пошту лише 01 червня 2023 року та вважає, що пропустив строк на подання апеляційної скарги з поважних причин.

Усі викладені у касаційній скарзі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі, за наслідком чого апеляційний суд, в межах його дискреційних повноважень, дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів тих обставин, на які ОСОБА_2 посилається як на поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій.

Зазначені заявником доводи, у взаємозв`язку із дослідженими апеляційним судом матеріалами справи, не дають Верховному Суду підстав вважати, що оспорений висновок суду апеляційної інстанції є непропорційним втручанням у право сторони спору на доступ до правосуддя або що цей висновок не є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення принципу верховенства права.

Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду