ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 127/28320/20

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної Главою 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.

Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.

Однак апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , не дотримався наведених законодавчих приписів.

З матеріалів кримінального провадження видно, що захисник ОСОБА_6 та обвинувачений в апеляційних скаргах на вирок посилалися, зокрема, на те, що під час досудового розслідування до ОСОБА_7 з боку працівників поліції був застосований психологічний тиск, внаслідок якого останній був змушений погодитися на проведення у нього обшуку та ряду слідчих дій у тому числі без участі захисника.

Враховуючи те, що під час судового провадження ОСОБА_7 заперечував свою винуватість та наголошував на порушенні його прав, перевірка наведених доводів набуває вирішального значення, зокрема, для оцінки: даних заяви ОСОБА_7 від 24 жовтня 2020 року, відповідно до якої він відмовився від захисника і надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення поверхневого огляду та огляду його речей, а також видав наркотичні речовини; даних протоколу затримання ОСОБА_7 від 24 жовтня 2020 року; даних протоколу огляду місця події від 24 жовтня 2020 року та всіх похідних фактичних даних. Проте суд апеляційної інстанції такої перевірки в належному порядку не здійснив.

Зважаючи на положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим.

Однак, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодної перевірки за неодноразовими зверненнями ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів слідства не проводилося та відповідного процесуального рішення за наслідками такої перевірки не приймалося.

Розглядаючи відповідні доводи, апеляційний суд у своєму рішенні обмежився дублюванням висновків місцевого суду, який лише зазначив, що матеріали справи не містять даних про застосування до ОСОБА_7 будь-якого примусу і працівники поліції діяли із дотриманням вимог Закону України «Про національну поліцію».

Проте апеляційний суд не врахував, що така перевірка вищенаведених доводів, без внесення відомостей до ЄРДР і проведення належного розслідування, через призму ст. 1 Конвенції та норм національного законодавства не може розцінюватися як ефективне розслідування.

Отже, зважаючи на те, що перевірка доводів сторони захисту щодо незаконних методів досудового розслідування має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим, однак апеляційний суд належно не перевірив цих аргументів в установлений законом спосіб, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати як таку, що постановлена з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Що стосується інших доводів касаційної скарги захисника, зокрема про залишення без уваги апеляційним судом аргументів сторони захисту про отримання стороною обвинувачення доказів винуватості ОСОБА_7 з істотним порушенням вимог КПК України, то слід зазначити наступне.

Так, не погоджуючись із обвинувальним вироком суду захисник та обвинувачений у своїх апеляційних скаргах наводили ряд доводів, які апеляційний суд перерахував, однак в порушення статей 404, 419 КПК України не надав відповідей на всі ці аргументи та належним чином не мотивував своїх висновків.

Слід вказати, що в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості і законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження і оцінки доказів.

Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка такими повноваженнями наділена, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення фактів кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.

У даному кримінальному провадженні сторона захисту, оскаржуючи вирок щодо ОСОБА_7 , посилалася в апеляційній скарзі на однобічність і неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи і ставила перед апеляційним судом вимогу про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Виходячи із таких вимог, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких йшлося в апеляційних скаргах.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не виконала вимог процесуального закону, повторно не дослідила фактичні обставини цього кримінального провадження, які, на думку сторони захисту, підтверджують, що слідчі дії у цій справі були проведені з істотним порушенням вимог КПК України, а тому їх результати та похідні фактичні дані є недопустимими доказами, та не дала власної оцінки усім доказам з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК України.

Наведене також є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити мотивоване й обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не перевіряє інших доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що потрібно здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з урахуванням змісту доводів і вимог, зазначених у касаційній скарзі, вона підлягає частковому задоволенню. Касаційну скаргу прокурора слід задовольнити у повному обсязі.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторін, зокрема про застосування щодо ОСОБА_7 незаконних методів слідства, й обставини, що становлять предмет доказування, та з дотриманням положень Глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд