ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 307/1528/22

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

2. Позов обґрунтований тим, що06 жовтня 2021 року згідно з укладеним між сторонами договору позики ОСОБА_2 отримала від позивача у позику 1 850 000 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США по курсу НБУ на день отримання позики, для придбання будівельних матеріалів для здійснення добудови житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і зобов`язалася повернути йому цю суму після добудови та продажу цих будинків.

3. Про отримання коштів відповідачка особисто написала та підписала розписку, тобто підтвердила зобов`язання за договором позики.

4. Виконання підготовчих та будівельних робіт по добудові житлових будинків не розпочато, будівельні матеріали не придбано, у зв`язку із чим позивач надіслав відповідачці вимогу повернути позику у строк до 15 травня 2022 року. Однак відповідачка зобов`язання щодо повернення коштів не виконала.

5. Посилаючись на викладене,ОСОБА_1 просив суд стягнути із

ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 2 047 843 грн, що еквівалентно

70 000 доларів США по курсу НБУ на день подання позову.

6. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 855 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Суди попередніх інстанцій вважали, що розписка підтверджує боргове зобов`язання і містить умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення. ОСОБА_2 визнала укладення договору позики, проте заперечує факт отримання грошей, при цьому договір не оспорює і не зверталася у правоохоронні органи щодо шахрайських дій позивача, якщо такі мали місце.

8. Оскільки вимога про повернення боргу була направлена позивачем

05 травня 2022 року та отримана відповідачкою - 11 травня 2022 року, тому борг повинен був повернутий протягом 30 днів з дня її отримання, тобто у строк до - 11 червня 2022 року, однак протягом вказаного строку борг не повернуто.

9. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Кухта О.В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 10 та 13 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Кухта О. В. подала касаційні скарги на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.

11. Оскільки касаційні скарги подані однією особою на ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року.

14. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 754/4475/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19-ц, від 10 січня 2020 року у справі № 916/556/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Зауважує, що за умовами договору позики (розписки) зобов`язання з повернення коштів виникають після добудови та продажу будинків, тобто виникнення зобов`язання сторони обумовили наявністю відкладальної обставини, яка ще не настала.

17. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не дали оцінки доводам щодо удаваності договору позики, і що кошти за вказаною розпискою взагалі не передавались.

18. Вважає, що дії та поведінка позивача є недобросовісними та суперечливими, оскільки позивач, отримавши розписку від відповідачки, яка була нею складена як гарантія виконання наданої її померлим братом обіцянки передати позивачу одну з квартир в новобудові після завершення будівництва, всупереч наявним домовленостям та обумовленого строку їх виконання, фактично відразу скористався цією удаваною розпискою - гарантією, як підставою для звернення до суду для стягнення позики, яку він не надавав.

19. Водночас окремо наголошує, що між сторонами виникли правовідносини щодо правочину, який за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи як договору позики, так і інвестиційного договору про спільну діяльність, з метою отримання прибутку. Відповідачка не має наміру відмовлятись добудувати будинки та їх реалізувати, наразі вже проведено необхідне рецензування та виготовлення технічної документації, зареєстровано право користування земельною ділянкою, проводяться інші підготовчі та організаційні дії.

20. Зазначає, що на момент складання розписки відповідачка не набула майнових прав щодо недобудови, а тому позивач не міг інвестувати і передавати кошти особі, яка не була власником недобудови. Вказані обставини свідчать про нікчемність наданої розписки на день її складання.

21. Позивач, направивши вимогу про повернення боргу, діяв всупереч приписам статті 1049 ЦК України, відповідно до яких відповідачка має тридцять днів для її розгляду.

22. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марич І. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

23. Зазначає, що судами попередніх інстанцій була надана належна оцінка запереченням відповідачки щодо позову.

24. Наголошує, що позивачем була надана саме позика із зазначенням мети отримання такої позики. Будь-яких інвестиційних правочинів між сторонами не укладалось.

25. Зауважує, що відповідачка у розписці зазначала про ризики щодо неповернення коштів, вказавши, що у разі використання коштів на будівництво і його не завершення, відсутності коштів для продовження будівництва, зобов`язується продати зазначені будівлі та повернути позивачу 30% від суми продажу незавершеного будівництва. Зазначене слід трактувати як гарантію відповідачки повернення позики за рахунок продажу свого майна в окремому випадку - неможливості повернення позики у разі закупівлі нею необхідних матеріалів, оплати виконаних робіт. Попередньо визначена вартість продажу нерухомого майна складала 210 000 - 240 000 доларів США, що ймовірно і складало б суму позики.

26. Твердження відповідачки про те, що вона довірливо склала розписку, не отримавши за нею грошових коштів, суперечать її позиції про те, що між сторонами укладено договір змішаного типу, який містить елементи позики та інвестиційного правочину про спільну діяльність.

Фактичні обставини справи

27. Згідно з текстом розписки від 06 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 1 855 000 грн (еквівалент 70 000 доларів США) для здійснення будівництва житлових будинків АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_2 , для закупівлі будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт. У разі використання цих коштів на будівництво і його не завершення, зобов`язується продати зазначені будівлі та у день укладення договорів купівлі-продажу повернути ОСОБА_1 30% від суми, отриманої за договором купівлі-продажу цих будов незавершеного будівництва житлових будинків по АДРЕСА_3 . У разі прострочення повернення коштів зобов`язується за кожен день прострочення сплатити штраф у розмірі 0,2% від суми боргу.

28. 11 травня 2022 року ОСОБА_2 отримала вимогу ОСОБА_1 від 05 травня 2022 року про повернення грошових коштів у строк до

15 травня 2022 року, однак кошти за розпискою від 06 жовтня 2021 року не повернула.

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

34. За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

35. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

36. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

37. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

38. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

39. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

40. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

41. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

42. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачка після отримання вимоги позивача про повернення коштів за договором позики порушила свої зобов`язання щодо їх повернення, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

43. Водночас, оскільки у розписці від 06 жовтня 2021 року не зазначено строк повернення позики, суди правильно вважали, що позика має бути повернута у порядку та строки, встановлені частиною першою статті 1049

ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

44. Посилання заявниці на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом до завершення тридцяти днів з дня отримання нею вимоги про повернення коштів, є безпідставними, оскільки під час розгляду справи зобов`язання відповідачки залишались невиконаними.

45. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримувала кошти за договором позики спростовані наявною у матеріалах справи розпискою від 06 жовтня 2021 року, складеною та підписаною особисто відповідачкою про отримання нею грошових коштів, яка за змістом статті 1047 ЦК України посвідчує факт передання позичальнику коштів.

46. Більш того змістом вказаної розписки також спростовані доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання з повернення коштів виникають після добудови та продажу будинків та те, що договір містить елементи як договору позики, так і інвестиційного договору про спільну діяльність, з метою отримання прибутку, оскільки у наданій суду розписці лише погоджено порядок повернення грошових коштів у разі їх використання на будівництво і його незавершення.

47. Відповідачка не спростовувала підписання нею вказаної розписки, а відомості про те, що ОСОБА_2 зверталася до суду із позовом до

ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, в матеріалах розглядуваної справи відсутні.

48. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

49. ОСОБА_2 , будучи повнолітньою, дієздатною особою, склавши розписку про отримання від ОСОБА_1 у позику коштів, вочевидь мала усвідомлювати юридичні наслідки своїх дій.

50. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 754/4475/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19-ц, від 10 січня 2020 року у справі № 916/556/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

51. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до статті 89 ЦПК України.

52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

54. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

55. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

56. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

59. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

60. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 травня

2023 року необхідно поновити відповідно до приписів статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду