ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 499/481/20

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просила скасувати вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 травня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, закрити кримінальне провадження.

На обґрунтування доводів засуджена зазначає, що:

- не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення;

- судами попередніх інстанцій не була перевірена справжня версія подій, зокрема те, що вона не вчиняла інкримінованого кримінального правопорушення, а його вчинив ОСОБА_9 через те, що у ніч з 16 на 17 грудня 2019 року між ним та потерпілим відбувся конфлікт, оскільки ОСОБА_9 хотів її зґвалтувати;

- всі свідки підтверджували, що між нею та потерпілим не було конфліктів, завжди були разом, вели спільне господарство;

- її перебування у стані алкогольного сп`яніння підтверджується лише показаннями свідків, при цьому аналіз крові на стан сп`яніння не здійснювався;

- була позбавлена професійного захисту, оскільки адвокат взяв велику суму коштів, однак не виконував жодної роботи, а у зв`язку з відсутності коштів у неї та її родини на іншого адвоката, захист здійснювався захисником за призначенням;

Також засуджена вказує, що під час розгляду апеляційної скарги не були допитані свідки, належним чином не розглядалась експертиза та не був допитаний судово-медичний експерт, при цьому зауважує, що було відмовлено в її допиті, на якому вона наполягала.

Крім цього, засуджена ОСОБА_6 , посилаючись на висновки судово-медичної експертизи, в якій зазначено, що: смерть ОСОБА_8 полягає у прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями; взаємне розташування нападаючого і потерпілого неодноразово змінювалось; садна тильної поверхні обох кістей, що були виявлені при спробі захисту, можуть свідчити про можливу боротьбу і самозахист, вказує, що на ній не було жодних тілесних ушкоджень (синців, садин, порушень цілісності нігтів).

Обґрунтовуючи свою позицію засуджена ОСОБА_6 також звертає увагу на висновок судової молекулярно-генетичної експертизи нігтьових пластин № 162 від 22 квітня 2020 року, в якій зазначено, що походження домінуючих генетичних ознак клітин з домішками крові, виявлених у зрізах нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_8 від ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виключається, а у висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 167 від 05 травня 2020 року зазначено, що висловитись про походження поодиноких клітин з ядрами без домішок крові, виявлених на ножі від ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 не представляється за можливе у зв`язку із зазначеним у п. 1 даного експертного висновку.

При цьому, засуджена вказує, що:

- експертом було не вірно зазначено її зріст та зріст ОСОБА_8 , оскільки визначено його зріст 175 см, в той час як згідно запису у військовому квитку - 191 см, у зв`язку з чим вважає, що вона не могла здійснити ті тілесні ушкодження, які зафіксовані у останнього;

- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не дослідив зразки ДНК третьої особи зі зрізів нігтьових пластин ОСОБА_8 та знайденого біля ставка ножа;

- вона є правшою, однак у вироку зазначено, що удар ножем було нанесено справа-наліво, що, на її думку, не відповідає висновкам судово-медичної експертизи № 1, в якій вказано, що удар був нанесений орієнтовно косо-вертикально, зверху-донизу, ззаду-наперед по відношенню до потерпілого, що характерно для лівші;

З огляду на зазначене, засуджена вважає, що призначене судами попередніх інстанції покарання є несправедливим.

Водночас, засуджена звертає увагу, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усі наведені у апеляційній сказі доводи, а в ухвалі не надав на них вичерпної відповіді і не зазначив мотивів, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перелічив докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції, у зв`язку з чим вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу засудженої не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- засуджена ОСОБА_6 , уточнивши вимоги поданої касаційної скарги, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції;

- захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу засудженої та просив її задовольнити;

- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженої, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Таким чином, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначених положень КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_6 , що стосуються оцінки доказів, а саме її показань про те, що вона є правшою та оцінки висновку судово-медичної експертизи № 1, а також доводам щодо неповноти судового розгляду у зв`язку з недослідженням ДНК третьої особи та знайденого ножа.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів, зокрема на показаннях:

- обвинуваченої ОСОБА_6 , яка заперечувала причетність до інкримінованого кримінального правопорушення та пояснила, що її чоловіка вбив ОСОБА_9 через конфлікт, який відбувся у ніч з 16 на 17 грудня 2019 року, коли останній хотів її зґвалтувати, побив та вкусив за руку. 01 січня 2020 року вони з чоловіком були вдома. Після обіду до них прийшла ОСОБА_10 посівать, принесла з собою літр вина. Чоловік з ОСОБА_10 сіли за стіл святкувати, а вона пішла поратись по господарству. Через деякий час ОСОБА_10 пішла від них до ОСОБА_11 і більше не поверталась. Згодом їй зателефонувала ОСОБА_11 і запросила в гості і біля 18:00 годин вони пішли. У ОСОБА_11 були ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 і вони з чоловіком. Всі вживали алкогольні напої та спілкувалися. Через деякий час потерпілий разом з ОСОБА_12 вийшли на вулицю покурити, а потім господар повернувся і сказав, що ОСОБА_8 пішов додому. Вона також зібралась додому, ОСОБА_10 хотіла її провести, але вона відмовилась і пішла сама без верхнього одягу, бо мала намір повернутися на каву. Коли вона прийшла у свій двір, то помітила, що її чоловік з кимось розмовляє. Підійшовши ближче, вона впізнала ОСОБА_9 Розмова йшла за заяву, яку останній вимагав забрати з поліції. Чоловік відмовився і сказав, що так все не залишить, а потім пішов у літню кухню. ОСОБА_9 без запрошення пішов за її чоловіком. Вона помітила, що чоловік стоїть біля плити у кімнаті, а ОСОБА_9 - біля вікна. Чоловік послав її доїти корову, вона пішла, бо небезпеки ніякої не було. На це пішло десь хвилин 20-30. Потім повернулась у літню кухню і побачила чоловіка, який лежав на підлозі. Вона почала його піднімати, думала, що вони з ОСОБА_9 побились і той впав. Коли вона піднімала чоловіка, то відчула, що її рука мокра, а коли придивилась, то побачила на руці кров. ОСОБА_9 сказав, що то її чоловік сам. Вона кинулась на ОСОБА_9 , але той запропонував сказати, що це зробив ОСОБА_12 , і коли він до неї нахилився, у нього з-за пазухи випав ніж. Вона схопила ніж руками і намагалась ним вдарити ОСОБА_9 , але він вибив у неї ніж і пішов геть. Вона стала допомагати чоловіку, робила йому штучне дихання, а потім побігла по допомогу до ОСОБА_12 . Коли прибігла до них у двір, весь час повторювала, що вона «не вбивала ОСОБА_14 ». ОСОБА_10 з її телефону викликала «швидку» і поліцію, і саме вона всім повідомляла, що жінка вбила чоловіка. Сама вона такого нікому не говорила, а навпаки все заперечувала;

- потерпілої ОСОБА_15 , яка пояснила, що загиблий ОСОБА_8 є її рідним батьком. З 2006 року батько закодувався та не вживав алкоголь. В 2015 році він повинен був пройти перекодування, але відмовився, після чого почав знову вживати спиртні напої. На це його також провокувала ОСОБА_6 , яка вживала спиртне у його присутності. Батько їй зателефонував 01 січня 2020 року в 00:47 годин, привітав з Новим роком, був тверезий, у доброму стані, а вона привітала його з днем НОМЕР_1 . Більше їй батько не телефонував. 02 січня 2020 року в 00:20 годин зателефонувала ОСОБА_6 , яка їй сказала дослівно «папу вбили». На запитання хто вбив вона відповіла дослівно «не знаю, я прийшла, він був мертвий» і додала «приїжджай, я тебе прошу». Потім вона почула чоловічий голос, який представився працівником поліції та повідомив, що її батька вбили. Після цього вона зі своїм чоловіком відразу поїхали в с. Букачі. Приїхали вночі, біля будинку були співробітники поліції. В літню кухню, де лежав батько, вона не заходила. У дворі побачила ОСОБА_6 , вона вільно ходила по двору та почала говорити, що не вбивала батька, робила йому штучне дихання і тепер її звинувачують у вбивстві.

Крім того, у суді першої інстанції було допитано свідків:

- ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які дали показання про те, що 01 січня 2020 року, близько з 16:30 годин, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , вони, разом з сім`єю ОСОБА_6 , святкували Новий рік. Приблизно, о 21 годині, потерпілий ОСОБА_8 пішов додому та за ним пішла обвинувачена ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_10 запропонувала ОСОБА_6 разом провести її чоловіка додому, але та відповіла, що справиться сама. Десь через 20-30 хвилин після того, як ОСОБА_6 пішли, свідки почули стук у двері, а свідок ОСОБА_10 пішла відкривати двері, але через декілька секунд забігла назад у дім та повідомила, що у дворі стоїть ОСОБА_6 вся у крові. Вийшовши у двір, свідки побачили ОСОБА_6 , яка почала істерично кричати: «Я його не вбивала». На запитання, кого та не вбивала, обвинувачена ОСОБА_6 відповіла, що ОСОБА_14 , і всі свідки зрозуміли, що мова йде про ОСОБА_8 . Після цього, свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пішли до домоволодіння сім`ї ОСОБА_6 та коли підійшли до двору, сторонніх осіб там не було, однак були відкриті двері літньої кухні, куди увійшли обвинувачена ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_10 , а свідок ОСОБА_12 залишився на подвір`ї. При цьому свідок ОСОБА_10 також повідомила, що коли зайшла у приміщення літньої кухні, вона побачила у кімнаті на підлозі ОСОБА_8 , який лежав на спині, головою до дверей, на його одязі і під ним на килимі була кров. ОСОБА_17 зайшла у кімнату і почала робити чоловіку штучне дихання «рот в рот», а потім сказала їй, щоб вона викинула кухонний ніж з пластмасовою ручкою чорного кольору, який належав ОСОБА_6, та лежав на дивані. Вона послухала ОСОБА_6 , взяла ніж пальцями за лезо, щоб мінімально до нього торкатися і викинула ніж у дворі у напрямку гаражу, чула як він вдарився у стіну. Потім вона повернулась у літню кухню і ОСОБА_6 попросила її викликати швидку. Потім приїхали співробітники поліції і почали оформляти документи. В цей час ОСОБА_6 попросила знайти той ніж, який викинула, та покласти у підводу, яка знаходилась у дворі біля гаража. Вона пообіцяла це зробити, але не зробила. Потім розповіла співробітникам поліції про ніж, який викинула у двір та при огляді його знайшли;

- ОСОБА_18 (рідна сестра загиблого) яка пояснила, що брат останні десять років проживав з ОСОБА_19 та у 2013 році переїхав у с. Букачі. До брата в гості вона не приїжджала, бо ОСОБА_6 завела там антисанітарію, безпорядки і зупинитись було ніде. З братом вона спілкувалась по телефону і у 2018 році він обмовився, що у нього болить рука, бо його побила ОСОБА_6 качалкою. Після цього випадку брат не розповідав про їх життя, лише говорив, що все нормально. У 2006 році він закодувався і десять років не вживав алкогольні напої. У брата ворогів не було, по характеру був не конфліктний, мав золоті руки, все міг робити, однак вживав спиртні напої. 01 січня 2020 року в 00:15 годин їй зателефонувала ОСОБА_6 та привітала з Новим роком, голос у неї був тверезий. 02 січня 2020 року біля 01:00 годин їй зателефонувала ОСОБА_6 і сказала: «ОСОБА_18, срочно приїжджай, ОСОБА_14 вбили». Вона запитала, хто вбив, а ОСОБА_6 відповіла, що не знає, він вже був мертвий, коли вона прийшла додому, вона робила йому штучне дихання. На запитання, чи була у них швидка, ОСОБА_6 відповіла, що вже поїхала, а тепер у них поліція і більше нічого не сказала. Вже вранці ОСОБА_6 їй зателефонувала та повідомила, що її забирають в поліцію і вона перша підозрювана, а ще вона додала: « ОСОБА_18 , вибач мені, мабуть це я його вбила, я нічого не пам`ятаю». Більше ОСОБА_6 нічого не говорила. Після смерті брата їй стало відомо, що ОСОБА_6 йому зраджувала з іншим чоловіком;

- ОСОБА_9 , який пояснив, що він проживає в АДРЕСА_1 у своєї сестри ОСОБА_21 . Через будинок від них жили подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_6 . Він підтримував з ними сусідські відносини. З ОСОБА_8 у нього ніколи конфліктів не було. ОСОБА_8 вживав спиртні напої, разом з ним пила ОСОБА_6 , а він також іноді з ними випивав. Коли ОСОБА_6 не було вдома, або вона була в стані сильного алкогольного сп`яніння, ОСОБА_8 запрошував його допомогти по господарству, а саме: подоїти корову, бо останній сам не вмів. Він погоджувався, отримував за це декілька літрів молока. З ОСОБА_6 у нього були близькі інтимні стосунки на протязі півтора чи двох місяців у 2019 році за її згодою. 30 грудня 2019 року до нього додому в с. Букачі приїхав чоловік сестри ОСОБА_22 та запросив його у гості, щоб разом зустріти Новий рік, на що він погодився. Прямого сполучення між селами немає, тому разом зі ОСОБА_23 вони пішки пішли на залізничну станцію ОСОБА_24 , на електричці доїхали до с. Петровка і звідти на маршрутному таксі приїхали в с. Благоєво. З 30 грудня 2019 року до 11.00 годин 02 січня 2020 року перебував у сестри в с. Благоєво і нікуди не виїжджав. Його бачили багато мешканців цього села і підтвердили це на досудовому слідстві і можуть підтвердити у суді. В с. Букачі він повернувся о 15:00 годині 02 січня 2020 року тим же шляхом. Про вбивство ОСОБА_8 дізнався того ж дня, а саме 02 січня 2020 року вранці від своєї сестри. Він користується з листопада 2019 року номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 , телефон був з ним весь час у с. Благоєво і ця обставина також з`ясовувалась на досудовому слідстві. Ніхто із родичів ОСОБА_6 чи ОСОБА_8 йому особисто не пред`являв претензій з приводу того, що він, нібито, вбив ОСОБА_8 . Потім йому стало відомо, що ОСОБА_6 почала вказувати на нього, як на вбивцю. Він відкидає її звинувачення та категорично наполягає на тому, що його на місці злочину 01 січня 2020 року о 21:30 годині не було і не могло бути. Він перебував більш ніж за 12 кілометрів від того місця у своєї сестри в АДРЕСА_2 , що підтвердили численні свідки не зацікавлені у справі. Також поліцейські перевірили його місцезнаходження по мобільному телефону. Він наполягає на тому, що ОСОБА_6 його обмовляє, через те, що він її вдарив 17 грудня 2019 року та не захотів того дня вступити з нею у статевий зв`язок і взагалі після цього порвав з нею інтимні відносини. Причин вбивати ОСОБА_8 у нього не було і він його не вбивав;

- ОСОБА_25 , який пояснив, що він проживає у цивільному шлюбі з сестрою ОСОБА_9 в с. Благоєво (нині с. Великий Буялик). 30 грудня 2019 року він запросив ОСОБА_9 до них у гості на святкування Нового року. Прямого сполучення між селами немає, транспортні засоби у нього відсутні, тому добиралися вони пішки та на громадському транспорті. Разом з ОСОБА_9 вони пішки дійшли на залізничну станцію Павлинка , на електричці доїхали до с. Петровка і звідти на маршрутному таксі приїхали в с. Благоєво. З 30 грудня 2019 року до 11.00 годин 02 січня 2020 року ОСОБА_9 перебував у них в с. Благоєво і нікуди не виїжджав. Перед Новим роком в с. Благоєво був інцидент за їх участю і він навіть викликав поліцію. Ця обставина також підтверджує перебування ОСОБА_9 у їхньому селі у ці дні. У них вдома ОСОБА_9 01 січня 2020 року бачили їх односельці ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та інші, які приходили до них привітати з Новим роком. Категорично стверджував, що ОСОБА_9 не міг вбити ОСОБА_8 ввечері 01 січня 2020 року, бо перебував у цей час у них вдома в с. Благоєво більш ніж за 12 кілометрів від місця вчинення злочину і нікуди не відлучався. У нього з собою був мобільний телефон і дуже легко перевірити, де він був у той час;

- ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_13 , які підтвердили, що з 30 грудня 2019 року по 12.00 годин 02 січня 2020 року ОСОБА_9 перебував у с. Великий Буялик за 12 кілометрів від місця вчинення вбивства, а вказані населені пункти не мають між собою прямого сполучення;

- ОСОБА_31 , який пояснив, що він раніше проживав у АДРЕСА_1 , добре знав ОСОБА_8 , з яким товаришував, ходив разом до школи. Згодом він познайомився з його другою дружиною ОСОБА_6 . Вночі з 01 на 02 січня 2020 року йому зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що вбила чоловіка ОСОБА_8 . Він не повірив, думав, що вона його розігрує та вимкнув телефон і не став її слухати далі, але, що телефонувала саме ОСОБА_6 він стверджував категорично;

- ОСОБА_32 , який пояснив, що він тривалий час проживає у с. Букачі та добре знав ОСОБА_8 , а потім познайомився із його дружиною ОСОБА_6 . З ними він відносин не підтримував, ніколи не бачив, щоб вони лаялись, але стверджує, що ОСОБА_6 випивали. У ту ніч його дружині зателефонувала ОСОБА_33 та сказала, що вбили ОСОБА_8 . Вранці 02 січня 2020 року, між 08:00 та 09:00 годинами, він пішов до водонапірної башти в селі, щоб увімкнути воду. Проходячи біля ставка, він знайшов кухонний ніж з темно-коричневою ручкою, який лежав навпроти хати, де жили ОСОБА_6, десь за 25 метрів від літньої кухні. Біля ставка ніхто не ходить і він подумав, що ніж хотіли викинути у ставок, але той не долетів 1,5 метри до води. Він відразу зателефонував на «102» та повідомив про знахідку, але йому відповіли, що ніж, яким могли вбити ОСОБА_8 , вже знайшли у його дворі. Тоді він, не чіпаючи цього ножа, приклав його куском бетонного стовпця, який знайшов неподалік, щоб ножа ніхто не забрав. 04 січня 2020 року зранку до нього приїхав слідчий та попросив показати місце знахідки. Він повів слідчого та понятих на берег ставка і на тому самому місці, де він знайшов ніж, під куском бетонного стовпчика знаходився той кухонний ніж з темно-коричневою ручкою, на якому була пляма, схожа на кров. Слідчий, одягнутий у перчатки, вилучив ніж, склав протокол та схему.

Також судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , однак місцевий суд критично поставився до показань зазначених свідків, оскільки вони є близькими родичами обвинуваченої, зазначивши, що ці свідчення суперечать фактичним обставинам справи та не співвідносяться з іншими дослідженими доказами. Так, у вироку суд першої інстанції вказав, що двоюрідна сестра, батько, брат, донька та син обвинуваченої рідко бували у с. Букачі, про обставини життя ОСОБА_6 знали з її телефонних розмов з ними. Навівши відповідні обґрунтування, суд першої інстанції зазначив, що вони заперечують очевидне та підтверджують обставини, які не існували.

За клопотанням сторони захисту суд першої інстанції також допитав свідків, які не надавали пояснень на досудовому слідстві, а саме:

- свідка захисту ОСОБА_39 , який повідомив, що він товаришував із сім`єю ОСОБА_6 . Вони ніколи при ньому не лаялись, не бились і конфліктів між ними не було. ОСОБА_6 , на його думку, хороша жінка, вони були друзями і він характеризує її з позитивного боку;

- свідка захисту ОСОБА_40 , який повідомив, що знав ОСОБА_6 і ОСОБА_8 . Чув, що ОСОБА_8 зарізали, але не вірить, що ОСОБА_6 могла вбити чоловіка. На його думку, це могли зробити інші люди. Він був присутній на похороні ОСОБА_8 і бачив на обличчі і руках покійного сліди побоїв, синці та садна і вирішив, що це міг зробити чоловік. Хто це міг бути, він не знає, але 01 січня 2020 року о 14:00 годині бачив у с. Букачі ОСОБА_9 напідпитку.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що показання свідка ОСОБА_40 в частині наявності ОСОБА_9 01 січня 2020 року у с. Букачі не приймає до уваги, оскільки вони протирічать іншим доказам, а саме: показанням свідків, які є не лише родичами ОСОБА_9 , а і сторонніми особами, які категорично наполягали на тому, що бачили останнього у цей час у с. Великий Буялик (Благоєво). Вказав, що свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні стверджувала, що якби ОСОБА_9 01 січня 2020 року був у селі, то про це би знали всі мешканці, оскільки останній постійно вів себе зухвало, зачіпав односельців, викликав поліцію з приводу і без цього. Також місцевий суд зазначив, що підстав піддавати сумніву показання цих свідків немає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами та спростовують версію обвинуваченої про причетність ОСОБА_9 до вбивства. Також вказав, що з інформації отриманої у операторів телекомунікаційних мереж вбачається, що ОСОБА_9 перебував ІНФОРМАЦІЯ_2 у час скоєння вбивства ОСОБА_8 за 12 км від місця вчинення злочину та прямого сполучення між цими селами немає і за незначний проміжок часу останній не міг добратися до с. Букачі, вчинити там злочин та повернутися, зазначивши, що достовірно встановлено, що від часу, коли покійного бачили свідки живим до моменту, коли ОСОБА_6 повідомила їм про його вбивство пройшло лише 30 хвилин.

Суд першої інстанції дослідив і зібрані у кримінальному провадженні письмові докази, серед яких дані:

- протоколу огляду місця події від 02 січня 2020 року (з фототаблицею), проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким на відстані 1 метру від дверного отвору вищезазначеного будинку було виявлено труп ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями. Біля другої прибудови між ємністю та стіною прибудови виявлено побутовий ніж, ручка чорного кольору, довжина ножа 21,5 см, ширина леза в найширшій частині 2 см, ширина ручки в найширшій частині 2,5 см;

- висновку судово-медичної експертизи № 1 від 03 лютого 2020 року, згідно з яким смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв`язку з наявними ушкодженнями, і настала від сліпого, проникаючого у грудну порожнину, колото-різаного поранення правої бічної поверхні грудної клітки (ушкодження № 1), з пошкодженням міжреберних м`язів, міжреберної артерії і правої легені, з подальшим масивним крововиливом в грудну порожнину, від гемопневмоторакса (скупчення крові та повітря в порожнині плеври), що розвинувся в перебігу травматичного процесу. Загальна кількість ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа - 24. Вказані ушкодження, враховуючи наявність набряку, крововиливів, ознак згортання крові, схожість морфологічних особливостей, а також результати судово-гістологічного дослідження органів і тканин трупа, утворилися майже одночасно або в короткий проміжок часу, незадовго до смерті, і є прижиттєвими. При судово-токсикологічному дослідженні крові зразків від трупа ОСОБА_8 в крові виявлений етиловий спирт у концентрації 2,74 ‰. Зазначена концентрація етилового спирту у крові за життя, згідно з даними офіційних таблиць, могла відповідати сильному ступеню сп`яніння, що могло сприяти наступу смерті;

- висновку експерта № 104 від 06 лютого 2020 року судово-медичної імунологічної експертизи светра, кофти, які вилучені у підозрюваної ОСОБА_6 , згідно з яким, кров потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. На светрі, кофті, вилучених у підозрюваної ОСОБА_6 , виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною ситемою АВО, що не виключає її походження від особи-носія даної групової приналежності, у тому числі від потерпілого ОСОБА_8 ;

- висновком експерта № 78 від 12 березня 2020 року судово-медичної криміналістичної експертизи одягу (кофти, светра, футболки, лосин) та взутті (чобіт), які належать ОСОБА_6 , згідно з яким, на одязі (светрі, кофті, футболці, лосинах) та взутті, що належать ОСОБА_6 , виявлені накладення, схожі на кров, які, з-поміж інших слідів представлені в тому числі слідами крапель і бризок, які розташовані на переді футболки зліва, на внутрішній бічній поверхні лівого чобота і утворені від падіння під різним кутом частинок речовини, схожої на кров, на вказані ділянки, звернені до джерела слідоутворення; - плямами неправильної форми, які розташовані на передній поверхні кофти зліва, на светрі спереду зліва, на футболці спереду зліва, утворені від злиття первинних слідів (крапель). Патьоки, які відходять від цих ділянок утворені при стіканні речовини під дією сили тяжіння, їх орієнтація вказує на нахил тулуба вліво в момент утворення слідів;

- висновку експерта № 161 від 29 квітня 2020 року судової молекулярно-генетичної експертизи нігтьових зрізів з обох рук ОСОБА_6 , згідно з яким, у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки підозрюваної ОСОБА_6 (об`єкти № 1,2) виявлено кров людини та клітини з ядрами і встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові виявлених у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових з правої руки підозрюваної ОСОБА_6 (об`єкт № 1) є змішаними, містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові, виявлених у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з лівої руки підозрюваної ОСОБА_6 (об`єкт № 2), є змішаними та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові, що домінують серед змішаних генетичних ознак в об`єкті № 2 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 . Походження домінуючих генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові, виявлених у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з лівої руки підозрюваної ОСОБА_6 (об`єкт № 2), від ОСОБА_6 виключається;

- протоколу огляду місця події від 04 січня 2020 року, у якому зазначено, що у період часу з 12:10 до 12:40 год була оглянула ділянка місцевості, розташовану на березі ставка в с. Букачі. На відстані 3,95 м від кромки води на землі під фрагментом бетонного стовпика, довжиною 45 см на землі лежить ніж загальною довжиною 26,5 см, довжина леза 15,5 см, довжина ручки 11 см, ширина леза (в найбільшій ширині) 2 см. Виявлений ніж знаходиться по третій лінії навпроти домоволодіння по АДРЕСА_1 безпосередньо навпроти кам`яного одноповерхового будинку (літня кухня), відстань від металевої огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 до ножа складає 39,20 м;

- висновку експерта № 166 від 22 квітня 2020 року судової молекулярно-генетичної експертизи представленого на дослідження ножа, вилученого на березі ставку напроти домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На ножі (об`єкти № 3, 4) виявлено поодинокі клітини з ядрами з домішкою крові, генетичні ознаки яких не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові, виявлених на ножі (об`єкти № 1, 2) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ;

- висновку експерта № 208 від 12 травня 2020 року судово-медичної експертизи одягу (кофти з капюшоном, футболки), що належав ОСОБА_8 , та двох ножів, згідно з яким, за результатами раніше проведених досліджень не виключають можливості заподіяння колото-різаного ушкодження одним з представлених ножів. Враховуючи, наявність на клинку ножа № 1 клітин з домішкою крові, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 , найбільш вірогідним колото-різане ушкодження ОСОБА_8 могло бути заподіяне клинком ножа № 1, вилученого на березі ставка в с. Букачі;

- протоколу огляду документів від 31 січня 2020 року, згідно з яким, слідчим оглянуто оптичний диск, на якому з бази архіватора спец. лінії «102» ГУНП в Одеській області зафіксовано виклики 02 січня 2020 року з с. Букачі, зокрема, аудіо-запис, на якому зафіксований діалог оператора «102» та ОСОБА_6 , де остання повідомила про те, що вона вбила чоловіка, а також зафіксовані неодноразові виклики від ОСОБА_10 , яка повідомляла про вчинене вбивство.

Проаналізувавши ці та інші зазначені у вироку докази, та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд першої інстанції дійшов висновку, що їх сукупність свідчить про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

На спростування доводів сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачена неодноразово змінювала версії щодо обставин вбивства свого чоловіка, викладаючи їх на свою користь і перекладаючи відповідальність за вбивство на інших осіб, а з її версій вбачалося, що вбивство могли вчинити, зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , а згодом вона почала стверджувати, що вбивство вчинив ОСОБА_9 через те, що вона не забрала заяву про зґвалтування з поліції.

Місцевий суд зазначив, що вказане, окрім іншого, знайшло своє відображення у п. 21 висновку судово-психіатричних експертів, де підекспертна багаторазово змінювала свої показання, у зв`язку з чим суд першої інстанції розцінив наведене як захисну позицію обвинуваченої з метою уникнення відповідальності. Також місцевий суд вказав, що експертами встановлено, що обвинувачена має риси запальності та схильності до маніпулювання, а тому також розцінив її показання та поведінку в суді як спробу уникнути відповідальності.

При цьому, судом першої інстанції було враховано, що:

- жодних заяв про зґвалтування ОСОБА_6 з 17 грудня 2019 року по 01 січня 2020 року в поліцію не подавала. При виїзді «швидкої» за викликом 17 грудня 2019 року були виявлені у неї незначні ушкодження обличчя, інших тілесних ушкоджень та слідів, характерних для зґвалтування, виявлено не було. Від госпіталізації вона відмовилась. Зазначив, що з записів викликів лінії «102», вбачається, що 17 грудня 2019 року поліцією було прийнято декілька дзвінків - повідомлень з с. Букачі, де ОСОБА_6 вказувала на те, що її хотів вбити невідомий, пошкодив їй обличчя, руки, а ОСОБА_9 зазначав, що вона п`яна блукає по селу, побила його і хотіла його зґвалтувати, тобто вони обоє повідомляли про неправомірну поведінку один одного, але ОСОБА_6 не називала прізвище ОСОБА_9 , а він, навпаки, викликав поліцію щодо її дій. Обидві особи були в нетверезому стані. Отримавши такі повідомлення поліція не виклик не виїхала;

- жодних повідомлень від ОСОБА_6 про погрози вбивством їй чи її родичам від ОСОБА_9 у вказаний період до поліції не надходило, а з її показань вбачалося, що вона жаліла ОСОБА_9 і не хотіла, щоб його було притягнуто до відповідальності;

- при огляді речових доказів обвинувачена доводила, що ніж, знайдений на березі ставка навпроти їх домоволодіння і є знаряддям злочину, але на ньому немає відбитків її пальців рук і його міг викинути вбивця.

Місцевий суд дійшов висновку, що з моменту вчинення вбивства ОСОБА_6 намагалася створити штучні докази причетності інших осіб до вбивства, а саме: вона попросила свідка ОСОБА_10 забрати з місця вчинення злочину ніж з чорною рукояткою і викинути його, щоб він не був знайдений. Зауважив, що у неї було достатньо часу перед тим, як вона повідомила сусідів про вбивство чоловіка, щоб знищити сліди своїх пальців рук на обох ножах і викинути один ніж у бік ставка, розраховуючи, що він впаде у воду і не буде знайдений, проте ніж був виявлений свідком ОСОБА_32 02 січня 2020 року з 08.00 до 09.00 годин на березі ставка саме навпроти літньої кухні, де проживали ОСОБА_6 і всього за 1,5 метри до води, що навело його на думку про те, що цей ніж міг викинути вбивця, про що він повідомив поліцію.

Крім цього, судом першої інстанції було зазначено, що обвинувачена у день та час вбивства чоловіка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджувалося показаннями свідків, допитаних судом, висновком судово-психіатричної експертизи, а також тим що сама обвинувачена не заперечувала факт вживання нею вина на протязі 01 січня 2020 року.

Також суд першої інстанції поставився критично до показань обвинуваченої про те, що вона не могла нанести тілесні ушкодження на обличчі і руках чоловіка, бо у неї самої ушкоджень не було і навіть манікюр не зіпсувався і нігті не були пошкоджені, а кров на її руки і під нігті попала, коли вона притискала чоловіка до себе та надавала йому допомогу.

Зокрема, місцевий суд вказав, що з висновку експертизи піднігтьового вмісту обвинуваченої ОСОБА_6 вбачається, що під її нігтями були знайдені крім крові, ядровмісні клітини, які походять від ОСОБА_8 , у зв`язку з чим дійшов висновку, що вказані біологічні зразки загиблого потрапили під нігті обвинуваченої при спричинені нею ушкоджень обличчя чоловіка у вигляді саден, що виключає можливість потрапляння цих зразків у піднігтьовий вміст лише при наданні допомоги потерпілому.

Також місцевий суд вказав, що відсутність у потерпілого будь-яких біологічних зразків у піднігтьових зрізах та навпаки наявність у останнього тілесних ушкоджень на руках характерних для самозахисту, а також відсутність будь-яких тілесних ушкоджень у обвинуваченої, свідчить про те, що саме ОСОБА_6 вбила свого чоловіка, а останній навіть не очікував такої її поведінки, тому зайняв при нападі на нього не активну позицію, а захищався, що підтверджували всі свідки у судовому засіданні, наполягаючи на тому, що він ніколи не бив дружину.

На спростування версії обвинуваченої про те, що сліди крові на її одязі виникли лише від притискання нею чоловіка до себе, суд першої інстанції зазначив, що такі доводи спростовуються висновком судово-медичної експертизи одягу як обвинуваченої, так і загиблого. Вказав, що на одязі обвинуваченої крім помарок від притискання, виявлені сліди крапель крові та патьоки від падіння під силою тяжіння, що свідчить про те, що при нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_8 заходився обличчям до ОСОБА_6 з нахилом вліво, у зв`язку з чим дійшов висновку, що саме вона нанесла йому смертельне поранення грудної клітини, від якого він помер на місці.

При цьому місцевий суд зауважив, що версія обвинуваченої, що вона як правша не могла нанести удар у ліву частину грудної клітки потерпілого є надуманою, оскільки локалізація ушкодження, яке останній отримав притаманна саме для правші.

Водночас, на спростування доводів ОСОБА_6 щодо причетності ОСОБА_9 до вбивства ОСОБА_8 суд першої інстанції зазначив, що вказана версія перевірялася органом досудового розслідування та судом і отримані докази свідчать про непричетність ОСОБА_9 до цього вбивства.

Вказав, що отримана інформація від операторів телекомунікаційних мереж свідчить про те, що останній перебував у місці дії базових станцій, які не обслуговують місце вчинення злочину, при цьому свідки обвинувачення, як родичі, так і ті які не є його родичами, підтвердили, що з 30 грудня 2019 року по 12.00 годин 02 січня 2020 року останній перебував у с. Великий Буялик за 12 кілометрів від місця вчинення вбивства. Зазначив, що місцевому суду не було надано доказів, що ці свідки заінтересовані у розгляді справи, у зв`язку з чим встановив, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.00 до 21.30 годин не перебував на місці вчинення злочину, інкримінованого ОСОБА_6 .

При цьому місцевий суд вказав, що сам ОСОБА_9 , інші свідки і сама обвинувачена заперечували наявність неприязних стосунків між ним та ОСОБА_8 , отже крім всього іншого у ОСОБА_9 не було мотиву для вбивства ОСОБА_8 . Водночас суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання обвинуваченої як на мотив вбивства її чоловіка бажання ОСОБА_9 примусити їх забрати заяву з поліції про зґвалтування, зазначивши, що вказана обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, а обвинувачена навіть не проходила медичне обстеження та заяву до поліції не подавала.

Що стосується доводів щодо відсутності неприязних стосунків між подружжям та відсутності мотиву у ОСОБА_6 для вбивства чоловіка, місцевий суд зазначив, що подружжя ОСОБА_6 разом вживали спиртні напої, загиблому повідомили про те, що обвинувачена мала інтимні стосунки з ОСОБА_9 , та про це були чутки у селі, після такого повідомлення ОСОБА_8 покинув лікарню та повернувся додому, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що між обвинуваченою та ОСОБА_8 після 17 грудня 2019 року виникли напружені стосунки, обвинувачена та її чоловік не святкували його день народження ІНФОРМАЦІЯ_2, він першим покинув застілля у сусідів і пішов додому без дружини, отже, перебуваючи у стані сп`яніння обвинувачена могла з`ясовувати з ним стосунки вдома, вчинити сварку, бійку та вбити його.

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_6 своєї вини в пред`явленому обвинуваченні суд першої інстанції розцінив як вибрану нею стратегію свого захисту та зазначив, що така позиція обвинуваченої не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, аналізуючи показання обвинуваченої в сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції надав їм критичну оцінку, зазначивши, що вони носять непослідовний, плутаний і суперечливий характер, повністю спростовуються доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинувачену у вчиненні інкримінованого їй злочину.

З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не оборонялася від протиправного насильства, не перебувала у стані необхідної оборони і застосоване нею насильство до ОСОБА_8 у вигляді удару ножем та спричинення останньому тілесних ушкоджень вказаних вище, прижиттєвість ушкоджень, не виклик «швидкої» та ненадання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги, від чого останній від отриманих травм помер на місці, свідчить саме про умисел обвинуваченої на вчинення вбивства.

З висновками місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення погодився і суд апеляційної інстанції.

Як убачається з ухвали предметом дослідження суду апеляційної інстанції крім іншого, були доводи обвинуваченої ОСОБА_6 (які є аналогічними з доводами касаційної скарги) про те, що:

- судом першої інстанції не була перевірена справжня версія подій, а саме те, що вона не вчиняла інкриміноване кримінальне правопорушення, а його вчинив ОСОБА_9 через те, що у ніч з 16 на 17 грудня 2019 року, між потерпілим та ОСОБА_9 відбувся конфлікт, оскільки останній хотів зґвалтувати ОСОБА_6 ;

- перебування у стані алкогольного сп`яніння підтверджуються лише показаннями свідків, жодного аналізу крові у обвинуваченої взято не було;

- всі свідки підтверджували що між потерпілим та обвинуваченою не було конфліктів, мали суспільне господарство, завжди були разом;

- була позбавлена професійного захисту, оскільки її захисник взяв велику суму грошей, ніякої роботи по справі не робив, а грошей на нового адвоката у обвинуваченої не було, отже її захищав адвокат за призначенням.

На спростування вищезазначених доводів суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо намагання ОСОБА_6 створити штучні докази причетності інших осіб до вбивства, а також щодо відхилення версії сторони захисту про вчинення вбивства ОСОБА_9 через те, що ОСОБА_6 не забрала заяву про зґвалтування з поліції.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що органом досудового розслідування і судом першої інстанції перевірялась версія обвинуваченої щодо можливої причетності ОСОБА_9 до вбивства ОСОБА_8 , вказавши, що отримані докази свідчать про непричетність ОСОБА_9 до цього вбивства.

З огляду на вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, є необґрунтованими доводи касаційної скарги засудженої про те, що справжня версія подій не була перевірена, а інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив ОСОБА_9 .

Як зазначено вище, відповідно до положень, передбачених ст. 433, 438 КПК, суд касаційної інстанції не переглядає кримінальне провадження з підстав неповноти судового розгляду, не надає оцінку доказам та виходить лише з тих фактичних обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про те, що аналіз крові на стан сп`яніння не проводився, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Разом з тим, як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції встановив, що висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які підтвердили факт вживання обвинуваченою у день вчинення кримінального правопорушення алкогольних напоїв - вина, а також сама обвинувачення зазначала, що вживала вино, як у себе вдома так і перебуваючи вдома у свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 що стосується неперебування її в стані алкогольного сп`яніння також не спростовують обґрунтованість судових рішень в цій частині.

На спростування доводів апеляційної скарги в частині порушення права на захист під час досудового розслідування та під час розгляду справи у суді, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи є надуманими, при цьому вказав, що:

- згідно з протоколом затримання ОСОБА_6 від 02 січня 2020 року уповноважена особа, зазначена у протоколі, відповідно до вимог чинного законодавства роз`яснила затриманій її права й обов`язки. ОСОБА_6 було роз`яснено підстави її затримання й те, у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, її права та обов`язки, у тому числі право на захист. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило;

- на підставі постанови слідчого від 02 січня 2020 року було залучено захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області, адвоката ОСОБА_42 , за участі якого у подальшому було повідомлено ОСОБА_6 про підозру. Крім того, під час судового розгляду обвинувачена не заявляла жодних клопотань щодо неналежного та неефективного захисту.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження не було порушено право ОСОБА_6 на захист.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та є належним чином вмотивованими.

Відтак, доводи касаційної скарги щодо позбавлення професійного захисту є безпідставними.

На спростування доводів обвинуваченої ОСОБА_6 з приводу того, експертом невірно визначено зріст потерпілого ОСОБА_8 - 1, 75 м, тоді як, його зріст згідно запису у військкому квітку - 1, 91 м (які також є аналогічними з доводами касаційної скарги), суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи є голослівними та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Так, суд апеляційної інстанції вказав, що співвідношення зросту потерпілого та обвинуваченої у конкретному випадку немає вирішального значення, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи № 1 від 03 лютого 2020 року будь-які об`єктивні судово-медичні дані, що дозволяють встановити конкретно, в якому саме положенні знаходився потерпілий в момент заподіяння тілесних ушкоджень, точне взаємне розташування нападаючого та потерпілого, а рівно і послідовність заподіяння ушкоджень, при судово-медичному дослідженні трупа не виявлені і в розпорядженні експертизи немає, в той же час, з огляду на множинність ушкоджень, розташування їх на різних, часто протилежних одна до одної, поверхнях, їх взаємне розташування, наявність різних за характером ушкоджень, суд апеляційної інстанцій зазначив, що взаємне розташування нападаючого і потерпілого неодноразово змінювалось.

З вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд, оскільки вони належним чином обґрунтовані і вмотивовані.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що в цій частині судом апеляційної інстанції не було наведено належних мотивів, є безпідставними.

Не знайшли свого підтвердження під час перевірки судом касаційної інстанції і доводи касаційної скарги засудженої про те, що під час розгляду апеляційної скарги не були допитані свідки та відмовлено у допиті обвинуваченої, яка наполягала на цьому, належним чином не розглядалась експертиза та не був допитаний судово-медичний експерт.

Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження судом першої та судом апеляційної інстанцій є те, що останній не повинен у кожному випадку заново досліджувати встановлені у провадженні обставини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявностіклопотання учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи із засади безпосередності дослідження доказів, закріпленої у п. 16 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яка була надана судом першої інстанції, крім випадку, якщо докази надані сторонами у кримінальному провадженні були безпосередньо досліджено під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року (яка міститься в матеріалах провадження) клопотання захисників про повторне дослідження доказів задоволено частково.

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що під час апеляційного розгляду, захисники ОСОБА_43 та ОСОБА_44 звернулися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про повторне дослідження висновку судово-медичної експертизи № 1 від 03 лютого 2020 року, а також повторний допит обвинуваченої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були досліджені судом першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належну оцінку дослідженим доказам, крім того, просили дослідити нові докази, а саме допитати судово медичного експерта ОСОБА_45 та слідчого ОСОБА_46 .

Мотивуючи свою позицію суд апеляційної інстанції зазначив, що сторона захисту не обґрунтувала необхідність повторного допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вказавши, що мотивація сторони захисту фактично зводиться до переоцінки цих доказів, що само по собі не є умовою і підставою для повторного дослідження доказів.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом були досліджені докази сторони обвинувачення в повному обсязі, в тому числі висновок судово-медичної експертизи № 1 від 03 лютого 2020 року, однак, з огляду на те, що сторона захисту звертала увагу, що у мотивувальній частині вироку судом наведено висновки вказаної експертизи, які суперечать її точному змісту, апеляційний суд вважав за необхідне повторно дослідити зазначений висновок судово-медичної експертизи.

Обмежившись у своєму рішенні аналізом решти доказів, безпосередньо досліджених і сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки з огляду на вищезазначене їх повторне дослідження не є обов`язковим для цього суду, і іншої оцінки цим доказам, ніж ту яку їм дав суд першої інстанції, апеляційний суд не давав.

При цьому, колегія суддів зауважує, що засуджена ОСОБА_6 , зазначаючи про те, що в суді апеляційної інстанції не був допитаний судово-медичний експерт, не наводить обґрунтувань, яким чином зазначене, з огляду на сукупність досліджених судами попередніх інстанцій доказів, спростовує законність та обґрунтованість судових рішень.

Водночас, посилання засудженої ОСОБА_6 на те, що вона наполягала на повторному її допиті, однак судом апеляційної інстанції їй було відмовлено, є безпідставними, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про те, що вона була позбавлена можливості надавати пояснення під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги засудженої щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими.

Так, в ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, щосуд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 , своє рішення належним чином мотивував, дав належну оцінку викладеним в них доводам і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення її без задоволення.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Також Суд не погоджується з доводами засудженої про несправедливість призначеного покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, її особу, конкретні обставини скоєного нею кримінального правопорушення, відсутність даних які б свідчили про наявність пом`якшуючих покарання обставин, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також попередження нових злочинів, у зв`язку з чим не вбачав підстав для його пом`якшення.

З огляду на вказане, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК. Таке покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та принципами співмірності й індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на суперечливість доводів касаційної скарги в цій частині, оскільки доводи щодо несправедливості призначеного покарання не узгоджуються з позицією ОСОБА_6 щодо її невинуватості.

Таким чином, в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_6 не наведено доводів про допущення судами таких істотних порушень КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, або свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності її винуватості у вчиненні інкримінованого її правопорушення та відповідності призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженої.

Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд