ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/5988/21

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» (далі - ПП «Буд Кепітал Менеджмент»), Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та визнання позивача замовником (забудовником) будівництва.

Позовну заяву обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . 28 липня 2015 року між ним та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» укладено договір суперфіцію, згідно з яким він як власник передав свою земельну ділянку для будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку із затвердженим суперфіціаром проекту будівництва. Однак, ПП «Буд Кепітал Менеджмент» здійснило порушення умов укладеного договору суперфіцію від 28 липня 2015 року та недотрималось вимоги законодавства у сфері містобудування, в тому числі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25 серпня 2015 року № 251/ГП-25.1-04, що є наслідком протиправної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності.

Переконував, що 25 серпня 2015 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, згідно яких визначено, що об`єктом будівництва є 9-ти поверховий 45-ти квартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 . Таким чином, сторонами договору суперфіцію від 28 липня 2015 року, визначено будівництво саме 9-ти поверхового 45-ти квартирного житлового будинку. 30 грудня 2016 року Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області здійснено прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації декларації про готовність до експлуатація об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за № ХМ 143163650921, однак згідно відомостей зазначених у декларації відповідачем здійснено будівництво 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку. Таким чином, ПП «Буд Кепітал Менеджмент» фактично здійснено будівництво багатоквартирного будинку з розміщенням на першому поверсі приміщень громадського призначення, який складається з 11 поверхів, що є правовою підставою для скасування Декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомості.

Крім того, позивач вказував, що за умовами договору суперфіцію від 28 липня 2015 року, право на користування земельною ділянкою у «Суперфіціарія» виникає після державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку, проте всупереч пункту 5.2 Договору та пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ПП «Буд Кепітал Менеджмент» зареєстровано не було, що виключає право користування ділянкою відповідачем, який не є її власником, а тому не набув статусу замовника будівництва.

З огляду на наведене, позивач просив суд скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області 30 грудня 2016 року за № ХМ 143163650921; визнати його замовником будівництва (забудовником) багатоквартирного житлового будинку з розміщенням на першому поверсі приміщень громадського призначення на АДРЕСА_1 , починаючи з дати початку будівництва - 13 липня 2016 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області 30 грудня 2016 року за № ХМ143163650921. Визнано ОСОБА_1 замовником будівництва (забудовником) багатоквартирного житлового будинку з розміщенням на першому поверсі приміщень громадського призначення АДРЕСА_1 , з дати початку будівництва - 13 липня 2016 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» не набуло права користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, на АДРЕСА_1 , тому відповідно до вимог частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» цей відповідач не може бути замовником будівництва.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 30 грудня 2016 року № ХМ 143163650921 зазначено недостовірні дані, а саме: право користування ПП «Буд Кепітал Менеджмент» земельною ділянкою на підставі договору суперфіцію від 28 липня 2015 року, яке ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на момент подання декларації про початок виконання будівельних робіт № ХМ 083161951764 від 13 липня 2016 року та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ХМ 143163650921 від 30 грудня 2016 року не набуло, то наявні підстави для скасування реєстрації вказаної декларації та визнання за позивачем права забудовника.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Буд Кепітал Менеджмент» задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове судове рішення про відмову задоволення позову, апеляційний суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, 02 лютого 2016 року (номер запису 13098266) за ПП «Буд Кепітал Менеджмент» зареєстроване речове право на користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, а тому дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 5.2 договору суперфіцію від 28 липня 2015 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» набуло право користування вказаної земельною ділянкою позивача під забудову.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за іншими особами на підставі зареєстрованої оспорюваної позивачем декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпала свою дію фактом виконання, то обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування реєстрації вищевказаної декларації не буде нести будь-яких правових наслідків та є неефективним.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання позивача замовником (забудовником) багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю позивачем факту наявності у нього таких прав на це будівництво.

21 липня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 127/11110/19, щодо застосування приписів пунктів 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- проігнорував, що зазначені у оскаржуваній декларації про готовність об`єкту до експлуатації відомості щодо об`єкта будівництва не відповідають умовам укладеного між заявником та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» договору суперфіцію;

- не звернув увагу на те, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» порушило в односторонньому порядку умови договору суперфіцію від 28 липня 2015 року щодо кількості поверхів багатоквартирного будинку, який був збудований на земельній ділянці, яка належить позивачу;

- не врахував, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» не набуло статусу користувача земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та не є її власником, тому вказаний відповідач набув статусу замовника будівництва житлового будинку спорудженого на вказаній земельній ділянці з порушенням встановленого законом порядку;

- безпідставно вважав, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позову відновить статус позивача як замовника й наділяє останнього правомочністю щодо реалізації усіх прав як замовника будівництва та відшкодування у відповідача всіх збитків, які завдані протиправним набуттям останнім статусу замовника будівництва, в тому числі відчуження майнових прав на нерухоме майно.

У вересні 2023 року Державна інспекція архітектури та містобудування України через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року (після у усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 686/5988/21 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року матеріали справи № 686/5988/21 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року № 66/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року та матеріали справи № 686/5988/21 передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

28 липня 2015 року між ОСОБА_1 як суперфіціаром та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» як суперфіціарієм укладено договір суперфіцію, за умовами якого ОСОБА_1 передав ПП «Буд Кепітал Менеджмент» в користування земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м. для будівництва багатоквартирного багатоповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:01:006:0197.

Відповідно до пункту 1.4 договору суперфіцію метою надання земельної ділянки в користування є здійснення «Суперфіціарієм» будівництва багатоквартирного -багатоповерхового будинку згідно із затвердженого «Суперфіціар» проекту будівництва, а пунктом 3.1 передбачено, що договір діє до 30 червня 2016 року.

Згідно з пунктом 5.2 договору суперфіцію право на користування земельною ділянкою відповідно до даного договору у «Суперфіціарія» виникає після державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.

У 2015 році за замовленням ПП «Буд Кепітал Менеджмент» виготовлено робочий проект будівництва багатоквартирного багатоповерхового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з розміщенням на першому поверсі приміщень громадського призначення. Цей проект ОСОБА_1 як «Суперфіціаром» на затверджувався.

02 лютого 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про речове право 13098266) зареєстровано речове право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставі договору суперфіцію, укладеного 28 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП «Буд Кепітал Менеджмент». Суперфіціар - ОСОБА_1 , суперфіціарій - ПП «Буд Кепітал Менеджмент».

13 липня 2016 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» як замовником будівництва до Управління державної архітектурно-будіельонїх інспекції у Хмельнциькій області подало Декларацію про початок будівельних робіт по будівництву багатоквартирного дев`ятиповерхового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в цей же день цю Декларацію зареєстровано Управління державної архітектурно-будіельонїх інспекції у Хмельницькій області.

У цій декларації також зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, за адресою: АДРЕСА_1 , використовується для будівництва на підставі договору суперфіцію від 28 липня 2015 року.

Додатковою угодою від 03 липня 2017 року № 1 до договору суперфіцію від 28 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Буд Кепітал Менеджмент», внесено зміни, за умови якої строк дії договору складає до 31 серпня 2017 року і до цього часу «Суперфіціарій» зобов`язаний ввести в експлуатацію об`єкт та передати винагороду «Суперфіціару». За користування земельною ділянкою «Суперфіціар» отримує винагороду в натуральній формі, а саме: нежитлове приміщення (цокольного поверху) в житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 357,2 кв. м та однокімнатну квартиру , площею 40,8 кв. м, що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 на дев`ятому поверсі.

30 грудня 2016 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» як замовником будівництва до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій подано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме багатоквартирний десятиповерховий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цей же день цю Декларацію зареєстровано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області за № ХМ143163650921.

Надалі частина квартир та інших об`єктів нерухомого майна у житловому будинку АДРЕСА_1 відчужена ПП «Буд Кепітал Менеджмент» іншим особам.

Правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

У частині першій статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність до експлуатації об`єкта протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію), орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку повноти інформації та вносить її до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта також вичерпала свою дію.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 757/920/20-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 522/13218/19, від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16; від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а; від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18; від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17; від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, 02 лютого 2016 року (номер запису 13098266) за ПП «Буд Кепітал Менеджмент» зареєстроване речове право на користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до пункту 5.2 договору суперфіцію від 28 липня 2015 року ПП «Буд Кепітал Менеджмент» набуло право користування вказаної земельною ділянкою позивача під забудову.

Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за іншими особами на підставі зареєстрованої оспорюваної позивачем декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпала свою дію фактом виконання, то обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування реєстрації вищевказаної декларації не буде нести будь-яких правових наслідків та є неефективним.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання позивача замовником (забудовником) багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю позивачем факту наявності у нього таких прав на це будівництво.

Аргументи касаційної скарги про те, про те, що апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 127/11110/19, щодо застосування приписів пунктів 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, підлягають відхиленню з огляду на таке.

На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 127/11110/19 за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку про скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт, про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив із того, що суди встановили факт подання відповідачкою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації із недостовірними даними. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що у рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 21 вересня 2011 року, встановлено факт того, що відповідачка незаконно здійснила прибудову до власної квартири, прибудова є самочинною і такою, що порушує право інших осіб та підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво. Тому Верховний Суд вважав, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позовних вимог в частині скасування декларації про початок виконання будівельних робіт і в частині скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Натомість у справі, що переглядається, апеляційний суд не встановлював факту незаконності забудови земельної ділянки позивача, а констатував, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування реєстрації оспорюваної декларації про готовність об`єкту до експлуатації не буде нести будь-яких правових наслідків та є неефективним.

Отже, у наведених заявником як приклад постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду встановлено різні фактичні обставини справ, а тому доводи заявника про неврахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Зокрема відхиляючи вказані доводи позивача як безпідставні, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не зазначено та не обґрунтовано яким чином вищевказані обставини порушують його права як власника земельної ділянки, перешкоджають йому у користуванні його земельною ділянкою, якою він розпорядився, уклавши договір суперфіцію, та чому вони є підставою для задоволення позовних вимог у цій справі.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» не набуло статусу користувача земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0197, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та наявним у справі доказами (т. 2 а. с. 103, 155).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі апеляційним судом судового рішення.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99)..

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду