ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110190000571, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Задоволено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 29 595 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн та на користь потерпілого ОСОБА_9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 917,11 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку 21 жовтня 2017 року приблизно після 23:56 год, на прохання ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , прибувши на автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT» іноземної реєстрації, номерний знак НОМЕР_1 разом з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені у окреме провадження до магазину за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході розмови з ОСОБА_9 та ОСОБА_9 , невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені у окреме провадження, безпричинно нанесла кулаком лівої руки один удар ОСОБА_9 у підборіддя справа та відразу після цього один удар кулаком лівої руки ОСОБА_11 у обличчя справа.
У свою чергу ОСОБА_7 , безпричинно вдарив кулаком у обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого він упав на коліна, а невстановлена у ході досудового розслідування особа завдала йому декілька ударів, схожих на удари ножем, у праву бокову поверхню тулуба, після чого відійшла до будівлі магазину.
У цей момент ОСОБА_7 вирішив з хуліганських мотивів заподіяти смерть двом особам - ОСОБА_9 та ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 22 жовтня 2017 року приблизно о 00:10, підтримуючи хуліганські дії невстановленої у ході досудового розслідування особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, без попередньої змови з вказаною особою, з хуліганських мотивів, тобто у громадському місці, грубо порушуючи та ігноруючи норми поведінки в громадських місцях з мотивів явної неповаги до суспільства, що полягала у прагненні продемонструвати свою зневагу до існуючих у суспільстві правил і норм поведінки, а також самоствердитися за рахунок протиставлення себе іншим громадянам, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, використовуючи малозначний привід - нібито потребу захистити ОСОБА_12 , з метою заподіяння смерті двом особам, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а саме - позбавлення життя іншої людини, у місці початкового фізичного конфлікту з ОСОБА_9 спочатку завдав йому не менше одного удару у ліву бокову поверхню тулуба ножем, який мав у особистому користуванні, а потім ще не менше трьох ударів ножем у тулуб, руки та плече, припинивши нанесення таких ударів лише після фізичного втручання ОСОБА_13 , який відштовхнув його від ОСОБА_9 .
Відразу після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свої об`єднані єдиним злочинним умислом дії, підійшов до ОСОБА_9 та завдав не менше двох ударів ножем, який тримав у правій руці, у ділянку грудної клітки зліва та поверхні лівого плеча останнього.
У подальшому ОСОБА_7 разом з невстановленою у ході досудового розслідування особою, матеріали щодо якої виділені у окреме провадження, зникли з місця події.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичного експерта № 108 від 09 січня 2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді трьох проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки і черевної порожнини справа і зліва, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння та двох не проникаючих колото-різаних поранень в ділянках грудної клітки і плеча справа, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Від отриманих ножових поранень ОСОБА_9 помер у реанімаційному відділенні комунального закладу Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня».
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичного експерта № 45 від 17 листопада 2017 року отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та не проникаючої рани колото-різаного характеру на задній поверхні грудної клітки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу судів щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів. Захисник вважає, що судами не доведено винуватості ОСОБА_7 в пред`явленому органами досудового розслідування обвинуваченні та зазначає, що зізнавальні показання ОСОБА_7 було відібрано із застосуванням тиску. Не погоджується з кваліфікуючою ознакою - умисне вбивство з хуліганських мотивів, оскільки ініціаторами конфлікту були самі потерпілі, а також вказує, що обвинувальний акт у цій справі не відповідав вимогам ст. 291 КПК України, а пред`явлене обвинувачення було неконкретним. Зазначає про безпідставність задоволення цивільного позову, оскільки при кваліфікації дій як замах на умисне вбивство стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди є безпідставним.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не дав належних та обґрунтованих відповідей на апеляційну скаргу захисника, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу сторони захисту в частині наведених у ній обґрунтувань, проте змінили вимогу до суду касаційної інстанції і просили скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у вказаному суді.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_14 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Прокурор під час касаційного розгляду вважала безпідставними доводи касаційної скарги сторони захисту та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі захисник не погоджується з засудженням ОСОБА_7 за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, посилаючись на недоведеність винуватості останнього у вчиненні вказаних злочинів та, при цьому, в обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими оспорює фактичні обставини кримінального провадження та надану судами попередніх інстанцій оцінку доказів.
Проте, фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі ст. 409 КПК України.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що аналогічні за змістом та вимогами доводи захисник та засуджений наводили в своїх апеляційних скаргах на вирок суду першої інстанції та вони були предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано залишені без задоволення.
На переконання апеляційного суду, наведені у вироку суду і досліджені судом першої інстанції докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікованих органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд критично віднісся до тверджень сторони захисту про те, що матеріали провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з посиланням на те, що не встановлено від чиїх саме дій було спричинено тілесні ушкодження потерпілому, що призвели до його смерті, оскільки вони суперечать дослідженим доказам у кримінальному провадженні.
Крім того, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційних скарг щодо можливого психологічного тиску на ОСОБА_7 при відібранні показань під час досудового розслідування, а також щодо недопустимості, на думку захисника, деяких доказів та обґрунтовано визнав їх безпідставними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо цього погоджується і касаційний суд.
Що стосується тверджень захисника в касаційній скарзі про неконкретність, на його думку, пред`явленого обвинувачення та невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, то ці доводи також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними. Оскільки судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України здійснено щодо особи, якій пред`явлено обвинувачення, у межах цього обвинувачення та відповідно до викладених у обвинувальному акті обставин.
Безпідставними є посилання захисника про відсутність, на його думку, підстав для задоволення цивільного позову, в зв`язку з тим, що при кваліфікації дій як замах на умисне вбивство стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди не передбачено, оскільки таких обмежень вимогами кримінального процесуального та кримінального закону не встановлено.
Колегія суддів погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій засудженого та захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. При обранні його виду та розміру, суди врахували ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як особливо тяжкі умисні насильницькі злочини проти життя та здоров`я особи, дані про особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують покарання.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд