ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163470000242, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдови, без реєстрації та постійного місця проживання на території України;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Визначено рахувати ОСОБА_7 строк відбуття покарання з дати затримання - 06 квітня 2021 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 червня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за обставин, детально наведених у судових рішеннях.
Так, ОСОБА_7 06 квітня 2021 року приблизно об 11 годині, перебуваючи в орендованій квартирі АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин заподіяв ОСОБА_8 не менше двох ударів ногами в голову, одного удару в тулуб та не менше двох ударів по правій нозі, після чого руками закрив носа і рота, здавив шию, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя і шиї, численних крововиливів та забійних ран слизової оболонки рота, крововиливів в м`які тканини обличчя з обох боків, перелом під`язикової кістки з крововиливом в навколишні м`які тканини, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та призвели до смерті потерпілої.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий судовий розгляд.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що вирок ґрунтується на припущеннях та доказах, які не узгоджуються між собою.
Зазначає, що місцевий суд його не допитав, залишив без уваги прохання про участь у розгляді кримінального провадження консула Республіки Молдови та порушив принцип змагальності сторін.
Також засуджений акцентує на тому, що призначене йому покарання є надмірно суворим, оскільки суд не врахував наявність у нього тяжкої хвороби.
У свою чергу апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, не надав вмотивованих відповідей на усі доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого та постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги засудженого та просив їх задовольнити на викладених підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Як зазначено у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_7 умисно вбив ОСОБА_8 З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування цього висновку, тому Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги засудженого не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з такого.
Постановляючи вирок, місцевийсуд послався на показання свідка ОСОБА_9 - очевидця, який повідомив, що у день події перебував разом із обвинуваченим та потерпілою у квартирі АДРЕСА_1 і бачив як п`яний ОСОБА_7 бив ОСОБА_8 ногами. Згодом ОСОБА_9 пішов із вказаного помешкання додому, однак по дорозі його наздогнав обвинувачений та повідомив, що потерпілій стало погано. Після приїзду екстреної медичної допомоги, яку викликав за його порадою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 покинув місце пригоди. Крім того, свідок запевнив, що під час описаних подій інших осіб в квартирі не було.
Поміж зазначеного, місцевий суд послався й на ряд письмових доказів, зокрема:
- висновок медичного огляду ОСОБА_7 на стан сп`яніння від 06 квітня 2021 року, відповідно до якого на час огляду він перебував у стані алкогольного сп`яніння;
- висновок експерта № 1505 від 06 квітня 2021 з додатками, згідно якого смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії у результаті закриття носа, рота та здавлення шиї в проміжок часу з 08:30 до 14:30 06 квітня 2021 року; крім цього на різних частинах тіла потерпілої виявлено ряд інших тілесних ушкоджень;
- висновок судово-психіатричного експерта № 269 від 18 травня 2021 року, із якого видно, що ОСОБА_7 на момент вчинення інкримінованого злочину не страждав будь-якими хронічно-психічними захворюваннями, тимчасовим психічним розладом здоров`я та іншими психічними розладами, був в змозі повною мірою давати звіт своїм діям та керувати ними;
- висновок експерта № 139 від 12 травня 2021 року, відповідно до якого на двох недопалках сигарет, вилучених з місця події, знайдено слину, яка може належати ОСОБА_7 ;
- протокол проведення слідчого експерименту від 26 квітня 2021 року за участю свідка ОСОБА_9 з додатками, в ході якого останній показав, як ОСОБА_7 бив потерпілу у квартирі, куди згодом приїхала швидка допомога, медики констатували смерть ОСОБА_8 ;
З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому взяв до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.
При цьому місцевий суд вмотивовано зазначив про відсутність підстав вважати, що свідок ОСОБА_9 оговорив обвинуваченого, а повідомлені ним фактичні дані повною мірою узгоджуються із іншою сукупністю доказів.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків, сторона захисту не наводить.
У касаційній скарзі засуджений посилається на неповноту судового розгляду та оспорює встановлені судами фактичні обставини, однак на підставі положень ст. 433 КПК України такі не можуть бути предметом перегляду Верховним Судом.
Натомість такі аргументи були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції, який вказав, що судовий розгляд кримінального провадження проведено із дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а пред`явлені фактичні дані свідчать про те, що саме ОСОБА_7 06 квітня 2021 року під час конфлікту, перебуваючи в орендованій квартирі по АДРЕСА_2 , протиправно позбавив ОСОБА_8 життя.
Також колегія суддів апеляційного суду належним чином спростувала доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство і вказала, що на момент вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_7 не страждав будь-якими хронічно-психічними захворюваннями, тимчасовим психічним розладом здоров`я та іншими психічними розладами, та не міг не усвідомлювати, що через закриття руками (рукою) органів дихання та здавлення шиї ОСОБА_8 можливе настання смерті потерпілої.
З такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Що стосується наведених у касаційній скарзі процесуальних порушень, які, на переконання засудженого, допустив місцевий суд, то вони також були предметом детального дослідження апеляційним судом.
Так, засуджений стверджує про те, що в ході розгляду кримінального провадження було порушено його право давати показання стосовно пред`явленого обвинувачення.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 погоджувався давати показання за умови, що під час його допиту у судовому засіданні буде присутній консул Республіки Молдови.
Місцевий суд надав можливість обвинуваченому виступити та надати свої показання з приводу пред`явленого обвинувачення і роз`яснив, що відповідно до ч. 6 ст. 42 КПК України ОСОБА_7 має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, реалізація якого покладається на адміністрацію місця ув`язнення, а участь такої уповноваженої особи під час розгляду кримінального провадження не передбачена законом.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 протягом досудового розслідування та судового розгляду був представлений захисником та користувався послугами перекладача, мав можливість надавати пояснення, однак фактично сам відмовився від реалізації цього права, Верховний Суд вважає, що право засудженого на захист та право на справедливий суд порушені не були.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість оскаржуваних судових рішень, сторона захисту не наводить, а матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для їх зміни чи скасування.
Призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним характеру вчинених ним протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості й індивідуалізації.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд