ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100020003581, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там же, такого, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Дарницький районний суд м. Києва вироком від 02 березня 2023 року засудив ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням на 3 роки іспитового строку та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
2. За вироком судуОСОБА_8 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, вчиненому в умовах воєнного стану.
3. Так, ОСОБА_8 22 жовтня 2022 року близько 18:30, намагаючись викрасти з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_2 , продукти харчування на загальну суму 331,46 грн та будучи викритим працівником охорони магазину ОСОБА_9 , відштовхнув останню, від чого та впала на підлогу, і з місця події втік.
4. Київський апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2023 року вирок щодо ОСОБА_8 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Прокурор ОСОБА_7 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватого за ч. 4 ст. 186 КК, прокурор указує на безпідставне застосування в ході призначення покарання ОСОБА_8 правил ст. 69 КК і його звільнення на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, усупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 755/5274/22 (провадження № 51-1423км23), одночасно врахував одні й ті ж обставини як підстави для застосування до ОСОБА_8 двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування. На думку прокурора, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за правилами ст. 75 КК, суд послався на те, що винуватий негативно ставиться до своїх дій, має на утриманні батька, який є особою з інвалідністю, та пристойно поводився в суді, тобто фактично послався на ті ж обставини й дані про особу винного, які було враховано під час застосування до нього положень ст. 69 КК. Крім того, суди в рішеннях не навели, яким чином указані обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і які обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 не становить суспільної небезпеки, а також що сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення нових злочинів в умовах відбування покарання без ізоляції від суспільства. Звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких, а також даним про особу винуватого, який в умовах воєнного стану розпочав злочин як таємне викрадення чужого майна і, будучи викритим, не зупинився, а продовжив його вчиняти відкрито, при цьому застосував до жінки-охоронця насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоров`я. Зазначені обставини свідчать про те, що призначене
ОСОБА_8 покарання не відповідає тяжкості вчиненого, особі засудженого, може сприяти вчиненню ним нових злочинів. Викладені в ухвалі апеляційного суду дані жодним чином не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння ним нових злочинів шляхом відбування покарання, нижчого від найнижчої межі, з випробуванням, що у свою чергу не сприятиме меті покарання. Наголошує касатор на тому, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у своєму рішенні не навів переконливих мотивів залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора про те, що відсутні умови для призначення ОСОБА_8 основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
6. Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, вважав судові рішення законними, обґрунтованими та вмотивованими, а призначене засудженому покарання - справедливим.
Позиції учасників судового провадження
7. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просив задовольнити її, скасувавши ухвалу Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
8. Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 вважав, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, просивзалишити без зміниухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 .
Мотиви Суду
9. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
11. При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. За приписами ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
13. Статтею 414 КПК передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
14. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
16. Апеляційний суд дотримався зазначених вимог закону.
17. Як видно з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватого за ч. 4 ст. 186 КК, указував на безпідставне застосування ст. 69 КК до ОСОБА_8 під час призначення покарання інеобґрунтоване звільнення його від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК. Стверджував, що суд дійшов хибного висновку про наявність обставин, які дають підстави для призначення покарання засудженому, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК, й одночасно є підставою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
18. Суд апеляційної інстанції, переглянувши матеріали кримінального провадження та належним чином перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, про що навів відповідні мотиви у своєму рішенні.
19. Як зазначив апеляційний суд, згідно з приписами ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.
20. За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
21. Водночас відповідно до вимог ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин.
22. Як зазначив суд апеляційної інстанції, місцевий суд на виконання вимог ст. 65 КК під час призначення покарання ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, дані про особу винного, що він є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога іпсихіатра не перебуває, має на утриманні батька з інвалідністю, усвідомивпротиправність своєї поведінки, як обставини, що пом`якшують покарання, суд узяв до уваги щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і критичне ставлення до вчиненого злочину, а також суд урахував відсутність обставин, які його обтяжують.
23. Зважаючи на конкретні обставини справи, щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину і критичне ставлення до вчиненого злочину, які суд першої інстанції небезпідставно визнав обставинами, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_8 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про можливість призначення засудженому основного покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням правил ст. 69 цього Кодексу.
24. Як уважає Верховний Суд, сукупність зазначених вище обставин на підставі частин 1 і 2 ст. 66 КК є такою, що істотно знижує ступінь суспільної небезпечності винуватця та прямо вказує на можливість досягнення мети його виправлення і перевиховання в більш короткий термін, ніж визначено санкцією вказаного закону України про кримінальну відповідальність.
25. При цьому суд апеляційної інстанції визнав неспроможним твердження прокурора про залишення районним судом поза увагою зухвалого застосування засудженим до потерпілої насильства, яке не є небезпечним для життя, що мало б стати перешкодою для застосування до нього ст. 69 КК, зауваживши, що зазначена обставина є складовою об`єктивної сторони і вплинула на кваліфікацію дій ОСОБА_8 саме за ст. 186 КК, із чим також погоджується колегія суддів.
26. Спростовуючи доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд зазначив таке.
27. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
28. Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК, суд першої інстанції взяв до уваги наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання винуватого, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, негативне ставлення обвинуваченого до своїх злочинних дій, його щире прагнення довести свою гідність, діяти на користь суспільству та бажання виправитися, а крім того, те, що предметом злочину були продукти харчування на незначну суму, що ОСОБА_8 відшкодував завдані збитки, працює, має постійне місце проживання, утримує батька з інвалідністю.
29. Апеляційний суд правильно констатував, що суд першої інстанції на виконання своїх дискреційних повноважень, дотримуючись принципу верховенства права, урахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності та дійшовши обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, звільнив його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням і поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
30. Верховний Суд також не має підстав уважати, що покарання, призначене ОСОБА_8 судом першої інстанції за ч. 4 ст. 186 КК, з яким погодилася апеляційна інстанція, суперечить вимогам закону. Місцевий суд дотримався правил статей 50, 65, 69, 75 КК, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
31. Таким чином, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та в порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги, надав на них вичерпні відповіді із зазначенням мотивів, з яких виходив під час постановлення ухвали, і положень закону, якими керувався. Ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, адже відповідає приписам статей 370 і 419 КПК, тому касаційні доводи прокурора є неприйнятними.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд