ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та засудженого ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у період дії воєнного стану в Україні, а саме 23 липня 2022 року о 10:50, перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно взяв із холодильника одну жерстяну банку енергетичного напою марки «Burn» вартістю 18 грн. без ПДВ і поклав її в розміщену на грудях сумку. Це помітила продавець магазину ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_7 підійшов до каси і не надав для оплати вказаний товар вона рушила з ключами від дверей до виходу з магазину, щоб заблокувати його вихід. У цей час, ОСОБА_7 побачивши такі дії продавця, швидкою ходою направився до виходу, випередив ОСОБА_9 і, незважаючи на те, що вона, намагаючись його зупинити, позаду вчепилася руками за його рюкзак, з метою реалізації свого умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров`я, виривався та, виходячи з магазину, тягнув ОСОБА_9 за собою, у результаті чого продавець ударялася спиною об двері від чого утворився синець на спині зліва, який належить до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості. За кілька метрів від магазину вони зупинилися, ОСОБА_9 тримала ОСОБА_7 рукою, просила припинити свої злочинні дії і повернути викрадений ним товар, однак той не реагував на вказані вимоги, натомість сильно відштовхнув потерпілу руками в груди на кілька метрів від себе. Потім потерпіла знову наздоганяла ОСОБА_7 і знову стала вимагати повернути викрадене, на що він також не відреагував, ще раз штовхнув її, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши своїми діями ФОП ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 18 грн.
Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своєї позиції вказує, що апеляційний суд грубо порушив право на захист засудженого, оскільки належним чином не повідомив ОСОБА_7 і його захисника про дату, час і місце апеляційного розгляду і, як наслідок, провів судовий розгляд без їх участі.
На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про те, що неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, обґрунтувавши свою позицію лише тим, що в апеляційних скаргах не ставилося питання про погіршення становища обвинуваченого.
Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить суд скасувати судові рішення стосовно нього з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що його винуватість не доведено належними та допустимими доказами у справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений указує, що суди безпідставно взяли до уваги як докази його винуватості: відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких не видно як він вчиняє крадіжку; показання потерпілої ОСОБА_9 , що мають розбіжності і які на переконання касатора є неправдивими; акт часткової інвентаризації товарів долучений на стадії судового розгляду та фактично складений після 23 липня 2022 року; фактичні дані слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 , що містять протиріччя.
Крім того, погоджується з позицією прокурора, викладеною в касаційній скарзі, стосовно порушення його права на захист, оскільки апеляційний суд належним чином не повідомив сторону захисту про дату, час і місце апеляційного розгляду і, як наслідок, провів судовий розгляд без участі захисника й обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора та частково скаргу засудженого і просила Суд скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з приписами ч. 1 ст. 412 КПК перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом за нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
У будь-якому разі судовий розгляд кримінального провадження повинен відбуватися з дотриманням прав учасників судового провадження.
Статтею 135 КПК визначено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Доводи прокурора та засудженого про те, що апеляційний суд належним чином не повідомив сторону захисту про дату, час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника та здійснив судовий розгляд без участі захисника й обвинуваченого, знайшли своє підтвердження.
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК.
Не погоджуючись з указаним вироком, захисник подав апеляційну скаргу.
15 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судове засідання в апеляційному суді, призначене на 16 січня 2024 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням суддів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у відпустці; наступний розгляд справи було призначено на 15 лютого 2024 року
(т. 2, а.с. 222).
15 лютого 2024 року в судове засідання не з`явилися засуджений, захисник та потерпіла (т. 2, а.с. 229). Згідно зі зворотними повідомленнями обвинувачений
ОСОБА_7 не отримав повідомлення про розгляд справи, оскільки адресат відсутній за адресою направлення кореспонденції (т. 2, а.с. 226), а захисник через закінчення терміну зберігання кореспонденції (т. 2, а.с. 227).
Відповідно до звукозапису у судовому засіданні 15 лютого 2024 року секретар судового засідання доповів, що всі учасники провадження повідомлені належним чином, водночас не уточнив, з яких джерел це випливає.
Головуюча суддя також поінформувала присутніх, що захисник був повідомлений телефонограмою, однак у матеріалах кримінального провадження відсутня будь-яка інформація про направлення телефонограми; не доповідав про цей факт і секретар судового засідання.
Колегія суддів звертає увагу, що хоча розгляд справи в суді апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 неодноразово відкладався, суд не намагався з`ясувати причини неотримання повісток, не уточнював у засудженого і захисника адрес для листування.
Таким чином, суд касаційної інстанції констатує, що апеляційний суд не повідомивши належним чином сторону захисту про розгляд 15 лютого 2024 року кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 і прийнявши остаточне рішення цього дня, порушив право сторони захисту на рівність у реалізації своїх процесуальних прав, право на захист ОСОБА_7 , тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке в розумінні положень ст. 412 КПК могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У зв`язку зі скасуванням ухвали апеляційного суду інші доводи засудженого підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду з дотриманням приписів статей, 404, 405, 419 КПК, у тому числі доводи, які покращують становище особи засудженого.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги наведене, відповідно до вимог процесуального закону повно, всебічно, належним чином перевірити доводи сторони захисту та, залежно від установленого, ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд