ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 362/536/22

Описова частина

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - УкрГМЦ) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 08 грудня 2021 року № 505/К «Про відсторонення ОСОБА_1 » з причин відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зобов`язано УкрГМЦ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 включно, виходячи з її середньоденної заробітної плати.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу УкрГМЦ задоволено частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня

2022 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу УкрГМЦ задоволено.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня

2022 року, мотивувальна частина якого була змінена постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокускасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до УкрГМЦпро визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу відмовлено.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява УкрГМЦпро ухвалення додаткового рішення суду.

Заява мотивована тим, що Верховний Суд під час касаційного перегляду справи не здійснив розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи.

Так, у зв`язку із розглядом справи УкрГМЦпонесло судові витрати, що складаються зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, який підтверджується платіжним дорученням №106 від 09 серпня 2022 року на суму 3 405,00 грн, та зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги, який підтверджується платіжним дорученням № 52 від 30 березня 2023 року на суму 4 540,00 грн.

Мотивувальна частина

Перевіривши доводи заяви УкрГМЦпро ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення.

Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

З огляду на підпункти «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулась до суду у січні 2022 року та пред`явила позов про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При цьому, позивачка згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати. Натомість, не звільнена за вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До позовної заяви також додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що вона самотужки утримує доньку, яка хоч і досягла повноліття, проте є інвалідом ІІІ групи з дитинства і весь час мешкає з нею.

Водночас, судом касаційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції УкрГМЦ було сплачено судовий збір у розмірі 3 405,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №106 від 09 серпня 2022 року, а за подання касаційної скарги - сплачено судовий збір у розмірі 4 540,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 від 30 березня 2023 року. Всього сплачено 7 945,00 грн.

Проте, сума судового збору, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги, повинна була складати 2 977,20 грн (992,40 х 2 х 150 %), а за подання касаційної скарги - 3 969,60 грн (992,40 х 2 х 200 %). Тобто всього 6 946,80 грн.

Разом з тим, оскільки позивачка згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а касаційну скаргу було задоволено, то понесені УкрГМЦ судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3473,40 грн (1488,60 грн за подання апеляційної скарги та 1984,80 грн - касаційної скарги) необхідно компенсувати за рахунок держави.

Решта судових витрат за вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи - 3473,40 грн (1488,60 грн за подання апеляційної скарги та 1984,80 грн - касаційної скарги), понесених УкрГМЦ, підлягають стягненню з позивачки, так як вона в цій частині не звільнена від сплати судового збору.

Також Верховний Суд враховує, що донька позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є інвалідом ІІІ групи з дитинства, проте на час розгляду справи остання була вже повнолітньою, що не є підставою для звільнення позивачки від сплати судового збору в частині визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи.

Судом касаційної інстанції встановлено, що УкрГМЦ сплачено за подачу апеляційної та касаційної скарг 7 945,00 грн, проте підлягало сплаті 6 946,80 грн, таким чином сума надміру сплаченого судового збору складає 998,20 грн (427,80 грн - за подання апеляційної скарги, 570,40 грн - за подання касаційної скарги).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ураховуючи вказане, УкрГМЦ має право заявити клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,