ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/5274/19

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «САНАГРО Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204040/2018/00808 від 11 грудня 2018 року, №UA204040/2018/00809 від 11 грудня 2018 року, № UA204040/2018/00823 від 14 грудня 2018 року, № UA204040/2018/00824 від 17 грудня 2018 року, №UA204040/2018/00829 від 17 грудня 2018 року, № UA204040/2018/00851 від 27 грудня 2018 року, № UA204040/2018/00843 від 26 грудня 2018 року, №UA204040/2018/00852 від 28 грудня 2018 року № UA204040/2018/00857 від 28 грудня 2018 року, № UA204040/2018/00860 від 28 грудня 2018 року.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2019 , залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «САНАГРО Україна» 17.07.2019 звернулось з заявою до суду про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 224955,20 грн.

4. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, заяву Товариства задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАГРО Україна» понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 34 635,90 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської митниці Державної фіскальної служби. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, представництво інтересів у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 34 635,90 грн.

5. Не погодившись з додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (в частині задоволених вимог) контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Судами встановлено, що між адвокатом Колесниковим Д.В. та позивачем укладено договір про надання правової допомоги № 17/12 від 17.12.2018 та додаткову угоду № 1 від 18.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 17.12.2018.

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги на визначення розміру гонорару виконавця впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони погодили доповнити розділ 4 договору пунктами 4.3-4.8, зокрема, пунктом 4.3., яким передбачено, що розмір гонорару виконавця за годину роботи становить 40% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня року, в якому надавалась правова допомога; пункт 4.5. визначає, що у разі успіху виконавець має право на додаткову премію, розмір якої погоджується сторонами в кожному окремому випадку шляхом укладення відповідних додатків.

Також, додатком №1 від 18.12.2018 до договору про надання правової допомоги №17/12 від 17.12.2018 сторонами погоджено, що відповідно до пункту 4.3. договору встановлено розмір гонорару виконавця, який станом на 2018 рік, за одну годину роботи складає 1489,20 грн.

Додатком №2 від 02.01.2019 до договору про надання правової допомоги №17/12 від 17.12.2018 сторонами погоджено, що відповідно до пункту 4.3. договору встановлено розмір гонорару виконавця, який станом на 2019 рік, за одну годину роботи складає 1669,20 грн.

Додатком №3 від 18.03.2019 до договору про надання правової допомоги №17/12 від 17.12.2018 погоджено розмір додаткової премії, у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі судом І інстанції у розмірі 50 000,00 грн.

Позивачем до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви про розподіл судових витрат адвокатом надано акт виконаних робіт №1 (за грудень 2018 року) від 02.01.2019, в якому зафіксовано надані позивачу послуги та їх вартість у розмірі 16 381,20 грн. Також надано акт виконаних робіт №2 (за січень-лютий 2019 року) від 15.07.2019, в якому зафіксовано надані адвокатом послуги та їх вартість у розмірі 208 574,40 грн.

Крім того, до заяви долучено рахунки на оплату № 1 від 15.07.2019 на суму 16 381,20 грн та №2 від 15.07.2019 на суму 208 574,00 грн.

Позивачем було сплачено на користь адвоката вартість виконаних робіт в розмірі 16 381,20 грн та 208 254,00 грн, про що свідчать платіжні доручення від 15.07.2019 № 1112 та № 1113.

8. Контролюючий орган у доводах касаційної скарги вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно задовольнили вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку понесених витрат та доказів на їх підтвердження, долучені позивачем платіжні доручення від 15.07.2019 №1 та № 2 свідчать, що кошти були перераховані на ФОП ОСОБА_1 , в той час як правова допомога згідно договору надавалась адвокатом Колесник Д.В., отже додані документи не підтверджують фактичну оплату послуг адвоката.

Також відповідач не погоджується з більшістю відображених в акті виконаних робіт наданих позивачу послуг, зокрема такими як усна консультація за місцезнаходженням виконавця, підготовка аналітичних довідок з посиланням на норми права, судової практики, рішень Європейського суду, підготовка та направлення адвокатського запиту, зазначає про дублювання видів правової допомоги, що відображені в акті виконаних робіт, з метою збільшення вартості витрат.

9. Товариством подано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з оскаржуваних додаткового рішення та постанови, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 34 635,90 грн.

Зокрема було стягнуто наступні витрати:

- зазначені у пункті 10 акта №2 «складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування карток відмови Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, кількість витраченого часу 40 годин, розмір гонорару 66768,00 грн», суди вважаючи такі частково обґрунтованими, з урахуванням обсягу позовної заяви та її змісту, дійшли висновку, що адекватним та співмірним розміром витрат буде сума 33384,00 грн;

- послуги пов`язані з представництвом в суді 11.06.2019 на загальну суму гонорару у розмірі 584,22 грн;

- послуги пов`язані з представництвом в суді 12.07.2019 на загальну суму гонорару у розмірі 584,22 грн.

Суди дійшли висновку, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у розмірі 34 635,20 грн.

Як вбачається з касаційної скарги, відповідач жодним чином не спростовує та не обґрунтовує свої доводи щодо незгоди з рішеннями судів саме в частині стягнутих витрат на користь позивача, зокрема щодо підготовки позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді.

Всі доводи контролюючого органу стосуються витрат у стягненні яких було відмовлено, зокрема щодо надання усних консультацій, підготовки аналітичних довідок, складення клопотань, підготовка та направлення адвокатського запиту, тощо.

Інших доводів та обґрунтувань із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З урахування наведеного, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 34 635,90, оскільки такі підтверджені належними документами та є співрозмірними з витраченим часом та обсягом наданих послуг.

Наведені контролюючим органом в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

11. Враховуючи положення статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судами), колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №640/5274/19 слід залишити без задоволення.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 132, 134, 139, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,