ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020140000000581, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківська, жителькиАДРЕСА_1 ), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні зач. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 358 ККта виправданона підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю її вини.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у підробленні офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 358 КК), а також у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном шляхом обману, у великому розмірі (ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК) за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 , будучи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» (далі - КНП «КЛШМД м. Львова»), маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (з кожним окремо, матеріали відносно яких направлено до суду з обвинувальними актами) і не встановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами для виплати одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи і достовірно знаючи, що фактично ці особи на стаціонарному лікуванні в КНП «КЛШМД м. Львова» не перебували, внесла до бланків медичних виписок із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» недостовірні відомості про перебування ОСОБА_8 у період з 15 січня до 02 лютого 2013 року, з 01 до 08 серпня 2014 року, з 03 до 12 серпня 2019 року (виписки від 02 лютого 2013 року № 13801, від 08 серпня 2014 року № 11125, від 12 серпня 2019 року № 28125), ОСОБА_9 у періоди з 04 до 18 березня 2013 року, з 24 квітня до 05 травня 2014 року, з 10 до 27 червня 2019 року (виписки від 18 березня 2013 року № 18124, від 05 травня 2014 року № 12348, від 07 червня 2019 року № 22627) та ОСОБА_10 у періоди з 08 до 19 серпня 2019 року (виписка від 19 серпня 2019 року № 21916) на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з установленням їм відповідних діагнозів, забезпечивши підписання вищевказаних медичних виписок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а також власноруч підписала виписку ОСОБА_10 й виписки ОСОБА_9 (від 18 березня 2013 року № 18124 і від 07 червня 2019 року № 22627), засвідчила їх (медичні виписки) відтиском штампа й печатки КНП «КЛШМД м. Львова», надавши таким документам офіційних реквізитів, й у такий спосіб підробила вказані медичні виписки.
Крім того, ОСОБА_7 обвинувачувалася у тому, що за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (з кожним окремо) та невстановленою досудовим розслідуванням особою умисно вчинила указані вище дії як пособник в реалізації умислу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном (одноразовою допомогою внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ) у великому розмірі шляхом обману.
Надалі ОСОБА_8 , ввівши в оману членів комісій, подав вказані вище завідомо підроблені медичні виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово-лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Яворівська ЦРЛ», медико-соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову від 14 червня 2019 року № 53, направлення на медико-соціальну експертну комісію від 09 вересня 2019 року № 172, виписку за формою № 157-1/0 від 30 жовтня 2019 року № 311909 та довідку про результати визначення в застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми № 158/0 від 30 жовтня 2019 року серії 12 ААА № 011174.
Також ОСОБА_9 , увівши в оману членів комісій, подав згадані вище завідомо підроблені медичні виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова» військово-лікарській комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», лікарсько-консультативній комісії КНП «Жовківська ЦРЛ»; медико-соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний Центр медико-соціальної експертизи», на підставі яких отримав постанову від 18 червня 2019 року № 54, направлення на медико-соціальну експертну комісію від 04 вересня 2019 року № 295; виписку за формою № 157-1/0 від 12 листопада 2019 року, серія 12 ААБ № 311968, та довідку про результати визначення в застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми № 158/0 від 12 листопада 2020 року серії 12 ААА № 011204.
За цими медичними документами, що були видані на підставі завідомо підроблених медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП «КЛШМД м. Львова», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-12 «Про міліцію», шляхом обману, кожен окремо, отримали грошові кошти в розмірі 301 050 грн як одноразову допомогу внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим було завдано матеріальної шкоди Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно з приміткою до ст. 364 КК є великим розміром.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без змін, однак таке рішення апеляційного суду було скасовано постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року.
Під час нового апеляційного розгляду Львівський апеляційний суд у рішенні від 23 листопада 2023 року дійшов висновку про залишення вироку районного суду щодо ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щодо непроходження ними в періоди, зазначені в медичних виписках, курсу лікування в лікарні швидкої медичної допомоги, що підтверджується листами КНП «КЛШМД м. Львова».
На думку сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції невмотивовано залишив поза увагою твердження прокурора про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону під час вирішення клопотання в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 99 КПК про надання оригіналів документів.
Крім того, як указує скаржник, апеляційний суд не зважив на позицію колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловлену в постанові від 26 квітня 2023 року в цьому ж провадженні, про те, що під час вирішення питання стосовно допустимості як доказу первинного документа, який надано суду у копіях, урахуванню підлягають не тільки формальні аспекти щодо виготовлення та належного засвідчення такої копії, а й наявність чи відсутність в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, що містяться у копії документів, його оригіналу. Указаних обставин суд не проаналізував.
Аргументуючи свої вимоги, прокурор зазначає і про те, що Львівський апеляційний суд невмотивовано погодився з висновком суду першої інстанції про перебування в розпорядженні прокурора, а саме в матеріалах кримінального провадження від 10 січня 2020 року № 12020140000000012, відповідних оригіналів документів.
Також вважає, що безпідставне визнання протоколу про відібрання зразків почерку обвинуваченої від 21 квітня 2020 року недопустимим доказом перешкодило суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення щодо належності й допустимості висновків експертів, якими установлено належність почерку обвинуваченої і окремих підписів на медичних виписках.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_6 заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора й висловила міркування щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПКвизначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.
З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПК під час перегляду вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати: чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК; чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону допущених судом апеляційної інстанції у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду суд касаційної інстанції не ухвалює кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
А тому, під час нового розгляду, апеляційний суд хоча і розглядає справу у звичайному порядку, однак під час цього обов`язковою умовою є виконання вказівок суду касаційної інстанції, адже їх ігнорування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Проте, вказаних вимог закону під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції не дотримався, а тому доводи прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 412 та 419 КПК й невиконання вказівок суду касаційної інстанції, які викладені в постанові від 26 квітня 2023 року під час повторного перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку, заслуговують на увагу.
Так, за матеріалами провадження убачається, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 26 квітня 2023 року, скасувала ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року та призначила новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням приписів ст. 419 КПК, що є істотним, оскільки це перешкодило ухваленню обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
У своїй постанові Верховний Суд указав, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги прокурора, формально погодившись з висновками суду першої інстанції, не проаналізувавши їх належним чином, зокрема щодо можливості надання прокурором суду оригіналів відповідних документів у межах передбачених законом процедур, з урахуванням наявності чи відсутності в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу; безпідставної відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 99 КПК про надання оригіналів документів, а також щодо неналежної оцінки доводів про допустимість протоколу відібрання у ОСОБА_7 експериментальних зразків почерку та підпису від 21 квітня 2020 року й висновків експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз щодо дослідження виписок з медичних документів на предмет належності у них почерку та підпису ОСОБА_13 .
Разом з цим, апеляційний суд, під час нового розгляду, знову формально розглянув кримінальне провадження, не виконав вказівок суду касаційної інстанції, не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора, вибірково здійснив оцінку доказів та дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.
Так, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 26 квітня 2023 року зазначила про необхідність перевірки апеляційним судом можливості у прокурора надати у розпорядження суду оригінали документів із первинним відкриттям їх стороні захисту.
Натомість суд апеляційної інстанції не здійснив належної перевірки вказаних обставин, про що наголошував Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, із акцентом на приписи ч. 5 ст. 99 КПК та з урахуванням того, що під час вирішення питання допустимості як доказу певного документу, копію якого надано суду, урахуванню підлягають не лише формальні аспекти щодо виготовлення та/або належного засвідчення такої копії, але й наявність чи відсутність в учасників провадження обґрунтованих сумнівів у відповідності даних, які містяться у копії документу, його оригіналу, що було і є важливим для надання відповідей на аргументи прокурора щодо недопустимості доказів.
Львівський апеляційний суд у своїй ухвалі від 23 листопада 2023 року лише зазначив про те, що прокурор ОСОБА_14 був виключений зі складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020140000000012 ще 23 лютого 2021 року, однак надалі у справі стосовно ОСОБА_7 він був у складі групи прокурорів і за бажання мав можливість звернутися до суду з відповідним клопотанням про надання для огляду в судовому засіданні оригіналів медичних виписок з інших виділених кримінальних проваджень.
Водночас, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що у судовому засіданні суду першої інстанції 06 липня 2022 року прокурор ОСОБА_14 заявив клопотання про дослідження оригіналів виписок з медичних карт хворих ОСОБА_9 (№ 12348, № НОМЕР_1 , № 22627) та ОСОБА_8 (№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ), у задоволенні якого Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 29 серпня 2022 року відмовив, а тому твердження апеляційного суду в цій частині є неспроможним, як і без переконливого обґрунтування висновок про правомірність відмови в суді першої інстанції прокурору у задоволенні вказаного клопотання, після з`ясування, що оригінали виписок з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 містяться в матеріалах кримінальних проваджень № 12020140000000409 та № 12020140000000410.
У контексті викладеного, колегія судів зауважує, що апеляційний суд не переглянув за доводами апеляційної скарги прокурора саме підстав відмови в задоволенні вищевказаного клопотання у суді першої інстанції, про що до того ж наголошував і Суд.
Крім того, за висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду про застосування норми права, передбаченої ч. 3 ст. 404 КПК у постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22), під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
З огляду на цей висновок колегія суддів вважає передчасним твердження суду апеляційної інстанції про те, що для належного підтвердження своїх апеляційних вимог прокурор не представив для огляду в судовому засіданні оригінали документів, покладені в основу пред`явленого обвинувачення, і в апеляційній інстанції він такого клопотання не заявляв.
Також колегія суддів у своїй постанові від 26 квітня 2023 року зазначила й про необхідність перевірки доводів апеляційної скарги прокурора з урахуванням матеріалів кримінального провадження щодо відсутності порушення права ОСОБА_7 під час відібрання у неї зразків почерку і підписів та щодо відібрання цих зразків неуповноваженою особою та, як наслідок, допустимості висновків експертів від 29 квітня 2020 року № 2821, № 2819 та від 18 червня 2020 року № 4136 за результатами проведення судових почеркознавчих експертиз.
Проте, Львівський апеляційний суд не врахував вказівки суду касаційної інстанції та взагалі не перевірив у цій частині доводів апеляційної скарги прокурора, в якій він посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 51-13-3кс22), де зазначено про те, що суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Крім того, розглядаючи кримінальне провадження, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень і на достовірність отриманих відомостей.
В оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції відсутній аналіз того, чи призвели зазначені обставини, на які посилався суд першої інстанції, до таких істотних порушень вимог процесуального закону, що вплинули на ті чи інші конвенційні або конституційні права, а також не встановлено наскільки такі процедурні недоліки порушили фундаментальні права учасників судового провадження або ж обмежили в можливостях їх ефективного використання, ще й з урахуванням тих обставин, на які звернув увагу суд касаційної інстанції у своїй постанові від 26 квітня 2023 року, а саме що стосуються проведення слідчої дії - отримання зразків для експертизи, за результатами якої складено протокол відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 21 квітня 2020 року.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що апеляційний суд не перевірив всіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення та всупереч ст. 439 КПК не виконав вказівок суду касаційної інстанції, а отже постановлене за результатом апеляційного перегляду судове рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, тому воно підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також могло вплинути на висновки щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене у цій постанові та в постанові від 26 квітня 2023 року, а також висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22), провести судовий розгляд з дотриманням вимог КПК, належно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та надати на них змістовні відповіді і ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд